25 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/400/22 пров. № А/857/7209/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року (прийняте у м. Рівному за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи суддею Комшелюк Т. О.) в справі № 460/400/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області про зобов'язання вчинити дії,
У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області (далі також - ТУ ССО у Рівненській області, територіальне управління, відповідач) внести відповідні зміни в наказ від 07.12.2021 № 612 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби, додатково зарахувавши позивачу до вислуги років час навчання у цивільному вищому навчальному закладі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона проходила службу у відповідача. Після звільнення зі служби їй не зараховано час навчання у цивільному вищому навчальному закладі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивач звернулася до відповідача із відповідною заявою, проте їй було відмовлено.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте, з порушенням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи та положенням чинного законодавства, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що її вислуга років станом на день звільнення з органів внутрішніх справ становила 23 роки 00 місяців 12 днів. У ТУ ССО у Рівненській області вона пропрацювала 02 роки 00 місяців 12 днів. Тому її вислуга повинна становити 25 років 00 місяців 24 дні.
Зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вислуга років для призначення пенсії у разі поновлення виплати пенсії після перерви в її одержанні, яка була раніше обчислена особі, яка має право на пенсії за цим Законом, відповідно до законодавства, яке діяло на день попереднього звільнення цієї особи зі служби, перегляду не підлягає.
Вказує на те, що дія закону та іншого нормативно-правових актів не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Звертає увагу на те, що якщо наказом ГУ НП в Рівненській області їй вже закріплено вислугу років 23 роки 00 місяців 12 днів то вона повинна була враховуватися й надалі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують оскаржуваного рішення суду першої інстанції; жодних доказів в обґрунтування порушенням судом першої інстанції при ухваленні цього рішення норм матеріального та процесуального права відповідачем при поданні апеляційної скарги не надано. Вказує, що апелянтом невірно застосовано зміст правової норми, закріпленої у зазначеній ним статті. Виходячи зі змісту цієї статті, необхідно розуміти, що перегляду не підлягає вислуга років, яка була обчислена відповідно до законодавства, яке діяло на день звільнення цієї особи. З матеріалів справи видно, що позивач була звільнена зі служби в поліції в 2016 році. Разом з тим, при звільненні зі служби в ТУ ССО у Рівненській області територіальне управління не вбачало підстав для зарахування їй часу навчання у цивільному навчальному закладі, після закінчення якого їй не було присвоєно спеціальне звання до вислуги років. А зазначений нею наказ ГУ НП в Рівненській області не можна характеризувати як нормативно-правовий акт, а лише як акт індивідуальної дії.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 03.08.1989 по 28.06.1994 навчалася на денній формі історичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки за спеціальністю «Історія», по закінченню якого отримала диплом серії НОМЕР_1 від 28.06.1994, кваліфікація «вчитель історії і права середньої школи».
У період з 01.09.1995 по 29.04.2016 позивач проходила службу в органах внутрішніх справ на різних посадах.
29.04.2016 наказом № 73 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції у запас; вислуга років на день звільнення для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в календарному обчисленні складає 23 роки 00 місяців 12 днів.
У період з 25.11.2019 по 07.12.2021 позивач проходила службу в Службі судової охорони, остання посада - начальник служби документального забезпечення Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області, спеціальне звання «підполковник Служби судової охорони».
Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області від 07.12.2021 № 612 позивача звільнено зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв'язку зі скороченням штату або проведення організаційних заходів). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 22 роки 08 місяців 12 днів.
13.12.2021 позивач звернулася до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області з приводу зарахування до вислуги років строку навчання у Волинському державному університеті імені Лесі Українки.
17.12.2021 позивачу повідомлено про відсутність підстав для урахування років навчання із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що немає підстав для зарахування позивачу періоду навчання у Волинському державному університеті імені Лесі Українки до вислуги років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, позаяк таке навчання не було пов'язано з присвоєнням їй офіцерського (спеціального) звання.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Розрахунок вислуги років позивача здійснювався територіальним управлінням, в тому числі, і з урахуванням норм Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1052/0/15-19 від 04.04.2019, з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення).
Абзацом третім пункту п'ятого розділу І цього Положення передбачено, що до стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Аналогічні приписи містить і постанова Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».
Аналізуючи наведені норми частини другої статті 17 зазначеного Закону та постанови № 393, Верховний Суд у постанові від 10 березня 2015 року в справі № 21-411а14 вказав, що у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Така ж позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 489/4575/16-а, від 01 лютого 2019 року у справі №809/780/15.
Судом встановлено, що по закінченню Волинського державного університету імені Лесі Українки у 1994 році ОСОБА_1 не присвоєно офіцерське (спеціальне) звання. Спеціальне звання їй присвоєно лише з прийняттям на службу до органів внутрішніх справ.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для врахування періоду навчання позивачу у Волинському державному університеті імені Лесі Українки у вислугу років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби відсутні.
Покликання скаржника на те, що дія закону та іншого нормативно-правових актів не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом, а також те, що вислуга років 23 роки 00 місяців 12 днів закріплена наказом ГУ НП в Рівненській області і вона повинна була враховуватися і надалі є необґрунтованими, позаяк при розрахунку вислуги років позивачу відповідач керувався законами та нормативно-правовими актами, які діяли також і на час розрахунку вислуги років ГУ НП в Рівненській області, а наказ ГУ НП в Рівненській області є актом індивідуального характеру і не носить для відповідача зобов'язального характеру.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року в адміністративній справі № 460/400/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин