Справа № 444/1287/22
Провадження № 1-кп/444/222/2022
26 липня 2022 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141400000166 від 03.05.2022 року, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Миколаїв Радехівського району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , перебуває на посаді інженера відділення управління, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, адвокатом, нотаріусом чи депутатом не являється,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 ,
02 травня 2022 року приблизно о 17 год. 15 хв. ОСОБА_4 , керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем марки «Suzuki Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись ним автодорогою сполученням Рава-Руська - Угнів в напрямку до м. Рава-Руська Львівського району Львівської області, неподалік с. Річки Львівського району Львівської області, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього ружу зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив вимоги чинних розділів ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013, а саме: п.п. 1.5, п.п. 2.3 б, д) п.п. 21.11, що виразилось в тому, що він, будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, ігноруючи заборону перевезення пасажирів поза кабіною автомобіля, перевозив на задньому бампері вказаного автомобіля «Suzuki Grand Vitara» пасажира ОСОБА_5 , внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме падіння пасажира ОСОБА_5 на дорожнє покриття під час руху автомобіля.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Suzuki Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_2 , потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, а саме: забій головного мозку, субарахноїдальний крововилив, субдуральний крововилив зліва, перелом кісток склепіння та основи черепа в ділянці правої брови, садна на животі, в тім'яній ділянці, правому плечі, лівому колінному суглобі, правої кисті, правого гомілково-ступневого суглобу, лівому передпліччі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.
Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненому злочині визнав, щиро розкаявся та надав показання. Вони поверталися з лісу. Він допустив, що ОСОБА_5 залишився на бампері. Через нерівність дороги ОСОБА_5 впав і його було доставлено в поліклініку. Автомобіль був справний. Це було службове відрядження. Алкоголю він не вживав. Він є мобілізований військовослужбовець, його дружина теж служить. Підтвердив, що не перебуває на обліку у лікаря-психіатра. Для виконання службових обов'язків йому необхідно керувати транспортним засобом.
Потерпілий у судовому засіданні вказав, що до обвинуваченого моральних чи матеріальних претензій не має, з обвинуваченим не сварився і вважає, що обвинуваченого не треба ізолювати від суспільства.
При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, на підставі та в порядку, встановленому ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, що підлягають доказуванню, оскільки проти цього не заперечили учасники судового провадження і такі обставини ніким не оспорюються. Зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною. При цьому їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У судовому засіданні було досліджено:
- службові характеристики від 13.05.2022 року та 26.07.2022 року, видані Військовою частиною НОМЕР_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_4 характеризується позитивно;
- вимогу про судимість, згідно якої ОСОБА_4 не судимий;
- відомості про неперебування ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вирішив наступне.
Діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце. Це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження. Обвинувачений винен у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченого за вчинення даного кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із ст.12 КК України є тяжким злочином, враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності), особу винного - його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я, позитивну характеристику за місцем праці, за наявності обставин, які пом'якшують покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання, тому приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки право керування транспортними засобами необхідно обвинуваченому для виконання його службових обов'язків, пов'язаних з обороною країни під час воєнного стану.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Враховуючи тяжкість злочину, основне покарання за який встановлено в межах позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, особу винного та інші обставини справи, а саме характер та мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення обвинуваченого до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність у потерпілого до обвинуваченого моральних чи матеріальних претензій, наявність у обвинуваченого на утриманні неповнолітніх дітей, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства. Така міра примусу на переконання суду є достатньою для виправлення обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
Питання щодо майна, на яке накладено арешт, слід вирішити у відповідності до ст. 174 КПК України.
Питання про документи та речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Питання про процесуальні витрати слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.
Питання заходу забезпечення кримінального провадження слід вирішити в порядку Глави 18 КПК України.
З огляду на вищевказане, керуючись ст.ст. 91, 94, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 10.05.2022 року.
Речові докази:
- автомобіль марки «Suzuki Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути ОСОБА_4 .
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення судової авто-технічної експертизи №СЕ-19/114-22/6614-ІТ від 13.06.2022, які становлять 1887,80 грн.
Документи залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Жовківський районний суд Львівської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо судове рішення не скасовано після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий ОСОБА_1