Справа № 366/748/22
Провадження №3/366/653/22
26 липня 2022 року смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу поліції №1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
01.07.2022 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 757941 від 01.07.2022 року:
01.07.2022 року, о 09 год. 30 хв., в м. Чорнобиль, умисно та незаконно, без дозволу відповідних органів, самовільно поселився у ній, чим порушив вимоги режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 46-1 КУпАП.
В матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_1 , в якій він просить провести розгляд справи без його участі, однак для встановлення всіх обставин справи суддя вирішила здійснити виклик ОСОБА_1 у судове засідання, оскільки вважала це необхідним.
В судові засідання, які призначено на 06.07.2022 року та 26.07.2022 року ОСОБА_1 не з'явився. З урахуванням наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 , суддя вважає, що він мав об'єктивну можливість особисто, в повній мірі реалізувати свої права передбаченої ст.286 КУпАП. Останній не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення. За цих обставин суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Порядок пропуску та перебування на території зони відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення регулюється постановою КМУ від 23.07.1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» та наказом МНС від 02.11.2011 року № 1157 «Про затвердження порядку відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення».
Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ наказу МНС від 02.11.2011 року № 1157 «Про затвердження порядку відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення» організація відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення здійснюється Державним агентством України з управління зоною відчуження.
Згідно п. 8 розділу ІІ додатку 6 постанови КМУ від 23.07.1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», перебування громадян в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення без перепусток і документів, що посвідчують особу, забороняється.
Відповідно до п. 4.2 розділу 4 наказу МНС від 02.11.2011 року № 1157 «Про затвердження порядку відвідування зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення» перепустка за призначенням є документом, який надає право на пропуск і перебування на території зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення за визначеним маршрутом, що
є частиною програми. Перепустка дійсна з моменту її отримання до закінчення
зазначеного в ній часу перебування на території зони відчуження і
зони безумовного (обов'язкового) відселення.
При розгляді справи суддею встановлено, що ОСОБА_1 статусу «самосела» в зоні відчуження не має, також на момент його виявлення працівниками поліції він не мав спеціального дозволу чи перепустки для законного перебування у зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Згідно наданої до суду карти-схеми зони відчуження Чорнобильської АЕС від 01.07.2022 року, ОСОБА_1 було виявлено в м. Чорнобиль.
Відповідно до постанови КМУ від 23.07.1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», м. Чорнобиль відноситься до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суддя приходить до висновку, що вони є належними, допустимими і достатніми в своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, а саме порушення вимог радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення, що виразилось у самовільному поселенні у цій зоні.
Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 757941 від 01.07.2022 року;
- картою-схемою зони відчуження Чорнобильської АЕС від 01.07.2022 року.
Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність судом не встановлено.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи зазначене, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу та на підставі ст. 40-1 КУпАП стягнення з нього суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 24, 40-1, 46-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 31.08.2016 року) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень отримувач коштів: ГУК уКиїв.обл/Іванківська сел/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA228999980313000106000010812, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496, 20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя Н.П.Слободян