Справа № 357/4813/22
2-а/357/131/22
іменем України
25 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участю секретаря - Сокур О.В.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції Овчарук Б.Ю., третя оосба: Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП про скасування постанови,-
В червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції Овчарук Б.Ю., третя оосба: Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП про скасування постанови, мотивуючи тим, що 04.06.2022 року о 21 годині 40 хвилин інспектором ВБДР в м. Б.Церква УПП у Київській області ДПП л-нт поліції Овчарук Б.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ №745984, відповідно до якої до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ №745984 від 04.06.2022 року є протиправною, незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав.
04.06.2022 року о 20 годині 15 хвилин він на мотоциклі «ИЖ планета 5», д.н.з. НОМЕР_1 рухався по вул. Гризодубової в м. Біла Церква Київської області. Правил дорожнього руху він не порушував, однак в цей час його безпідставно зупинили працівники поліції. Під час спілкування з правоохоронця у них виникли необгрунтовані підозри, що він перебуває в стані сп'яніння. В подальшому, відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
08.06.2022 року він отримав копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ №745984 від 04.06.2022 року.
Про те, що відносно нього винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, його працівники поліції не повідомляли. Також, йому не повідомляли про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Зі змісту постанови, складеної Відповідачем 2, йому стало відомо, що ніби-то 04.06.20 (рік не вказано) о 20 годині 15 хвилин водій ОСОБА_1 керуючи т/з мотоцикл «ИЖ планета 5», д.н.з. НОМЕР_1 , не увімкнув покажчик повороту перед перестроюванням, чим порушив п.п. 9.2 ПДР України.
Разом з іншим, Відповідач 2 не роз'яснив та порушив його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі...».
Крім того, Відповідач 2 не роз'яснив йому права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, чим порушив вимоги Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376 (далі Інструкція).
Відповідач 2 не повідомив його про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги cт. 278 КУпАП, відповідно до якої, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у справі, про час і місце її розгляду, 4) чи витребувано необхідно додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката, оскільки його взагалі не повідомляли про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, згідно ст. 283 КУпАП, Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.
Разом з тим, всупереч вимогам вищевказаної статті, у постанові серія БАБ №745984 не вказані дата та місце вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідачем 2 порушені вимоги п. 10 Розділу IV Інструкції, відповідно до якого при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення у ній зазначаються, зокрема: у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка винесла постанову» - прізвище, ім'я, по батькові посадової особи органу поліції, яка винесла постанову, та орган поліції (повністю, без скорочень).
Разом з тим, у Постанові вказані наступні відомості: інспект ВБДР в м. Б.Церква УПП у Київській обл. ДПП л-нт поліції Овчарук Б.Ю.
Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії БАБ №745984 від 4 червня 2022 року, винесену інспект ВБДР в м. Б.Церква УПП у Київській обл. ДПП л-нт поліції Овчарук Б.Ю. відносно Позивача про накладення адміністративного стягнення у розмірі 510 гривень, і закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути з Департаменту патрульної поліції судові витрати, понесені Позивачем у зв'язку з розглядом справи ( а. с. 1-4 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022 року ( а. с. 12 ), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ухвалою судді від 22 червня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції Овчарук Б.Ю., третя оосба: Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП про скасування постанови. Розгляд справи було призначено в судове засідання на 04 липня 2022 року ( а. с. 17-18 ).
04 липня 2022 року судове засідання було відкладено на 25 липня 2022 року ( а. с. 25 ).
21 липня 2022 року за вх. № 24131 судом отримано відзив, в якому представник відповідачів Олексій Гітченко, який діє на підставі довіреності просив суд у позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що вимоги Позивача є безпідставними, так як кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).
У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно частини 8 Розділу 3 Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач у позовній заяві підтвердив, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього була розглянута інспектором у його присутності на місці зупинки транспортного засобу.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 04.06.2022 р. вимог п. 9.2 б ПДР, що виразилось у ненаданні для перевірки на вимогу працівника поліції Поліса, у зв'язку з його відсутністю, було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз'яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу зупинки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп., що в межах санкції даної статті. Після чого у присутності позивача було винесено Постанову, з якою надалі позивача було повідомлено про порядок оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст.ст. 307, 308 КУпАП.
Таким чином, приймаючи відповідну постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а тому його дії по складанню постанов є законними.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, 25.07.2022 року за вх. № 24548 судом отримано заяву від його представника - Сова В.А., в якій останній просив суд розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі Департамент патрульної поліції, інспектор ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенант поліції Овчарук Б.Ю. та третя оосба Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП в судове засідання не з'явилися, представників не направили, хоча про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що вматервіалах справи свідчать наявні поштові повідомлення про вручення, з яких вбачається, що вони були отримані завчасно 07.07.2022 року та 08.07.2022 року відповідно.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 4 ст. 229 КАС України ).
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, дана категорія справ до вичерпаного переліку за якими обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відноситься, тому суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 21.06.2022 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 1 ), щодо оскарження постанови від 04.06.2022 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, так як з адміністративним позовом до суду звернувся 15.06.2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом ( а. с. 11 ).
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 04.06.2022 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 04.06.20 року о 20 годині 15 хвилин водій ОСОБА_1 керуючи т/з мотоцикл «ИЖ планета 5», д.н.з. НОМЕР_1 , не увімкнув покажчик повороту перед перестроюванням, чим порушив п.п. 9.2 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Поліцейський прийняв по справі рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. ( а. с. 8 ).
Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 745984 від 04.06.2022 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була складена інспект ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП л-нт поліції Овчарук Б.Ю.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження № К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
Складаючи оскаржувану постанову та зазначаючи в ній порушення з боку позивача, яке виразилося в тому, що останній керуючи т/з мотоцикл «ИЖ планета 5», д.н.з. НОМЕР_1 , не увімкнув покажчик повороту перед перестроюванням, чим порушив п.п. 9.2 ПДР України, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, в свою чергу з боку відповідача не надано суду жодного належного та допустимого доказу вчиненого з боку позивача порушення, за що передбачена адміністративна відповідальність.
До того ж такий доказ має бути обов'язково вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване як в автоматичному режимі так і не в автоматичному режимі.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.
Звертаючсиь до суду з відзивом на адміністративний позов позивача, в обгрунтуванні правомірності винесення оскаржуваної постанови, відповідач не надав також жодного доказу, фіксації правовпорушення з боку позивача, яке мале місце 04.06.2022 року.
Отже, не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Так, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Саме до такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
Аналогічної позиції дотримується і ВС/КАС в постанові № 216/5226/16-а від 18.07.2019 року.
Крім того, в оскаржуваній постанові відповідача не зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення позивачем ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Отже, в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинно бути зазначено безпосередньо місце вчинення адміністративного правопорушення, але з оскаржуваної постанови, вона не містить визначених та обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 3 ст. 283 КУпАП та додатком 5 до Інструкції, а саме: не вказано місце скоєння правопорушення.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, складаючи оскаржувану постанову з боку відповідача не було встановлено у вдповідності до вимог КУпАП місця вчинення адміністративного правопорушення.
Окрім цього, в порушення вимог КУпАП в оскаржуваній постанові не зазначено рік здійснення позивачем правопорушення.
Тому, за таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.
Суд наголошує на тому, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд.
В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Вищевказаний принцип знайшов відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини («Капо проти Бельгії», 42914/98, 13.01.2005року, «Радіо Франс проти Франції», 53984/00, 30.03.2004 року…) за якими прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 , кваліфікованого адміністративного правопорушення.
Докази мають велике значення для правильного вирішення справи, оскільки саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.
Всупереч вказаним вимогам, матеріали спрваи не містять документи, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 247 КУпАП, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( стаття 72 КАС Ураїни ).
Згідно ч. 3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З позовної заяви вбачається, що позивачем позов пред'явлено до Департаменту патрульної поліції та інспектора ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції Овчарук Б.Ю.
Отже, відповідачем у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Зазначена правова позиція міститься у постанові КАС ВС від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а.
Відповідна правова позиція міститься і у постанові КАС ВС від 17 вересня 2020 у справі № 742/2298/17.
Згідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи позиції викладені у постановах Верховного Суду, суд приходить до всиновку, що у задоволенні вимог позивача до інспектора ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції Овчарук Б.Ю. слід відмовити.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.
Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 496,20 гривень, що підтверджується наявною квитанцією в матеріалах справи від 15.06.2022 року ( а. с. 5 ).
Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 496,20 грн. на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 72, 73, 77, 78, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 182, 205, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції Овчарук Б.Ю., третя оосба: Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП про скасування постанови, - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАБ № 745984 від 04.06.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції Овчарук Б.Ю., - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 гривень ( чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: Департамент патрульної поліції ( адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646 );
Відповідач: Інспектор ВБДР в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП л-нт поліції Овчарук Б.Ю ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18А );
Третя особа: Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18А ).
Повний текст судового рішення складено 25 липня 2022 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов