26 липня 2022 року м.Суми
Справа №591/738/22
Номер провадження 22-ц/816/680/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Созонова Володимира Петровича,
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 02 травня 2022 року у складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалене у м. Суми, повний текст складено 02 травня 2022 року,
01 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивувала тим, що 05 липня 2014 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак через різні погляди на життя, ведення спільного побуту, шлюбні стосунки між ним припинені, подальше збереження шлюбу вважала неможливим.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 02 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 липня 2014 року в Зарічному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, актовий запис № 373.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Созонов В.П., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заперечуючи проти розірвання шлюбу, вказує, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, не дослідив дійсну волю позивача, яка подала позовну заяву у формі бланку із заповненими полями.
Доводить, що непорозуміння, які були між сторонами не є підставою для розірвання шлюбу та припинення сімейних відносин, що також негативно вплине на їх спільного сина.
Вважає, що звертаючись до суду з позовом 01 лютого 2022 року позивач не розраховувала на початок в країні війни 24 лютого 2022 року, а відповідач є військовозобов'язаним і у випадку його мобілізації, дружина та дитина отримають додаткові соціальні гарантії.
Вказує, що відповідач не отримував повісток від суду, тому був позбавлений можливості висловити свою позицію у справі. Судом не вжито заходи для примирення подружжя.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки шлюб зберігати не бажає, вважає, що постійні сварки з чоловіком негативно впливають на психоемоційний стан дитини. Зазначає, що військовий стан в Україні ніяк не вплинув на їх відносини, за період з 01 лютого 2022 року до червня 2022 року пройшло достатньо часу для можливого примирення, яке не відбулося. Вказує про обізнаність відповідача про пред'явлення нею позову про розірвання шлюбу, оскільки особисто передавала йому ухвалу суду про відкриття провадження у справі.
Форма її позовної заяви відповідає вимогам, оскільки була прийнята судом до розгляду.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Созонов В.П., не погоджується із доводами позивачки, наполягає на задоволенні апеляційної скарги, заперечує проти розірвання шлюбу ОСОБА_2 з позивачкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , який підтримав скаргу, заперечення щодо скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно ст.ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя і якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, що мають істотне значення, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивоване тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, що мають істотне значення.
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Так, з матеріалів справи убачається, що з 05 липня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільного сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4, 5).
Також встановлено, що між сторонами у січні 2022 року припинені шлюбні відносини, їх сім'я фактично розпалася, внаслідок чого подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, підтвердила, що шлюб зберігати не бажає, примирення подружжя не можливе, вважає, що постійні сварки з чоловіком негативно впливають на психоемоційний стан дитини.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи без його участі.
Так, ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справі, що підтверджується розпискою про отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с. 21).
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позов та не заявляв клопотання про надання строку для примирення, а тому у суду були відсутні підстави для застосування ст. 111 СК України та вжиття заходів примирення подружжя.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про невідповідність форми позовної заяви вимогам діючого процесуального законодавства, оскільки судом першої інстанції встановлено її відповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б давали можливість дійти до висновку, що відповідачем вживались заходи для примирення і збереження сім'ї є можливим.
За таких обставин, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 104, 110, 112 СК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, що мають істотне значення.
Інші доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Созонова Володимира Петровича залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м.Суми від 02 травня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. Ю. Кононенко
Судді: О. І. Собина
Т. А. Левченко