Номер провадження: 11-сс/813/937/22
Справа № 522/8173/22 1-кс/522/4076/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.07.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретарів с/з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42022164010000111 від 23 травня 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, -
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_11 та до ОСОБА_12 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 30 серпня 2022 року.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначена застава - 405 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 004 805 грн. та у разі внесення застави на підозрюваного покладені обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що слідчий суддя взагалі не дослідив надані стороною захисту докази, які спростовують твердження слідчого викладені в повідомленні про підозру, в тому числі і про те, що предмети та товари які були продані ОСОБА_12 є комерційними та не мають жодного відношення до гуманітарної допомоги.
У даному кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України зокрема, що підозрюваний може впливати на свідків, переховуватись від органу досудового розслідування, або продовжувати вчиняти нові злочини.
Відсутність вказаних ризиків підтверджується тим, що у підозрюваного наявні міцні соціальні зв'язки, а саме він одружений, має постійне місце роботи, де позитивно характеризується, постійно проживає на території м. Одеси, раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та підозрюваний ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного провадження, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі та дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
Органом досудового розслідування ОСОБА_10 підозрюється в тому, що він 07 червня 2022 року по 01 липня 2022 року, діючи з прямим умислом, переслідуючи корисливі мотиви з метою отримання прибутку для власного збагачення, перебуваючи на території м. Одеси, здійснив продаж товарів гуманітарної допомоги у вигляді бронепластин, плитоноски, аптечок, квадрокоптеру (дрону) та тепловізору. У результаті вказаних кримінально протиправних дій ОСОБА_10 , діючи під час воєнного стану фактично здійснив збут гуманітарної допомоги та благодійних пожертв на загальну ринкову вартість, що перевищує в триста п'ятдесят і більше разів неоподаткований мінімуму доходів громадян та становить значний розмір, за наступних обставин.
Так, 07 червня 2022 року до ОСОБА_10 звернувся ОСОБА_13 , який з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України всіляко допомагав силам оборони регіону та який діяв під контролем правоохоронних органів, щодо надання гуманітарної допомоги у вигляді медичних товарів, військової амуніції та військових приладів.
У ході розмови ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_13 про те, що є представником БФ "КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ" (ЄДРПОУ - 41569293) та станом на теперішній час досить великими темпами «завозить» на територію України тактичну амуніцію, та продемонстрував відповідні приклади відповідних військових товарів. На питання ОСОБА_13 , яким чином він зможе отримати для військових вказаний товар, ОСОБА_10 , не зважаючи на обов'язок безоплатної передачі таких товарів військовим формуванням створеним у відповідності до законодавства України або волонтерам для їх подальшого перенаправлення до будь-якої військової частини за потреби, у тому числі волонтеру, повідомив, що ОСОБА_13 може придбати всю необхідну амуніцію у нього за грошову винагороду.
У подальшому, а саме 07 червня 2022 року у період часу з 14 годин 20 хвилин до 15 годин 20 хвилин ОСОБА_13 , прибув до офісу за адресою: АДРЕСА_1 , де зустрівся з ОСОБА_10 . В ході розмови ОСОБА_10 реалізуючи умисел на отримання прибутку шляхом продажу товарів гуманітарної допомоги та благодійної пожертви, діючи з корисливих мотивів для власного збагачення, реалізував ОСОБА_13 отриману гуманітарну допомогу, а саме: 2 бронепластини (бронеплити), 1 тепловізор та 2 тактичні аптечки, що ним і було зроблено. Отримавши медичні товари, військову амуніцію та військові прилади, ОСОБА_13 передав, а ОСОБА_10 прийняв, як було обумовлено попередньо, грошові кошти в сумі 2900 доларів США.
У подальшому, а саме 21 червня 2022 року у період часу з 12 годин 00 хвилин до 12 годин 30 хвилин ОСОБА_13 , прибув до офісу за адресою: АДРЕСА_1 , де зустрівся з ОСОБА_10 . В ході розмови ОСОБА_10 реалізуючи умисел на отримання прибутку шляхом продажу товарів гуманітарної допомоги та благодійної пожертви, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з корисливих мотивів для власного збагачення, реалізував ОСОБА_13 отриману гуманітарну допомогу, а саме 6 тактичних аптечок, 1 бронепластину (бронеплиту) та 1 плитоноску, хоча попередньо домовився про продаж 80 тактичних аптечок та 15 бронепластин (бронеплит). Отримавши медичні товари, військову амуніцію та військові прилади, ОСОБА_13 передав, а ОСОБА_10 прийняв, як було обумовлено попередньо, грошові кошти в сумі 1550 доларів США. Також, в цей же день, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_13 , що другу частину замовлених товарів (гуманітарної допомоги) наддасть пізніше, а саме в кінці червня 2022 року - на початку липня 2022 року.
