Справа № 212/8386/19
1-кп/212/93/22
26 липня 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні №12019040730001865 від 21.08.2019 року, №12019040730002184 від 01.10.2019 року, №12019040730002404 від 25.10.2019 року, №12019040730002256 від 09.10.2019 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України, -
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував, просив змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт. В обґрунтування зазначив, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені.
Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечував та підтримав думку захисника. Просив змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить наступного.
Ухвалою суду ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.07.2022 включно.
Прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вбачає наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів , передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Допит потерпілого також проводиться в судовому засіданні під час судового розгляду справи.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
На теперішній час допитані не всі свідки.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність продовження запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Що стосується ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає його наявності, оскільки обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, а прокурор не надав доказів на підтвердження існування такого ризику.
За таких обставин, ризик передбачений п. 5 ст. 177 КПК України - відсутній.
Суд також враховує тяжкість злочинів, один з яких відноситься до тяжких, дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, яке загрожуватиме йому у разі визнання його винним, та вважає, що наведене вказує на існування ризиків переховування від суду, впливу на свідків, які є реальними та триваючими.
Доводи сторони захисту про міцні соціальні зв'язки обвинуваченого та дані про його особу в даному конкретному випадку, в тому числі довідка ТОВ "ГІДРОФЛЕКС" недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов'язків, в разі обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому суд вважає можливим також продовжити альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 194, 199, 331КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу- задовольнити.
Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою до 23 вересня 2022 року включно.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний в якості альтернативи запобіжний захід у виді застави, в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень.
У випадку внесення застави ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього процесуальних обов'язків, а саме прибувати на виклики до суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, не відлучатись із населеного пункту, де він мешкає.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_6