Номер провадження: 22-ц/813/1025/22
Справа № 521/20806/17
Головуючий у першій інстанції Лічман Л. Г.
Доповідач Гірняк Л. А.
21.07.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів - Комлевої О.С., Колеснікова Г.Я.
КЗа участю секретаря - Дерезюк В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію та Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
-про визнання права власності на автомобіль, витребування автомобіль, скасування державної реєстрації на автомобіль,
Короткий текст позовних вимог
12.12.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вищезазначенми позовними вимогами та просив визнати за ним право власності на автомобіль «Mazda 3», 2007 р.в., об'єм двигуна 1,6 л., кузов НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 (попередній державний знак НОМЕР_3 ), витребувати у ОСОБА_2 вказаний автомобіль та передати йому та скасувати державну реєстрацію від 29.12.2012 р. на вказаний транспортний засіб за відповідачем.
Зазначає, що 27.04.2007 р. між АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 19 до 26.04.2014 р. на купівлю автомобіля «Mazda 3», 2007 р.в., державний знак НОМЕР_3 .
20.07.2012 р. нотаріусом Одеського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернено стягнення на спірний автомобіль.
01.08.2012 р. державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції за заявою стягувача відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь банку боргу 78047,63 грн. Автомобіль було оцінено станом на 30.10.2012 р. у 48518,00 грн. Вказану оцінку банк вважав заниженою, однак всупереч цьому 05.12.2012 р. між Другим Приморським ВДВС ОМУЮ та Одеською філією ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.
26.12.2012 р. до відділу ДВС надійшов протокол про проведення аукціону з реалізації арештованого майна, відповідно до якого переможцем аукціону визнано ОСОБА_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2015 р., що набрало законної сили, за позовною заявою ОСОБА_1 вказані публічні торги з реалізації арештованого майна визнано недійсними.
Позивач зазначає, що підставу для переходу права власності до ОСОБА_3 скасовано рішенням суду, а тому він є власником спірного автомобіля, котрий просить витребувати своє майно у ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що автомобіль був ним придбаний на аукціоні та сплачено ним близько 80000 грн. Автомобіль був у незадовільному стані, не на ходу, він його відремонтував. На теперішній час спірний автомобіль у нього не знаходиться, так як його продав 20.10.2017 р. ОСОБА_5 , отримавши гроші і передавши автомобіль. В цей же день він підписав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_5 розпоряджатися автомобілем. Через шість днів за проханням ОСОБА_5 він підписав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_6 продати, обміняти, здати в позичку, оренду вказаний автомобіль. Місцезнаходження автомобіля та особу, яка ним володіє, на теперішній час йому не відоме.
Короткий текст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2019 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, витребування автомобіля, скасування державної реєстрації на автомобіль - відмовлено повністю.
Скасувано заходи забезпечення позову у виді заборони відчуження автомобіля марки «Mazda 3», 2007 року випуску, об'єм двигуна 1,6 л, номер кузова НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 (попередній державний знак НОМЕР_3 ), вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що за статтею 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача (набувача, який не знав і не міг знати про придбання ним за відплатним договором майна в особи, яка не мала права його відчужувати) обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Частиною другою статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень. Одночасно зазначив, що позивачем не доведено наявність майна у відповідача та позивач заявив позовні вимоги до неналежного відповідача, оскільки спірний автомобіль у відповідача відсутній.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що спірне майно, а саме автомобіль, котрий належить йому на праві власності, вилучений для примусової реалізації з аукціону і таким чином вибув з його володіння поза його волею. ОСОБА_5 не являється його власником, оскільки автомобіль «Mazda 3», 2007 р.в., державний знак НОМЕР_3 зареєстрований за позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-адвокат Жекало І.С. просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позивач не задоволений процедурою звернення стягнення майна на спірний автомобіль. Положення ст.388 ЦК України передбачають обставини відсутності волі власника на відчуження майна в іншому контексті, не пов'язаного з вирішенням спору між власниками майна та іншою особою щодо права власності на майно за процедурою звернення на це майно. Виключенням витребування майна від добросовісного набувача закріплена за частиною 2 ст.388 ЦК України правило, згідно з яким майно не може бути витребувано у добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Реалізація спірного автомобіля відбулася у примусовому порядку у зв'язку з невиконанням позивачем у добровільному порядку зобов'язань обумовлених кредитним договором №19 від 27.04.2007 року. Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статусу особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісний набувач, у якого майно не може бути витребувано за будь-яких умов.При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11, яка має враховуватись усіма судами.
Одночасно посилається на рішення ЕСПЛ та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду сповіщені належним чином.
В своїй заяві позивач ОСОБА_1 просить суд відкласти розгляд справи посилаючись на стан здоров'я. В заяві відповідач ОСОБА_2 просить розглянути справу за його відсутністю.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутності доказів тяжкої хвороби позивача, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію права власності серії НОМЕР_4 від 27.04.2007 р. власником автомобіля «Mazda 3», 2007 р.в., об'єм двигуна 1,6 л., кузов НОМЕР_1 , державний знак державний знак НОМЕР_3 значиться ОСОБА_1 . У особливих відмітках наявні відомості про заборону відчуження без дозволу АТ «Укрінбанк». (а.с. 8)
Згідно реєстраційної картки ТЗ з 29.12.2012 р. власником майна MAZDA-3, 2007 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , попередній реєстраційний номер НОМЕР_3 , значиться ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2015 р., яке набрало законної сили, встановлено наступне.
20 липня 2012 року у зв'язку з тривалим порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору № 18 від 27.04.2007 року, нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. вчинено виконавчий надпис, зареєстрований в реєстрі за №5015, відповідно до якого пропонується звернути стягнення на автомобіль MAZDA-3, 2007 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_3 .
01.08.2012 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції за заявою стягувача від 25.07.2012 року відкрите виконавче провадження ВП №33708603 про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача - Банку боргу в сумі 78047,63 (сімдесят вісім тисяч сорок сім гривень 63 копійки).
На виконання вищезазначеного виконавчого документу 04.09.2012 року постановою державного виконавця призначено суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Оціночна компанія «Гобсек» для визначення вартості майна позивача.
05.11.2012 року до відділу ДВС надійшов звіт про незалежну оцінку ринкової вартості майна позивача, а саме автотранспортного засобу MAZDA-3, 2007 року випуску д/н НОМЕР_3 , яка склала станом на 30.10.2012 року - 48518,00 гривень (еквівалентно 6070,00 доларів США).
13.11.2012 банк отримав повідомлення відділу про оцінку автомобіля.
21.11.2012 року банк подав до канцелярії виконавчої служби заперечення проти результатів оцінки майна, заявив свою незгоду з висновками з причин не відповідності оцінки на автомобіль.
05.12.2012 року між Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Одеською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс» було укладено договір №15-0238/12 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.
З протоколу № 4-15-0238/12 проведення аукціону з реалізації арештованого майна на виконання виконавчого напису № 5015 від 20.07.2012 р., виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. вбачається, що 21.12.2012 р. було реалізовано лот № 4 - транспортний засіб MAZDA-3, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . У аукціоні взяли участь 2 особи - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , переможцем визнано ОСОБА_2 , ціна продажу 49000 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2015 р. позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсними торги з реалізації арештованого майна - автомобіля MAZDA-3, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що були проведені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс» в особі Одеської філії ТОВ «ТД «Еліт-Сервіс» 21.12.2012 р. (а.с. 5-6, 96-99).
20.10.2017 року уповноважив ОСОБА_5 розпоряджатись автомобілем на підставі доручення.
26.10.2017 р. ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_6 продати, обміняти, здати в позичку, оренду вказаний автомобіль, що підтверджується довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежаном А.В., зареєстровано в реєстрі за № 5160, строк видачі три роки.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
У справі, яка переглядається, установивши, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, цей автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі МВС та зареєстрований за відповідачем, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач ОСОБА_2 не є належним відповідачем.
Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог за суб'єктивним складом не встановив, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб інші особи, а саме - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 набув право власності на спірний об'єкт.
Враховуючи, що саме за відповідачем у встановленому порядку зареєстрований спірний автомобіль, то саме ОСОБА_2 , являється належним позовичем по спаві, паво власність якого оспорює позивач.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
У цій справі встановлено, що позивач втратив право власності на належний йому транспортний засіб, внаслідок його продажу з аукціону у рамках виконавчого надпису щодо
звернення стягнення на автомобіль MAZDA-3, 2007 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_3 .
Разом з тим, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2015 р. позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсними торги з реалізації арештованого майна - автомобіля MAZDA-3, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що були проведені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс» в особі Одеської філії ТОВ «ТД «Еліт-Сервіс» 21.12.2012 р. (а.с. 5-6, 96-99)
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна , який був чинним на час проведення електронних торгів.
Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна з аукціону є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Таким чином, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2015 року вони визнані недійсними з реалізації арештованого майна, право власності на автомобіль MAZDA-3, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 повертається його власнику, оскільки иатеріали справи не містять доказів щодо повторних торгів.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
При цьому системне тлумачення статті 388 ЦК України дає підстави для висновку про те, що в такому випадку законодавець презюмує, що у разі скасування судового акта останній не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Тобто майно, яке вибуло з володіння власника на підставі торгів, прийнятих щодо цього майна, але в подальшому вони визнані недійсними та повторні торги не відбулися, слід вважати таким, що транспортний засіб вибув з володіння власника поза його волею.
Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово констатував, що втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом та з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява N 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява N 43768/07)).
Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 359/9424/17.
Разом із тим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний транспортний засіб , оскільки з моменту визнання недійсними торгів з реалізації арештованого майна - автомобіля MAZDA-3, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що були проведені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Еліт Сервіс» в особі Одеської філії ТОВ «ТД «Еліт-Сервіс» 21.12.2012 р. за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2015 р., порушені права позивача вже є поновленими.
Висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають принципу справедливості та не забезпечують ефективне поновлення порушеного права позивача, як власника транспортного засобу.
З огляду на зазначене, колегія суддів частково приймає доводи апеляційної скарги та вважає за необхідне в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2019 року скасувати та прийняти постанову.
Витребувати у ОСОБА_2 автомобіль марки «Mazda 3»,2007 року випуску( об'єм двигуна 1,6 кузов НОМЕР_1 державний знак НОМЕР_2 ( попередній державний знак НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 .
Скасувати державнй реєстрацію від 29.12.2012 року транспортного засобу, автомобіля марки «Mazda 3»,2007 року випуску, об'єм двигуна 1,6 кузов НОМЕР_1 державний знак НОМЕР_2 .
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію та Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про визнання права власності на автомобіль,залишити без задоволення.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 26.07.2022 року
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
О.С.Комлева
Г.Я.Колесніков