У подальшому, а саме 01 липня 2022 року у період часу приблизно о 16 годині 25 хвилин ОСОБА_13 , прибув до офісу за адресою: АДРЕСА_1 , де зустрівся з ОСОБА_10 . В ході розмови ОСОБА_10 реалізуючи умисел на отримання прибутку шляхом продажу товарів гуманітарної допомоги та благодійної пожертви, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з корисливих мотивів для власного збагачення, реалізував ОСОБА_13 отриману гуманітарну допомогу, а саме 50 тактичних аптечок, 16 бронепластин (бронеплит) та 1 квадрокоптер (дрон), що ним і було зроблено. Отримавши медичні товари, військову амуніцію та військові прилади, ОСОБА_13 передав, а ОСОБА_10 прийняв, як було обумовлено попередньо, грошові кошти в сумі 9500 доларів США та 500 гривень України.
У результаті вказаних кримінально протиправних дій ОСОБА_10 фактично отримав та міг розпоряджатися незаконним прибутком у розмірі 13950 доларів США та 500 гривень, за збут вищевказаної гуманітарної допомоги та благодійних пожертв ринкова вартість якої в триста п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
01 липня 2022 року о 16 год. 35 хв. ОСОБА_10 було затримано, в порядку ст.208 КПК України, посадовою особою слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області.
У зв'язку з наведеними фактичними обставинами, 02 липня 2022 року ОСОБА_10 оголошено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги та благодійних пожертв, з метою отримання прибутку, у значному розмірі, вчиненому під час воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_10 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 03.06.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 02.07.2022; копіями митних декларацій БФ "КОРПОРАЦІЯ МОНСТРІВ" (ЄДРПОУ - 41569293); повідомленням ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області № 65/16/1384 від 01.07. 2022; протоколом обшуку від 01.07.2022 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого серед іншого виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 9500 доларів США, грошові кошти у розмірі 500 гривень України, грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, які відповідно до матеріалів кримінального провадження отримані ОСОБА_10 як оплата за продаж товарів гуманітарної допомоги та благодійної пожертви; протоколом огляду від 01.07.2022 автомобілю «Тoyota Prado», в ході якого виявлено та вилучено 50 тактичних аптечок, 16 бронепластин (бронеплит) та 1 квадрокоптер (дрон), які були продані ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 01.07.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 01.07.2022; протоколом отримання добровільно наданого предмету від 07.06.2022, відповідно до якого ОСОБА_13 добровільно видано 2 бронепластини (бронеплити), 1 тепловізор та 2 тактичні аптечки, які були продані йому ОСОБА_10 ; протоколом отримання добровільно надано предмету від 21.06.2022, відповідно до якого ОСОБА_13 добровільно видано 6 тактичних аптечок, 1 бронепластину (бронеплиту) та 1 плитоноску, які були продані йому ОСОБА_10 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вище зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.
При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Злочин, передбачений ч.3 ст.201-2 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_10 у разі доведеності його вини, апеляційний суд вважає, що ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду існує і є обґрунтованим.
Крім того апеляційний суд погоджується з наявністю ризику, передбаченого п.3) ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що перебуваючи на свободі ОСОБА_10 матиме можливість здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні. На теперішній час досудове розслідування триває, у кримінальному провадженні не встановлені та не допитані всі свідки, показання яких можуть мати істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Апеляційний суд приймає до уваги те, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 характеризується підвищеною суспільною небезпекою, оскільки був вчинений під час воєнного стану в умовах військової агресії російської федерації проти України.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_10 , який у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу матиме безперешкодну можливість зникнути з поля зору правоохоронного органу.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_10 визначений завідомо непомірний розмір застави апеляційний суд визнає неспроможними.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому в абзаці 2 ч.5 чт.182 КПК України зазначено, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя з урахуванням обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , особи підозрюваного, обґрунтовано визначив в якості альтернативного запобіжного заходу заставу - 405 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 004 805 грн.
04 липня 2022 року застава у визначеному розмірі була внесена за ОСОБА_10 на спеціальний розрахунковий рахунок і він був звільнений з під варти.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_10 надавав пояснення про те, що за останній час він пожертвував Благодійному фонду «Корпорація монстрів» близько 8 млн. гривень матеріальної допомоги.
Вищевикладені обставини в їх сукупності спростовують доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя визначив ОСОБА_10 завідомо непомірний розмір застави.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року, якою до ОСОБА_10 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 30 серпня 2022 року із визначенням застави - 405 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 004 805 грн. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4