Справа № 455/236/22 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.
Провадження № 33/811/688/22 Доповідач: Гончарук Л. Я.
20 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 травня 2022 року,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Згідно постанови, ОСОБА_1 22.02.2022 року о 21 годині 47 хвилин в м.Старий Самбір по вул. Лева Галицького, Самбірського району Львівської області, керувала автомобілем, марки «KIA CEED», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, та вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати, та провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування вказує, що 22.02.2022 року спиртних напоїв чи будь-які інші препарати, що знижують увагу та швидкість реакції не вживала, у стані сп'яніння не перебувала.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5) вперше побачила в суді під час ознайомлення з матеріалами справи, підпис там стоїть не її і вона не підписувалась в тому, що відмовляюсь від огляду, при ній поліцейськими такий документ не складався. Направлення на проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в акредитовану медичну установу їй теж поліцейськими не надавалось.
Зазначає, що з матеріалів справи (зокрема відеоматеріалів) вбачається, що працівниками поліції не складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів водія ОСОБА_1 в її присутності (про існування такого протоколу дізналась лише з матеріалів справи при ознайомленні з ними в суді) та він був складений невідомо де і коли та без участі свідків; не було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, їй не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, а нібито пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння з використанням алкотестера «Драгер» не була реальною, оскільки, у поліцейських не було в наявності «Драгера» коли вони здійснювали цей запис. Запис був зроблений на невідомий пристрій, у поліцейських не було нагрудних камер.
На думку апелянта, суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Судом безпідставно не взято до уваги аргументи викладені нею у заяві про закриття справи про адміністративне правопорушення, не взято до уваги її письмові пояснення і письмові пояснення очевидців події - свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що призвело до неповного з'ясування усіх обставин справи, неправильної оцінки доказів та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Вказує, що на судовому засідання під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення не була присутня. Оскаржувану постанову їй було надіслано простим листом, який нею отримано 06 червня 2022 року. Тоді вона і дізналась, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто та ознайомилась зі змістом оскаржуваної постанови. Відповідно до супровідного листа суду, оскаржувана постанова була підготовлена до відправки 30 05.2022 року.
Враховуючи вказані обставини та те, що вона з об'єктивних причин не могла ознайомитись зі змістом оскаржуваної постанови та скористатись правом на апеляційне оскарження швидше ніж 06 червня 2022 року просить суд поновити строк для подання апеляційної скарги.
06 липня 2022 року, 20 липня 2022 року ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибула, про причини неявки не повідомила, повідомлялась про час та місце розгляду справи, інформація про час та місце розгляду, розміщувалась на порталі Судової влади України, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Перевіривши доводи апеляційної скарги, та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Відповідальність за ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, а саме даними вказаними у: протоколі про адміністративне правопорушення, серії ОБ №115970 від 22.02.2022 року, рапорті інспектора СРПП відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області від 22.02.2022 року, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом події від 22.02.2022 року, з яких відомо, що ОСОБА_1 22.02.2022 року о 21 годині 47 хвилин в м.Старий Самбір по вул. Лева Галицького, Самбірського району Львівської області, керувала автомобілем, марки «KIA CEED», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася.
Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що стверджується зібраними матеріалами у справі, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Сам факт відмови від походження огляду тягне за собою відповідальність за цією статтею. При цьому не має значення чи перебував водій у стані сп'яніння.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вона, 22.02.2022 року о 21 годині 47 хвилин в м.Старий Самбір по вул. Лева Галицького, Самбірського району Львівської області, керувала автомобілем, марки «KIA CEED», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Доводи наведені в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, не знайшли свого підтвердження ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в матеріалах справи, ні в апеляційному суді, при цьому, апеляційний суд погоджується, що такі слід оцінювати критично, як обрану лінію захисту з метою ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Стосовно покликань викладених в апеляційній скарзі про те, що запис був зроблений на невідомий пристрій, у поліцейських не було нагрудних камер, як на підставу скасування постанови, слід зазначити, що такі є безпідставни з огляду на наступне.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати, розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху, а також з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
За вказаних обставин, наданий працівниками поліції відеозапис який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який був проведений на місці зупинки транспортного засобу останньої, отриманий із автоматичної відеотехніки, що знаходився в чужому володінні (працівника поліції) з метою фіксування правопорушення, відповідно до п.2 ч.1 ст.40 ЗУ «Про національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.
З відеоматеріалів, долучених до протоколу чітко вбачається, що ОСОБА_1 відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Водночас, апеляційний суд погоджується з висновком викладеним у постанові, з приводу того, що додані ОСОБА_1 письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть вважатися допустимими доказами без їх перевірки у встановленому законом порядку, в т.ч. шляхом допиту їх безпосередньо у судовому засіданні. Клопотань про виклик таких в судове засідання ОСОБА_1 не заявляла, при цьому, письмові пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вірно суддею до уваги не взято, так як вони є необ'єктивними та не відповідають обставинам справи. Дані пояснення та посилання вважаю обраними ОСОБА_1 способом захисту, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, з дотриманням вимог ст.33 КУпАП та є безальтернативним.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.
Водночас, слід поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 травня 2022 року, оскільки остання не була присутня на час розгляду та винесення даної постанови, копію такої отримала 06 червня 2022 р.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 травня 2022 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я.Гончарук