25 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/8083/21 пров. № А/857/7004/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Рейті С.І.), ухвалене в порядку письмового провадження в м.Ужгороді 18 квітня 2022 року у справі № 260/8083/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28.12.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - Управління), просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 13.10.2021; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянути запит від 13.10.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території Тячівського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду отриманого засобами поштового зв'язку 19.10.2021 від позивача запиту ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надано відповідь № ПІ-137/0-373/0/63-21 від 20.10.2021, яка скерована на вказану у запиті адресу простою кореспонденцією. Суд першої інстанції вказав, що факт скерування на адресу запитувача інформації листа-відповіді вказує на відсутність пасивної поведінки розпорядника інформації та засвідчує виконання у законодавчо передбачений термін свого обов'язку. Суд першої інстанції зазначив, що надсилання державними органами вихідної кореспонденції, у тому числі відповідей на запити про доступ до публічної інформації, здійснюється в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність бездіяльності з боку відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача від 13.10.2021 у встановлений законодавством строк, а отже, відсутність підстав для зобов'язання розпорядника інформації розглянути скерований позивачем запит.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації впродовж п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Вказує, що станом на 27.12.2021, відповідач не надав відповідь у 5 робочих днів після отримання запиту, загальна кількість днів від отримання запиту (на момент звернення до суду) складає - 45 робочих днів. Скаржник зазначає, що жодних доказів відправлення відповіді на запит відповідач суду не надав, та що позивач оспорює не сам факт створення відповіді, а не надання відповіді позивачу, як такої, так і в порушення 5-денного робочого дня на її розгляд та надання відповіді. Скаржник звертає увагу, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Вказує, що право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання інформації, а й право на своєчасність її отримання. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2021 ОСОБА_1 звернувся у Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області із запитом на отримання публічної інформації відповідно до статті 34 Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», просив надати інформацію про наявність на території Тячівського району вільних земельних ділянок для садівництва і городництва з місцями їх розташування, відповідь надіслати за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних офіційного сайту АТ «Укрпошта», лист із вказаним запитом вручено за довіреністю 18.10.2021.
Оскільки відповідь на запит не була надана ні впродовж п'яти робочих днів з отримання такого, ні на момент звернення до суду, ОСОБА_1 звернувся з позовом про захист порушених прав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами на будь-яких носіях уся інформація, яка перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до закон і законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (частина 2 статті 5 Закону №2939-VI).
Статтею 19 Закону №2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити несвоєчасне надання інформації.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що запит позивача зареєстрований 19.10.2021, за результатами розгляду такого підготовлено відповідь від 20.10.2021 №ПІ-137/0-373/0/63-21, яку надіслано засобами поштового зв'язку за адресою, вказаною у запиті.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що аналізуючи зміст вказаних норм Закону №2939-VI в контексті спірних правовідносин, право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб'єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб'єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб'єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб'єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов'язків.
Вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.06.2018 у справі № 800/369/17 (провадження № 11-259заі18), від 19 березня 2019 року у справі № 800/369/17 (провадження № 11-1471заі18), а також у рішеннях Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №9901/620/18, від 05 квітня 2019 року у справі №9901/133/19.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідач, отримавши запит про надання публічної інформації, зобов'язаний був надати таку інформацію в п'ятиденний строк. Використати можливість ненадання такої інформації в п'ятиденний строк можливо лише за умови, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, при цьому мотиви такого продовження мають бути належним чином обґрунтовані.
Аргументуючи своєчасне направлення відповіді (інформації) на поданий позивачем запит, відповідач долучає до матеріалів справи реєстр відправки поштової кореспонденції за 20.10.2021 відповідно до якого 20.10.2021 лист №0-373/0/63-21 направлено ОСОБА_2 .
Так, відповідно до пункту 192 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, (далі - Інструкція) вихідні документи у паперовій формі, створені в установі у разі наявності підстав, які визнаються обґрунтованими для створення документів у паперовій формі, надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електрозв'язку, а також доставляються кур'єрською, фельд'єгерською службою.
Опрацювання документів для відправлення засобами поштового зв'язку здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що такий реєстр не містить фактичної передачі внесеної кореспонденції на відправлення засобами поштового зв'язку, дату такого відправлення та інформацію, яка б надала можливість прослідкувати отримання кореспонденції адресатом.
В свою чергу, позивач щодо отримання відповіді на поданий запит від 13.10.2021 заперечує та вказує, що на час звернення з позовом до суду таку відповідь не отримував.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що особливість зазначеного розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати «сумніви» інакше, як неспроможність суб'єкта владних повноважень, до якого звернено із позовом до суду, переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов'язку.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів своєчасного надання відповіді на запит позивача та отримання такої відповіді позивачем загалом, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності бездіяльності з боку відповідача, що є наслідком визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо надання публічної інформації за запитом від 13.10.2021 та зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянути запит від 13.10.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території Тячівського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування.
Щодо ж позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у недотриманні встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію, то суд апеляційної інстанції зауважує, що така охоплюється задоволенням позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо надання публічної інформації за запитом від 13.10.2021, оскільки встановлення судом факту порушення права позивача на отримання публічної інформації, як це зазначено вище, включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що має наслідком скасування такого та задоволення позовних вимог частково.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 260/8083/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо надання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 13.10.2021.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянути запит від 13.10.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території Тячівського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк