Справа № 212/2688/21
1-кп/212/176/22
26 липня 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040660000239 від 11.02.2020, № 22021040000000027 від 12.03.2021 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь АР Крим, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, судимого, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України,
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, не судимого, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
за ч. 2 ст. 258 КК України,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Єреван Вірменія, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,
за ч. 2 ст. 258 КК України,
У провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , стосовно яких на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді триманні під вартою.
21 липня 2022 року до суду надійшли клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 строком на 60 днів без визначення застави.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про наявність ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу і які на теперішній час не зменшилися, а саме: щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ними інших кримінальних правопорушень; щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , - передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подані ним клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених з підстав, викладених у них та вважав, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_13 в судове засідання не з'явився, у наданій суду заяві просив провести судове засідання без його участі, підтримав позицію прокурора щодо питання продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених.
Захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_7 заперечила проти клопотання прокурора про продовження тримання під вартою, зазначила, що ризики, якими прокурор обґрунтовує клопотання, останнім не доведені, крім того зі сплином часу вказані ризики повинні зменшуватися або зникати, судом вже досліджено у повному обсязі письмові докази, вважає, що до її підзахисних, можливе застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 підтримали думку свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на тривалість перебування під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року строк тримання під вартою обвинуваченим продовжений до 31 липня 2022 року.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судовий розгляд відкладений на 25 серпня 2022 року.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У своїх клопотаннях прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від суду, вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень, а також ризик незаконного впливу ними на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та місцезнаходження яких не встановлено, і саме ці ризики були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від суду прокурор зазначає, що обвинувачені обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, покарання за які передбачено від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; раніше вже ухилялися від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим були оголошені у розшук та слідчим суддею надано дозвіл на їх затримання та доставку до суду для вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Обвинувачені були затримані у м. Києві. Ці обставини можуть свідчити про наявність ризику переховування обвинувачених від суду та відбування покарання у разі визнання їх винуватими.
При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В обґрунтування ризику незаконного впливу з боку обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на потерпілого, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими прокурором зазначено, що після повідомлення обвинувачених про підозру останні обізнані про надання показів проти них потерпілим ОСОБА_14 , а також про наявність у матеріалах кримінального провадження експертних висновків, якими обґрунтовується підозра у вчиненні інкримінуємих їм кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим обвинувачені з метою уникнення від кримінальної відповідальності можуть впливати поза процесуальним шляхом на потерпілого, експертів, інших осіб, які діяли за попередньої змовою з обвинуваченими, оскільки ці особи не допитані судом, а встановлення інших співучасників злочинів ще триває.
Крім того, вказаний ризик обґрунтований наявністю у матеріалах кримінального провадження відомостей щодо обставин погроз фізичною розправою потерпілому ОСОБА_14 у разі його звернення до правоохоронних органів та невиконання умов щодо виплати грошових коштів обвинуваченим.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілого та експерта, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
За таких обставин ризик впливу на потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів та їх дослідження.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на потерпілого з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
До того ж, враховуючи, що відповідно до частини другої статті 84, частини першої статті 95 КПК України допит експерта є одним із процесуальних джерел доказів, існує ризик незаконного впливу на експерта з метою надання ним заздалегідь узгоджених свідчень на користь обвинувачених.
Ризик вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення прокурором обґрунтований тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 раніше судимі за вчинення умисних злочинів та знову обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про їх схильність до злочинної діяльності, ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжких умисних злочинів, кримінальне провадження щодо останнього перебуває на розгляді у іншому суді.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені прокурором ризики не зменшилися та продовжують існувати, що обумовлює необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою запобігання цим ризикам.
При цьому, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються; вік та стан здоров'я обвинувачених; міцність їх соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має двох неповнолітніх дітей, є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів.
ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, одружений, має двох неповнолітніх дітей, є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, раніше не судимий, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні тяжких злочинів.
ОСОБА_6 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має малолітнього сина, є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, раніше судимий за вчинення умисного злочину.
Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 2 ст. 258 КК України, покарання за яке передбачено до 12 років позбавлення волі, а саме у вчиненні терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні підпалів, які створили небезпеку для життя та здоров'я людей, заподіяли значної майнової шкоди, з метою впливу на прийняття рішень юридичною особою, а також погрози вчинення зазначених дій з тією самою метою, крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України та тяжкого злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, характеризуючими обвинувачених, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і осіб, які обвинувачуються у його вчиненні.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.
Враховуючи викладені обставини, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою, передбачений статтею 197 КПК України, з огляду на обсяг висунутого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачення та значну складність справи, яка потребує тривалого часу для її судового розгляду. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Суд не вбачає можливості застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам.
При цьому суд враховує і той факт, що в Україні оголошено воєнний стан через вторгнення Росії в Україну, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
У своєму клопотанні від 26.07.2022 захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_15 просив врахувати при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою відповідь філії ЦОЗ ДКВС України у Дніпропетровській та Донецькій області, а також стоматологічне заключення хворого, складене лікарем-стоматологом ОСОБА_16 про необхідність лікування.
Надаючи оцінку вищезазначеним документами, суд зазначає, що вони не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Крім того, виходячи з вимог ст. 183 КПК України, враховуючи, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину у спосіб, який створив небезпеку для життя та здоров'я людей, а також з погрозами вчинення таких дій, суд не вважає за можливе визначити заставу.
Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених у кримінальному провадженні триває судовий розгляд, а саме досліджуються аудіодокази, не допитано свідків, потерпілих, обвинувачених.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 вересня 2022 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 вересня 2022 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 вересня 2022 року включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинувачених.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1