справа №380/6752/22
22 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ МВС України у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням під час повторного огляду ІІ групи інвалідності 18 листопада 2021 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби у міліції;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 18 листопада 2021 року ІІ групи інвалідності та 70 відсотків втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби у міліції, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII та Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.09.2010 Львівською обласною МСЕК №3 йому була встановлена ІІІ група інвалідності та 55 відсотків втрати працездатності у зв'язку із отриманням тілесних ушкоджень, пов'язаних з виконанням службових обов'язків та 29.12.2010 йому була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 77 364 гривень. Львівською обласною МСЕК №3 18.11.2021 йому встановлено ІІ групу інвалідності та 70 відсотків втрати працездатності. Вважає, що ГУ МВС України у Львівській області безпідставно не здійснює йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 18.11.2021 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із травмою отриманою при виконанні службових обов'язків в міліції. Для відновлення порушеного права звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у такому. Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник поліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Листом від 05.01.2022 №1 позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 Порядку №850 та повернуто подані ним документи. Позивач повторно звернувся до Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області із заявою про скерування документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності до МВС України. Листом від 10.06.2022 №Г-116/огд/31/01-2022 позивача про невідповідність поданих ним документів щодо виплати одноразової грошової допомоги вимогам пункту 7 Порядку №850. Вказує, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладено обов'язок з проведення окремих процедурних дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС). Просить у задоволені позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 27.04.2022 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем через засоби поштового зв'язку 02.05.2022 подано клопотання на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху (вх. №31104).
Ухвалою від 11.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачу роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Відповідачем 30.05.2022 подано клопотання про продовження процесуального строку (вх. №37712).
Ухвалою від 31.05.2022 продовжено відповідачу строк для подання відзиву.
Відповідачем 17.06.2022 (вх. №8267ел) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 20.06.2022 (вх. №42045) подано відповідь на відзив.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Наказом Управління МВС України у Львівській області від 24.12.2007 №555 «А» о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у відставку відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 65 «а» (за віком).
Постановою №14 Військово-лікарської комісії ГУ МВС України у Львівській області від 05.08.2010 визнано отримання ОСОБА_1 18.05.1991 травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, встановленої Актом розслідування нещасного випаду (аварії) форми Н-5 від 18.06.2009.
Львівською обласною МСЕК №3 06.09.2010 ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності та 55 відсотків втрати працездатності та 29.12.2010 останньому була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 77 364 грн.
За наслідками повторного огляду ОСОБА_1 медико-соціальною експертною комісією 29.11.2021 позивачу встановлена ІІ група інвалідності та 70 відсотків втрати працездатності, що підтверджується видано довідкою №012090 та випискою з акта огляду №602087.
Позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУНП України у Львівській області із заявою від 23.12.2021 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаною із травмою при виконанні службових обов'язків.
ГУ МВС України у Львівській області листом від 05.01.2022 №1 повідомило про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності та повернуло матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги.
На повторне звернення позивача ГУ МВС України у Львівській області листом від 10.02.2022 №Г-116/огд/31/01-2022 повідомило про невідповідність поданих позивачем документів вимогам пункту 7 Порядку №850.
Вважаючи поведінку відповідача такою, що порушує його право на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернувся в суд за його захистом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ).
Згідно з частиною шостою статті 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
З 07.11.2015 Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ).
Абзацом третім пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Таким чином, норми статті 23 Закону № 565-ХІІ мають переважаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліцію» затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 06.09.2010 було встановлено ІІІ групу інвалідності та 55 відсотків втрати працездатності, у зв'язку з чим 29.12.2010 виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 77 364 грн.
Позивач у 2021 році звернувся до відповідача з заявою про отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку зі зміною групи інвалідності, з урахуванням отриманої суми, до якої долучив усі необхідні документи.
Відповідач листом від 05.01.2022 №1 відмовив у підготовці висновку про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності, посилаючись при цьому на пункт 4 Порядку № 850, відповідно до якого повторний огляд позивачем пройдено більше ніж через два роки після первинного огляду, та повернув всі подані позивачем документи.
На повторне звернення ОСОБА_1 з цього приводу відповідач листом від 10.06.2022 №Г-116/огд/31/01-2022 повідомив про невідповідність поданих документів вимогам пункту 7 Порядку №850.
Суд вважає зазначені дії та твердження відповідача такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з огляду на таке.
Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно до пункту 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17, від 16 березня 2020 року у справі №641/10426/16-а.
Аналіз зазначених норм Порядку дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України) розпорядниками нижчої ланки.
З дослідженого судом вказаного Порядку, вбачається, що обов'язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку на Головне управління МВС у Львівській області.
Встановлені судом обставини справи свідчать, що відповідач фактично відмовив позивачу у формуванні висновку про призначення одноразової грошової допомоги та направленні документів до МВС України для прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, повернувши такі без виконання.
Суд звертає увагу, що ГУ МВС у Львівській області, отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи у відповідності до пункту 8 Порядку №850 повинно було сформувати та направити висновок та інші документи, перелік яких визначений цим Порядком, до МВС України для прийняття відповідного рішення.
Таким чином, приймаючи рішення про відмову у підготовці висновку про виплату одноразової грошової допомоги, що відображено у листі від 05.01.2022 №1, ГУ МВС у Львівській області допустило перевищення своїх повноважень.
Відповідач на стадії прийняття документів має підготувати та направити висновок до Міністерства внутрішніх справ України, а не вирішувати питання права позивача на отримання грошової допомоги.
Вказане дає підстави стверджувати про протиправність дій відповідача щодо відмови у підготовці висновку про виплату одноразової грошової допомоги та направленні такого висновку із необхідним пакетом документів до МВС України, тому позовні вимоги в частині їх оскарження є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Оскільки до компетенції відповідача, як зазначено вище, не належить питання прийняття рішення про призначення або відмови у призначення грошової допомоги, такі повноваження притаманні виключно МВС України, то зважаючи на сформульовану позивачем другу позовну вимогу, в частині вимоги призначити таку допомогу є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Натомість вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги є обґрунтованою і підлягає до задоволення.
Як зазначив Верховний Суду у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов'язок доведення правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідачем не надано до суду доказів про виконання ним вимог пункту 8 Порядку №850, а саме - подання у 15-денний строк з дня реєстрації документів МВС України висновку щодо виплати грошової допомоги з доданими документами (зазначеними у пунктах 6 та 7 вказаного Порядку) відносно ОСОБА_1 для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Даючи оцінку поведінці відповідача щодо відмови у підготовці висновку про призначення одноразової грошової допомоги, оформленої листом від 05.01.2022 №1, які зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що такі не відповідають вимогам Порядку №850 та визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання протиправною відмови позивачу у поданні у 15-денний строк з дня реєстрації документів МВС України висновку щодо виплати грошової допомоги з доданими документами (зазначеними у пункті 6 та пункті 7 Порядку №850) для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Ураховуючи вказане та висновки суду, викладені вище, друга позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов'язання ГУ МВС України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 18 листопада 2021 року ІІ групи інвалідності та 70 відсотків втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби у міліції, у відповідності до вимог пункту 8 Порядку №850 та подати МВС України висновок для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Григоренка, 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Григоренка, 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у поданні у 15-денний строк з дня реєстрації документів Міністерству внутрішніх справ України висновку щодо виплати грошової допомоги з доданими документами (зазначеними у пункті 6 та пункті 7 Порядку №850) для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Григоренка, 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 18 листопада 2021 року ІІ групи інвалідності та 70 відсотків втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби у міліції, у відповідності до вимог пункту 8 Порядку №850 та подати МВС України висновок для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома