Житомирський апеляційний суд
Справа №289/1035/21 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
06 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Франчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №289/1035/21 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області, Житомирської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай)
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Сіренко Н.С. у м.Радомишлі,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області. Просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся» с.Чайківка Радомишльського району Житомирської області в умовних кадастрових гектарах 3,23 за рахунок вільних земель запасу на території Чайківського старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 15 жовтня 1977 року по 28 лютого 1996 року та з 15 листопада 1996 року по 28 лютого 1997 року працював в колгоспі «Полісся» Чайківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, який був реорганізований в КСП «Полісся», в СТОВ «Полісся» с.Чайківка Радомишльського району Житомирської області. В жовтні місяці 2020 року дізнався про те, що не включений до списку громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся» с. Чайківка, що мають право на земельну частку (пай). Вважає, що як член КСП «Полісся» с. Чайківка, має право на отримання сертифіката на право на земельну частку (пай).
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2021 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача Житомирську районну державну адміністрацію Житомирської області.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в жовтні місяці 2020 року з листа Чайківської сільської ради дізнався про те, що не включений до списку громадян-членів КСП «Полісся», а з мережі Інтернет йому стало відомо про існування наразі практики, коли людям в судовому порядку повертають втрачені права на земельну частку (пай). При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Вважає, що при поновленні йому строку позовної давності буде відновлена справедливість на отримання ним того, на що він має право. З об'єктивних причин не міг своєчасно та належним чином захистити своє право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. При дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не спрямовували. Радомишльська міська рада скоординувала заяву про розгляд справи за відсутності її представника та на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
За положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Згідно з листом Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року №19-3767/0/8-08, при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям».
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
У частині дев'ятій статті 5 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 22 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.
У частині другій статті 23 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю; перебування особи в членах КСП на час передачі державного акта; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту.
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання. У разі недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до 16 серпня 1995 року працював та був членом КСП «Полісся» (а.с.10-11).
КСП «Полісся» 11 серпня 1995 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ 2122001, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 (а.с.12-13).
Згідно з довідкою Чайківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 05 жовтня 2020 року №251, ОСОБА_1 відсутній у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся» с. Чайківка, які приймали участь у розпаюванні земель (а.с.14).
Відділ у Радомишльському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом від 19 листопада 2020 року повідомив, що в «Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Радомишльською районною державною адміністрацією по КСП «Полісся» с. Чайківка відсутній запис про реєстрацію сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_1 . Також роз'яснено, що відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», видача громадянам сертифікатів та дублікатів сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводяться відповідною районною державною адміністрацією (а.с.17).
Відповідно до довідки Чайківського старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області від 19 травня 2021 року №180, виданої ОСОБА_1 , при розпаюванні земель колективної власності, громадянам - членам Колективного сільськогосподарського підприємства «Полісся» с. Чайківка було надано право на земельну частку (пай), розміром 3,25 в умовних кадастрових гектарах (а.с.18).
Отже, з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції правильно встановлено, ОСОБА_1 на момент одержання КСП «Полісся» державного акта на право колективної власності на землю був членом КСП «Полісся», а тому мав право на внесення до списку осіб на розпаювання землі та на земельну частку (пай), але з невідомих причин не був включений до списку громадян-членів КСП «Полісся» с. Чайківка, які приймали участь у розпаюванні земель КСП «Полісся», тобто не був включений до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно пропуску строку позовної давності при зверненні до суду з позовом, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Із огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР.
Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У пункті 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України вказано, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.
У статтях 71, 75 ЦК УРСР зазначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд першої інстанцій правильно встановив, що право на позов у ОСОБА_1 виникло з 11 серпня 1995 року, тобто після видачі КСП «Полісся» державного акта на право колективної власності на землю. Загальний строк позовної давності три роки, а тому строк позовної давності щодо вимог про право позивача на земельну частку (пай) в землях КСП «Полісся» закінчився 11 серпня 1998 року.
ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права лише у червні 2021 року, пропустивши встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом. Позивач про порушення своїх прав дізнався або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.
Тому позивач як член КСП повинен був дізнатися про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП «Полісся» (1995 рік) акта на право колективної власності на землю. Однак, позивач у передбачений законом строк не звернувся до суду з вказаним позовом, що стало підставою для відмови у його задоволенні.
Звертаючись до суду із позовом, позивач не навів обґрунтованих підстав для визнання поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду із позовом. Так, із наданих позивачем доказів слідує, що ОСОБА_1 хворів та знаходився на амбулаторному лікуванні в 2017, 2019 та 2020 роках, тобто після закінчення строку позовної давності, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що хвороба позивача не доводить поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду за захистом порушеного права. Доводи апеляційної скарги грунтуються на переоцінці доказів, яким правильно у відповідності до положень ст.89 ЦПК України надана оцінка судом першої інстанції. Підстав для переоцінки доказів доводи апеляційної скарги не містять.
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду: від 19 грудня 2019 року в справі №629/4423/17, від 09 вересня 2020 року в справі №637/53/18, від 17 червня 2020 року в справі № 600/528/16, від 21 жовтня 2020 року в справі №401/971/19, від 03 лютого 2021 року в справі №403/402/19, від 21 липня 2021 року в справі №933/670/20, від 27 липня 2021 року в справі № 686/6892/20; від 04 серпня 2021 року в справі №617/537/19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності. Позивач звернувся до суду за спливом 26 років з моменту, коли набув право на земельну частку (пай), пропустивши строк звернення за захистом на 23 роки, що є значним строком, а доказів, які б доводили поважність причин пропуску такого тривалого часу, не надав.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував висновків Вищого спеціалізованого суду України є неприйнятними через відмінність фактичних обставин справи у наведених справах і у справі, що переглядається в апеляційному порядку.
Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в позові, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем пропущено позовну давність для звернення до суду, підстав для поновлення строку позовної давності немає.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування або зміни відсутні.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: