Справа № 462/4411/21
провадження 1-кп/462/180/22
25 липня 2022 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
перекладача - ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №22020140000000115 від 10.12.2020 року про обвинувачення
ОСОБА_6 ( ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Туреччина, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27-ч.3 ст.305, ч.3 ст.27- ч.3 ст.307 КК України,
ОСОБА_7 ( ОСОБА_17 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Туреччина,
Секера ОСОБА_18 ( ОСОБА_19 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Республіки Туреччина,
ОСОБА_9 ( ОСОБА_20 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина Республіки Туреччина, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України,
встановив :
11.07.2022 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_21 ( ОСОБА_16 ), ОСОБА_7 ( ОСОБА_17 ), ОСОБА_8 ( ОСОБА_19 ), ОСОБА_9 (Ertogrul Teymur), оскільки такі заходи завершуються 28.07.2022 року.
Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначені вище клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, зазначивши додатково про те, що наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою обрання запобіжного заходу обвинуваченим, не зменшились, а підстав для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено. Захисник ОСОБА_10 , зазначив про недоведеність підозри відповідними доказами, вважає, що суду треба визначити розмір застави. Захисник ОСОБА_11 , притримуючись викладеної думки іншого захисника, просив визначити розмір застави, подав до суду документи про наявність доходів та договір оренди житла. Обвинувачений ОСОБА_21 підтримав думку захисників, заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначив що його сім'я не може його забезпечити ліками та належним харчуванням. Захисник ОСОБА_12 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, просив визначити розмір застави. Обвинувачений ОСОБА_22 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, підтримав думку захисника, просив суд про більш м'який запобіжний захід. Захисник ОСОБА_13 вважає, що його підзахисному при обиранні запобіжного заходу слід визначити розмір застави. Обвинувачений ОСОБА_8 , вважаючи себе непричетним до оголошеної підозри, просив визначити розмір застави. Захисник ОСОБА_14 вважає, що його підзахисному при обиранні запобіжного заходу слід визначити розмір застави. Обвинувачений ОСОБА_23 підтримав думку захисника послався на стан здоров'я, інвалідність.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши наведені в клопотаннях обставини, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.
Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту ст.183 КПК України убачається, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд вважає встановленою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_24 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27-ч.3 ст.305, ч.3 ст.27- ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України.
Суд констатує доведенні стороною обвинувачення існування ризиків, зокрема: ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування обвинувачених від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки обвинувачені є громадянами Республіки Туреччина, не мають сталого джерела доходів, постійного житла та інших соціальних зв'язків на території України, що свідчить про відсутність факторів соціального стримування. При цьому, кожна окремо з зазначених вище обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування обвинувачених, однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження, дає підстави стверджувати про наявність ризику переховування від суду; ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні. На данний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, але фактично досліджується тільки третій том з дванадцяти, наданих стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження.
Водночас, згідно з практикою ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинувачених, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Відтак, при вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченим обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих їм злочинів, які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких, що становить надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, а також з огляду на особи обвинувачених, які раніше не судимі, не працевлаштовані (що свідчить про відсутність офіційного джерела доходу та постійної зайнятості), їх сімейний і матеріальний стан, стан здоров'я, а також характер інкримінованих злочинів, тому, суд приходить до переконання, що усі вищевказані обставини у своєму взаємозв'язку можуть свідчити про те, що обвинувачені можуть переховуватись від суду та встановлення істини у справі, відтак, в зв'язку із наведеним, необхідно продовжити застосування до обвинувачених виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам. Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинувачених та тяжкості пред'явленого їм обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Більш м'який запобіжний захід, не забезпечить їх належної поведінки з урахуванням індивідуальних характеристик особи обвинувачених та тяжкості кримінального правопорушення, способу та характеру його вчинення, не переконало суд у можливості дотримання такого. Доказів неможливості за станом здоров'я перебувати в місцях ув'язнення, де медичне обслуговування здійснюється відповідно до законодавства про охорону здоров'я, не надано.
Продовження строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, виправдовується наявним конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, адже ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , Секер ОСОБА_25 , ОСОБА_23 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При розгяді клопотання, учасниками судового провадження не наведено доводів з поданням відповідних доказів щодо будь-якої зміни наведених обставин та таких судом не встановлено, заявлені ризики не зменшилися.
Відповідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд вважає за доцільне не визначати розмір застави оскільки ОСОБА_21 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ( ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Туреччина на 60 днів, а саме до 22 вересня 2022 року, включно.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ( ОСОБА_17 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Туреччина на 60 днів, а саме до 22 вересня 2022 року, включно.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ( ОСОБА_19 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Республіки Туреччина на 60 днів, а саме до 22 вересня, включно.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 ( ОСОБА_20 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина Республіки Туреччина на 60 днів, а саме до 22 вересня 2022 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Судді: (підпис) ОСОБА_1
(підпис) ОСОБА_2
(підпис) ОСОБА_3 .
З оригіналом згідно.
Суддя: