Номер провадження: 11-кп/813/451/22
Справа № 521/326/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22 липня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 серпня 2021 року про закриття кримінального провадження №12019160470003305, внесеного до ЄРДР 24 серпня 2019 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, українки, громадянки України, освіта середня, не заміжня, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
- обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 серпня 2021 року кримінальне провадження №12019160470003305, внесене до ЄРДР 24 серпня 2019 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України, закрито у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
Рішення суду мотивоване тим, що строк досудового розслідування закінчився 24.10.2020 року, а повідомлення про підозру ОСОБА_7 було здійснено 23.11.2020 року, тобто після закінчення строків досудового розслідування. Тому, обвинувальний акт від 05.01.2021 року у кримінальному провадженні №12019160470003305 складено, затверджено та направлено до суду, з порушенням вимог пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, містить істотні порушення кримінального процесуального закону, та посилається на такі обставини:
- кримінальне провадження було направлено до суду у межах двомісячного строку досудового розслідування, передбаченого для проваджень із підозрою, оскільки 23.11.2020 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України, та 12.01.2021 року обвинувальний акт від 05.01.2021 року в рамках вказаного кримінального провадження було скеровано до суду;
- посилання суду на положення ч. 9 ст. 284 КПК України є неприпустимими, оскільки можливість закриття кримінального провадження відповідно до зазначених положень закону відноситься до повноважень слідчого судді, а не суду.
Посилаючись на викладене, прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник та обвинувачена заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважала безпідставними, а ухвалу суду законною та обґрунтованою і просили залишити її без змін.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
У відповідності до положень ст. 2 КПК одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії і процесуальні рішення.
У відповідності до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Тобто, обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства на всіх стадіях судового розгляду.
Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції недотримався вказаних вимог закону, виходячи з такого.
Переглядаючи оскаржене судове рішення, апеляційний суд звертає увагу, що під час апеляційного перегляду керується положеннями ст. 5 КПК України, у відповідності до якої процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, тобто дотримання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону в редакції Кримінального процесуального кодексу України до внесення змін внесених Законом № 2201-IX від 14.04.2022 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану».
Згідно зі статтею 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (частина 2 статті 113 КПК України).
За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Вказана норма кореспондує загальній засаді кримінального провадження, закріпленій у статті 28 КПК, відповідно до якої розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
При цьому, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Частина 4 статті 219 КПК України встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 5 статті 294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручене, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20).
Колегія суддів не погоджується із розрахунками суду першої інстанції щодо строків досудового розслідування та вважає, що суд безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів судового провадження, зокрема із оскаржуваної ухвали суду, обвинувального акта та долученого до нього Реєстру матеріалів досудового розслідування, 23 листопада 2020 року у кримінальному провадженні №12019160470003305, внесеному до ЄРДР 24 серпня 2019 року, ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України (п. 49 розділу I Реєстру матеріалів досудового розслідування), тобто досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні повинно було закінчитися прийняттям прокурором одного з рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України, протягом двох місяців із цієї дати.
24 грудня 2020 року сторонам кримінального провадження повідомлено про завершення досудового розслідування та відкрито матеріали досудового розслідування, у порядку ст. 290 КПК України (п.п. 52 - 53 розділу I Реєстру матеріалів досудового розслідування).
28 грудня 2020 року сторона захисту ознайомилась з матеріалами кримінального провадження (п. 54 розділу I Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному проваджені ).
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019160470003305, внесеному до ЄРДР 24 серпня 2019 року, відносно ОСОБА_7 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України, складений слідчим та затверджений прокурором 05.01.2021 року та скерований та отриманий судоми 12 січня 2021 року (а.с. 1,4, 8 т. 1).
Зазначені обставини щодо руху кримінального провадження, в тому числі і дат складання, затвердження та направлення обвинувального акта до районного суду, сторони кримінального провадження під час апеляційного розгляду не заперечують.
Отже, аналізуючи вищезазначену інформацію висновок суду першої інстанції про те, що кримінальне провадження № 12019160470003305, внесене до ЄРДР 24 серпня 2019 року, відносно ОСОБА_7 , підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, не відповідає фактичним обставинам цього кримінального провадження, оскільки на момент звернення прокурором до суду з обвинувальним актом, строк досудового розслідування, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, у вказаному кримінальному проваджені не закінчився.
Твердження у апеляційній скарзі про те, що суд не дотримався процесуальної форми розгляду провадження, чим допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки прийняв рішення про закриття провадження в підготовчому судовому засіданні, а не під час судового розгляду, є безпідставними, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті).
Слід зазначити, про те, що підготовче провадження є своєрідним процесуальним фільтром між досудовим провадженням і судовим розглядом, одним із завдань якого є перевірка відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора. На переконання колегії суддів, судам першої інстанції слід ретельно перевіряти не тільки дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291-293 КПК, а й виконання ним приписів ст. 219 КПК, про які йшлося раніше.
В той же час апеляційний суд звертає увагу, що посилання суду на положення ч. 9 ст. 284 КПК України, як на підставу для закриття кримінального провадження не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки входить виключно до повноважень слідчого судді.
При цьому, колегія суддів спростовує висновки суду про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснено після закінчення строків досудового розслідування, з огляду на наступне.
За своїм змістом кримінально-правові відносини є окремим видом правовідносин, де з іншого боку виступає особа, яка притягується до відповідальності. Сторони кримінально-правових відносин мають взаємозалежні права і обов'язки, обов'язку особи піддатися державному примусу та осуду з боку держави при притягненні до кримінальної відповідальності і її право вимагати такого притягнення відповідно до вимог закону, кореспондує право держави притягти до відповідальності і обов'язок уповноважених органів, суду здійснити притягнення до відповідальності з суворим дотриманням матеріального і процесуального закону.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягненням до кримінальної відповідальності є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, де здійснення повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень прокурора (або слідчого) під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення, без чого за вимогами процесуального закону відносно особи не може бути складено обвинувальний акт в кримінальному провадженні. В подальшому згідно ст. 337 цього Кодексу судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Разом з тим, законодавець розмежовує строки досудового розслідування у проваджені із підозрою від проваджень без підозри.
Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Можливість проведення будь-яких процесуальних чи слідчих дій поза межами цього строку виключається, оскільки проведення таких дій поза строками досудового розслідування є неприпустимим та таким, що може привести до визнання недопустимими доказів, зібраних у справі.
Як вбачається, з довідки про рух кримінального провадження №12019160470003305, первісна правова кваліфікація вказаного кримінального провадження була ч. 3 ст. 301 КК України, що є тяжким злочином, відповідно до ст. 12 КК України, тобто строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців, а саме до 24 лютого 2021 року.
Після чого, постановою слідчого від 23 листопада 2020 року було змінено правову кваліфікацію по вказаному кримінальному провадженню з ч. 3 ст. 301 КК України на ч. 2 ст. 301 КК України, що є нетяжким злочином відповідно до ст. 12 КК України (а.с. 122- 123).
23 листопада 2020 року у кримінальному провадженні №12019160470003305, внесеному до ЄРДР 24 серпня 2019 року, ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України.
Виходячи з наведених вимог кримінального процесуального закону та фактичних обставин справи, органом досудового розслідування було застосовано належну правову процедуру на етапі повідомлення про підозру в межах строку досудового розслідування.
Таким чином, у даному кримінальному провадженні апеляційним судом встановлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачені ч. 1 ст. 412 КПК України, які були допущені судом першої інстанції, та які тягнуть за собою скасування оскарженого судового рішення.
Водночас згідно п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другою ст. 412 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, що регламентовано положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що встановлені апеляційним судом порушення не можуть бути усунені в порядку апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокурора, скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 370, 372, 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 серпня 2021 року про закриття кримінального провадження №12019160470003305, внесеного до ЄРДР 24 серпня 2019 року, відносно ОСОБА_7 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України, - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в тому ж суді зі стадії підготовчого судового засідання, в іншому складі суду.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4