Справа № 420/20767/21
25 липня 2022 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєва Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом громадянина Нігерії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС), в якому просить: - визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ДМС № 203 від 25.10.2021 року про відмову йому - ОСОБА_1 , в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов'язати ГУ ДМС прийняти рішення відносно нього - ОСОБА_1 , про оформлення документів для визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою суду від 03.11.2021 року позовна заява прийнята до розгляду та провадження по справі відкрите, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Ухвалою від 08.12.2021 року зупинено провадження у справі. Ухвалою від 01.02.2022 року провадження у справі поновлено.
До суду від представника ГУ ДМС 18.07.2022 року надійшла заява, у якій він просить суд залишити позов без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.240 КАС України у зв'язку з втратою позивачем адміністративної процесуальної дієздатності. В обґрунтування наданої заяви представник ГУ ДМС зазначив, що позивач прибув в Україну та звернувся за міжнародним захистом в державі Україна, проте виїхав за межі території України, що свідчить про втрату нею адміністративної процесуальної правоздатності в силу спеціального закону.
Розглянувши матеріали справи в частині, що стосуються заявленого представником відповідача клопотання, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між учасниками справи регламентовані Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» №3671-VI (далі - Закон №3671-VI), яким визначено порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
Статус біженця - визнання центральним органом виконавчої влади Україні, що реалізує державну політику в сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, іноземця або особи без громадянства біженцем (п.19 ч.1 ст.1 Закону №3671-VI).
У відповідності до статті 5 Закону особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону №3671-VI особа, яка звернулася за наданням статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана крім іншого, з'являтися до відповідного органу міграційної служби у визначений ним строк; повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про свої поїздки за межі адміністративно-територіальної одиниці України, на території якої вона проживає.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що з моменту звернення і до остаточного прийняття рішення про отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, шукач притулку зобов'язаний знаходитись в країні перебування, де він подав заяву про надання йому міжнародного захисту, тобто позивач повинен був знаходитись в державі Україна.
Правосуб'єктність - це передбачена нормами права здатність виступати учасником правовідносин, та включає, зокрема, правоздатність та дієздатність.
Згідно з матеріалами справи позивач ОСОБА_1 , є громадянином Нігерії (паспорт НОМЕР_1 виданий 25.01.2021 року), прибув в Україну у грудні 2015 року з метою отримання освіти на підстав візи на навчання. Позивач двічі здійснював виїзд на Батьківщину (10.2016-02.2017, 10.2019-12.2019 року). 09.09.2021 року позивач перебуваючи на території України, звернувся до ГУ ДМС з заявою про набуття міжнародного захисту на території України та таким чином придбав спеціальну правосуб'єктність, тобто передбачену Законом №3671-VI здатність виступати учасником правовідносин в сфері біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, та відповідно мати права та виконувати на території України покладені на нього Законом №3671-VI обов'язки як особи, яка звернулась за міжнародним захистом у державі Україна.
У підтвердження спеціального статусу позивача йому видана довідка про звернення за захистом в Україні від 09.09.2021 на період до визначення його остаточного статусу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону №3671-VI довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
Таким чином, позивач придбав спеціальну правосуб'єктність - здатність виступати учасником правовідносин в сфері біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, та така спеціальна правосуб'єктність наявна у позивача до: - або остаточного визначення статусу такої особи; або - залишення ним території України.
Процедура остаточного визначення статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону №3671-VI включає право такої особи оскаржувати рішення органу міграційної служби до адміністративного суду (ч.2 ст.12 Закону №3671-VI), тобто така особа на вказаний період придбає також адміністративну процесуальну правоздатність та дієздатність.
Частиною 2 ст.43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Реалізуючи свою спеціальну адміністративну дієздатність позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом щодо оскарження рішення відповідача з метою вирішення перебування його на території Україні шляхом надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Системний аналіз норм Закону №3671-VI та ч.2 ст.43 КАС України свідчить про те, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні звернулась із заявою про визнання біженцем, у тому числі у разі наявності спірних правовідносин, які розглядаються в адміністративному суді, повинна перебувати на території України на період до визначення її остаточного вказаного статусу.
Між тим, згідно інформації, яка міститься в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, громадянин Нігерії ОСОБА_1 02.03.2022 року виїхав за межі території України.
Суд вважає, що ОСОБА_1 виїхавши за межі території України втратив спеціальну правосуб'єктність - здатність виступати учасником правовідносин в сфері біженців та осіб, які потребують додаткового захисту остаточного визначення статусу такої особи в Україні, відповідно втратив також адміністративну процесуальну дієздатність в даній адміністративній справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Незважаючи на те, що на момент звернення до суду позивачка мала адміністративну процесуальну дієздатність та втратила її лише під час розгляду справи, виїхавши за межі України, суд вважає необхідним застосувати ч.6 ст. 7 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону) та на підставі п.1 ч.1 ст.240 КАС України, залишити позов без розгляду.
При цьому суд враховує, що вирішення правовідносин, у тому числі у судовому порядку, щодо надання статусу біженця в державі Україна особі, яка виїхала з України не має будь-якого правового значення та не відповідає меті Закону №3671-VI.
Керуючись ст. ст. 240, 248 КАС України, суд,-
Залишити без розгляду адміністративний позов громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,.
Ухвала набирає законної сили у порядку ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва