Справа №:755/5036/22
Провадження №: 2/755/4320/22
"26" липня 2022 р. Дніпровського районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
з участю секретаря судового засідання - Бовкун М.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву представника відповідача Приватного підприємства «Виробничо-дистрибьюторська компанія» Дім Вина «СКАЛА» - ОСОБА_1 про визнання позову, заявлену у відзиві в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-дистрибьюторська компанія» Дім Вина «СКАЛА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та платі за використання авторського права за ліцензійним договором, -
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-дистрибьюторська компанія» Дім Вина «СКАЛА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та платі за використання авторського права за ліцензійним договором.
Ухвалою суду від 29 червня 2022 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.
07 липня 2022 року представник відповідача подав до суду відзив на даний позов, в якому зазначив, що він повністю визнає позовні вимоги у наведеній справі та в повному обсязі підтримує заявлені вимоги позову. При цьому, у відзиві представник відповідача просив розглядати дану справу за відсутності сторони відповідача.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення клопотання про визнання позову не заперечував.
Суд, вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі та по використанню ліцензійних договорів.
Позов обґрунтовує тим, що позивач є генеральним директором Приватного підприємства «Виробничо-дистрибьюторська компанія» Дім Вина «СКАЛА». Відповідно до наказу №171 шр від 30 грудня 2017 року йому як генеральному директору вказаного підприємства встановлено посадовий оклад. При цьому, позивач зазначає, що на даний час на рахунки вказаного підприємства накладено арешт, згідно із постановами державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження. Таким чином, оскільки вказаний арешт станом на теперішній час не знятий із рахунків підприємства, позивачу як генеральному директору підприємства не виплачується його заробітна плата, яка фактично є його єдиним доходом, а тому в даному випадку утворилась заборгованість по заробітній платі, яку він просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач посилається на те, що між ним, як автором твору декоративно-прикладного мистецтва та відповідачем було укладено ряд ліцензійних договорів на право використання відповідачем у своїй господарській діяльності об'єктів авторського права позивача за відповідну винагороду за його трудову діяльність у розмірі 10 000 гривень. Однак, як вказує позивач, зазначена винагорода не виплачувалась йому з січня 2017 року по січень 2022 року, через наявність арешту на грошових коштах підприємства, а тому у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по виплаті зазначених коштів по ліцензійних договорах, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог. Він проявляється в матеріально-правовій заінтересованості позивача. Іншими словами, це те матеріальне благо, яке позивач бажає отримати.
Підстава позову - це ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які обґрунтовуються поданими при подачі заяви чи у судовому процесі доказами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності.
У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Від визнання позову слід відрізняти визнання фактів. Факти може визнати й позивач. Визнання стороною в суді фактів, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим. Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього не виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам справи, не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів і не зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку підлягають встановленню.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, провадження № 61-39156св18.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, в даному випадку, прийняття судом визнання позову відповідачем, може мати наслідки порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб у даній справі, а тому судом не вбачається визначених законом підстав для прийняття заяви представника відповідача про визнання даного позову, вказаної у його відзиві. Визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті суду слід дослідити матеріали справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення, з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходячи виключно із факту визнання позову відповідачем.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 49, 175, 260 ЦПК України, суд -
Відмовити у прийняті визнання представником відповідача Приватного підприємства «Виробничо-дистрибьюторська компанія» Дім Вина «СКАЛА» - ОСОБА_1 позову, заявленого у відзиві, в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-дистрибьюторська компанія» Дім Вина «СКАЛА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та платі за використання авторського права за ліцензійним договором.
Продовжити розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-дистрибьюторська компанія» Дім Вина «СКАЛА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та платі за використання авторського права за ліцензійним договором.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.В. Слободянюк