Справа № 944/2056/22
Провадження №1-кп/944/801/22
25.07.2022м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
та його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Яворів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141350000339 від 01 червня 2022 року, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старичі Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою спеціальною освітою, який не працює, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190 КК України,
ОСОБА_4 звернувся в управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, із відміткою - «допомога на догляд (щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним)» зокрема, догляд за ОСОБА_6 який згідно висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу № 12 від 11.01.2019 потребує постійного стороннього догляду, оскільки обмежений в самообслуговуванні, здатності до орієнтації, здатності до спілкування та здатності контролювати свою поведінку.
За результатами розгляду вказаної заяви рішенням управління праці та соціального захисту населення Яворівської РДА від 25.01.2019 ОСОБА_6 призначено зазначену допомогу та письмово ознайомлено його, що у разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, компенсації та пільг, він зобов'язаний повідомити органи праці та соціального захисту населення.
Однак, ОСОБА_4 в порушення вимог абзацу 3 пункту 8 постанови КМ України № 1192 від 02.08.2000 “Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним”, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на нього покладено обов'язки постійного догляду за ОСОБА_6 який обмежений в самообслуговуванні, здатності до орієнтації, здатності до спілкування та здатності контролювати свою поведінку, за виконання яких йому виплачується відповідна допомога, 18.10.2019, не повідомивши про це управління праці та соціального захисту населення Яворівської РДА, що було б підставою для припинення виплати допомоги, перетнув державний кордон України в напрямку Республіки Польща, де перебував по 07.12.2019, а відповідно не виконував покладених на нього обов'язків по догляду, внаслідок чого заволодів бюджетними коштами управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації в розмірі 3268,03 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,
Окрім цього, ОСОБА_4 , в порушення вимог абзацу 3 пункту 8 постанови КМ України №1192 від 02.08.2000 “Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним”, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на нього покладено обов'язки постійного догляду за ОСОБА_6 , який обмежений в самообслуговуванні, здатності до орієнтації, здатності до спілкування та здатності контролювати свою поведінку, за виконання яких йому виплачується відповідна допомога, повторно, 29.01.2020, не повідомивши про це управління праці та соціального захисту населення Яворівської РДА, що було б підставою для припинення виплати допомоги, перетнув державний кордон України в напрямку Республіки Польща, де перебував по 18.06.2020, а відповідно не виконував покладених на нього обов'язків по догляду, внаслідок чого заволодів бюджетними коштами управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації в розмірі 9520,36 грн.
Окрім цього, ОСОБА_4 , в порушення вимог абзацу 3 пункту 8 постанови КМ України № 1192 від 02.08.2000 “Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю і чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним”, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на нього покладено обов'язки постійного догляду за ОСОБА_6 , який обмежений в самообслуговуванні, здатності до орієнтації, здатності до спілкування та здатності контролювати свою поведінку, за виконання яких йому виплачується відповідна допомога, повторно, 18.08.2020, не повідомивши про це управління праці та соціального захисту населення Яворівської РДА, що було б підставою для припинення виплати допомоги, перетнув державний кордон України в напрямку Республіки Польща, де перебував по 06.12.2020, а відповідно не виконував покладених на нього обов'язків по догляду, внаслідок чого заволодів бюджетними коштами управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації в розмірі 7734,20 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав та щиро розкаявся, зазначив, що подібного в майбутньому не допускатиме.
Прокурор Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 02 червня 2022 року уклали угоду про визнання винуватості відповідно до ст.ст. 468, 472 КПК України.
В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.1 ст.190 КК України та ч.2 ст.190КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даних кримінальних правопорушень обставини. Згідно з угодою ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у зазначених кримінальних правопорушеннях та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні. В угоді про визнання винуватості сторони узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.190КК України у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. В угоді про визнання винуватості сторони також узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч.2 ст.190КК України у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. та на підставі ч.1 ст. 70 КК України визначили остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.
Прокурор в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, оскільки при її укладенні були дотримані вимоги Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 також просив вказану угоду затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Також пояснив, що угода укладена добровільно, він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, норми ч.5 ст.474 КПК України, беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 КК України та ч.2 ст.190 КК України.
Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив її затвердити, зазначивши, що угода укладена добровільно, в його присутності та відповідає вимогам, встановленим нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд, заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Судом з'ясовано, що обвинувачений повністю розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені ч. 2 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Також суд, у відповідності до вимог ч.6 ст.474 КПК України, встановив та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам законодавства, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), та ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання.
Також зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що укладена 02.06.2022 між прокурором та підозрюваним угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, не працює, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ч.4 ст.12 КК України є проступком та нетяжкими злочинами та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставину, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого та добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст.50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, є призначення йому узгодженого між сторонами покарання в межах санкцій ч.1 ст. 190 КК України та ч.2 ст. 190 КК України, із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, остаточно визначивши покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 грн.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 473-475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 02 червня 2022 року, укладену в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141350000339 від 01 червня 2022 року, між підозрюваним ОСОБА_4 та прокурором Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.
- за ч.2 ст.190 КК України у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 (одна тисяча двадцять) грн.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 (одна тисяча двадцять) грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1