ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2022Справа № 910/2269/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Маринич Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТРОЙБУДСЕРВІС" (03142, м. Київ, вул. Малинська, 12)
про стягнення 41 169,92 грн.
Представники сторін: не викликались
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Фізичної особи-підприємця Маринич Ольги Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТРОЙБУДСЕРВІС" про стягнення 41 169,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано зобов'язання за договром постачання пиломатеріалів №276 від 23.12.2021 в частині поставки товару, а тому, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором у розмірі 32 038,52 грн та штраф у розмірі 9 131,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Фізичної особи-підприємця Маринич Ольги Володимирівни було залишено без руху.
02.05.2022 загальним відділом діловодства суду зареєстрована заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 17.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 суд відкрив провадження у справі №910/2269/22, розгляд якої вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 05.05.2022.
Станом на 20.05.2022 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку, із зазначенням: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 18.05.2022 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.2022.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
23.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стройбудсервіс» (надалі - відповідач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Маринич Ольгою Володимирівною (надалі - позивач, покупець) було укладено договір постачання пиломатеріалів № 276 (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в цьому договорі, пиломатеріали з хвойних порід дерев, що відповідають вимогам ГОСТ 8486-86 (ДК012:2015 Код 03410000-7), іменовані в подальшому за текстом продукція.
Сторони встановили, що кількість продукції, яку зобов'язується придбати покупець, вказано в рахунку-фактури № 1028 від 23.12.2021, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору Покупець зобов'язується здійснити 50 % передоплату згідно рахунку-фактури № 1028 від 23.12.2021 p., протягом одного дня з моменту його отримання.
Згідно з п. 2.5. договору Покупець зобов'язується здійснити 50 % доплату за продукцію протягом одного дня з моменту отримання продукції.
Згідно з п. 4.3. договору Постачальник зобов'язується відвантажити продукцію Покупцю не пізніше, ніж протягом трьох днів з моменту отримання 50 % передоплати від Покупця (строки поставки можуть бути змінені за попередньою домовленістю Сторін).
Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку порушення договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим договору та чинним законодавством України.
Згідно з п. 7.1.1. порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що при порушенні термінів постачання продукції, що є предметом договору, постачальник платить покупцеві штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення.
Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє протягом року. Якщо після закінчення року жодна із сторін не повідомила про його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на один рік (п. 10.1. договору).
28 грудня 2021 року на виконання умов договору та згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №1028 від 23.12.2021, позивачем було оплачено деревину на загальну суму 32 038,52 грн згідно платіжного доручення №345 від 28.12.2021.
Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач всупереч умовам п. 4.3. договору не відвантажив продукцію за здійсненою передоплатою, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем на суму попередньої оплати у розмірі 32 038,52 грн та підставою для нарахування штрафу у розмірі 9 131,40 грн згідно з п. 7.3. договору.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №1028 від 23.12.2021 позивачем було здійснено попередню оплату деревини на загальну суму 32 038,52 грн, про що свідчить платіжне доручення №345 від 28.12.2021.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язався відвантажити продукцію позивачу не пізніше, ніж протягом трьох днів з моменту отримання 50% передоплати від позивача.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів відвантаження позивачу продукції, визначеної рахунком-фактурою №1028 від 23.12.2021, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32 038,52 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується нарахованого позивачем штрафу на підставі п. 7.3. договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що при порушенні термінів постачання продукції, що є предметом договору, постачальник платить покупцеві штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що штраф нарахований на підставі п. 7.3. договору є обґрунтованим у визначену позивачем розмірі та підлягає задоволенню на суму 9 131,40 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Маринич Ольги Володимирівни в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТРОЙБУДСЕРВІС" (03142, м. Київ, вул. Малинська, 12, ідентифікаційний код 44302882) на користь Фізичної особи-підприємця Маринич Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму попередньої оплати за договором у розмірі 32 038 грн 52 коп., штраф у розмірі 9 131 грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.07.2022
Суддя Л. Г. Пукшин