Справа № 127/10082/22
Провадження № 33/801/565/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач: Оніщук В. В.
25 липня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Олійник Г.Є., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2022 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 496,20 гривні.
У постанові суду зазначено, що 12.05.2022 о 21:35 год. на АД М30 396 км водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Фольксваген транспортер, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував в стані алкогольного сп'яніння, медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №0578, результат позитивний 0,69 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що наявність складу адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах справи.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2022 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи не містять будь - яких доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також доказу зупинки його працівниками поліції під час керування автомобілем, оскільки працівники поліції під'їхали до припаркованого автомобіля, за кермом якого перебував брат скаржника - ОСОБА_2 .
При цьому, працівником поліції було допущено ряд порушень, зокрема: ОСОБА_1 не було роз'яснено його права, не роз'яснено підстави для проведення освідування саме заявника, а в протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не було вказано ознаки сп'яніння.
Крім того, долучений до матеріалів справи відеозапис не може вважатися належним доказом, оскільки є преривистим та не містить повної фіксації.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини та просили провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, пояснення свідків, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. (ст. 252 КУпАП).
В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №264909, 12.05.2022 року о 21:35 год. на АД М30 396 км водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Фольксваген транспортер, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував в стані алкогольного сп'яніння, медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №0578, результат позитивний 0,69 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
З висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №0578 від 12.05.2022 вбачається, що лікарем КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради 12.05.2022 о 22:35 год., було встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Алкотест 6810 0,67 % проміле та 0,69 % проміле.
Згідно з п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
За змістом п.п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи видно, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності заперечує, зокрема, факт керування ним транспортним засобом.
Відповідно до диспозиції частини першої статті 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Як вбачається з матеріалів справи, вони не містять будь-яких належних і допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Із встановлених у суді апеляційної інстанції обставин слідує, що працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення на підставі долученого до матеріалів справи відеозапису, однак вказаний відеозапис не містить факту керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом, а свідки у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні.
Таким чином, долучений до матеріалів справи відеозапис, який не містить ні факту керування особою транспортним засобом, ні факту її зупинки, не може слугувати беззаперечним доказом керування ОСОБА_1 автомобілем у певний час та у певному місці.
Крім того, в судовому засіданні, за клопотанням адвоката Докійчук Н.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 було допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, пояснили наступне.
Зокрема, свідок ОСОБА_3 пояснив, що він є знайомим гр. ОСОБА_1 та перебуваючи на АЗС в момент приїзду автомобіля ОСОБА_1 , помітив, що транспортним засобом Фольксваген транспортер, державний номерний знак НОМЕР_1 керувала інша особа, а саме як потім з'ясувалось це був брат ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що він є працівником АЗС, на території якої відбувалися події за участі ОСОБА_1 , якого він знає, оскільки останній є постійним клієнтом даної автозаправної станції та у вказаний у протоколі час він, перебуваючи на своєму робочому місці, помітивши автомобіль ОСОБА_1 , хотів привітатися з останнім, однак помітив, що із-за керма транспортного засобу вийшла інша особа, а потім із пасажирської сторони вийшов ОСОБА_1 ..
Відповідні обставини, що при спілкуванні працівників поліції із ОСОБА_1 поруч перебували інші особи, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом, з якого також вбачається, що події відбувались на території АЗС, де перебували і працівники останньої.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Однак, в порушення вимог вищевказаної норми, суд першої інстанції розглядаючи справу про адміністративне правопорушення не дослідив факт керування особою транспортним засобом, що є однією із кваліфікуючих ознак правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Отже, місцевим судом розгляд справи проведено без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи та доказів, що є безумовною підставою для скасування постанови суду.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином, належних і допустимих доказів, які б достовірно і беззаперечно підтверджували той факт, що 12.05.2022 о 21:35 год. на АД М30 396 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольксваген транспортер, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Частиною другою статті 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.
Формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а самого факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння без доведення факту керування особою транспортним засобом в такому стані, недостатньо для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки як було вказано вище, для об'єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно наявність керування особи транспортним засобом, докази чого в матеріалах справи відсутні.
Зазначені вище обставини, на переконання апеляційного суду, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, зокрема, факту керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а апеляційний суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.
За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, є законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2022 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду: В. В. Оніщук