Справа № 459/350/22
Провадження № 1-кп/459/23/2022
судового засідання
25 липня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021141150000812 від 01.11.2021 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК України
10.02.2022 до Червоноградського міського суду Львівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021141150000812 від 01.11.2021 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК України,до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, розписка про отримання копії обвинувального акту, цивільного позову та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим.
Ухвалою від 31.05.2022 було продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 29.07.2022 включно без можливості внесення застави.
В судовому засіданні, яке відбулося 25.07.2022 прокурор подав клопотання, у якому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки вважає, що обставини, які були підставою для його обрання, на даний час, не відпали. Прокурор зазначив, що є достатні підстави стверджувати про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Окрім цього, наявні ризики, передбачені п.3 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може впливати як на потерпілого, так на членів його сім'ї. ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, у вчиненні вимагання поєднаного з погрозами насильства до потерпілого, а відтак перебуваючи без найважчого запобіжного заходу ОСОБА_4 зможе реалізувати свої погрози. У зв'язку із цим прокурор вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжуть надалі існувати та відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, оскільки всі інші запобіжні заходи будуть надто м'якими та недоцільними.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності. Окрім цього, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 №3450 від 07.07.2022 потерпілий ОСОБА_6 28.02.2022 був призваний на військову службу за призовом під час загальної мобілізації.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити та просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт, оскільки вважає, що ризики, про які зазначив прокурор, є потенційними, обвинувачений відносно потерпілого жодного фізичного насильства не чинив, а тим більше немає доказів будь-якого впливу обвинуваченого на членів сім'ї потерпілого. Також адвокат зазначив, що у обвинуваченого є міцні соціальні зв'язки, оскільки певні особи бажали взятий його на поруки, підтвердження чого є в матеріалах справи.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника ОСОБА_5 та просив змінити відносно нього запобіжний захід на домашній арешт, оскільки жодного фізичного насильства відносно потерпілого та членів його сім'ї він не чинив.
Розглянувши вищевказані клопотання, вислухавши учасників, суд прийшов до наступного висновку.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з вимогами абз. 1, 2 ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім цього, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною, обвинуваченою кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.
Враховуючи вищевказані правові норми, заслухавши учасників, суд дійшов висновку про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки об'єкти посягань злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , обставини та характер вчинення останніх, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік та стан здоров'я обвинуваченого - у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обґрунтована підозра у вчинені ОСОБА_4 інкримінованого злочину існує й надалі.
У зв'язку з цим, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою гарантуватиме належну поведінку останнього, а тому подальше його тримання є виправданим, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає, що таке задоволенню не підлягає, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України і у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу є розумні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак, фактичні обставини справи та ризики, які були підставою для встановлення виду запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , не змінилися та продовжують існувати.
З урахуванням наведеного вище суд вважає, що обрання запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою буде недоцільним, а, відтак, клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні у випадках, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .
Таким чином, враховуючи вимоги ч. 3 та ч. 4 ст. 183 КПК України та те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру і в разі внесення ним чи іншими особами застави, може вчиняти насильницькі дії, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_4 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 314-316 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів по 22 вересня 2022 року включно без можливості внесення застави.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1