справа№380/8709/22
25 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру моєї пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення з обмеженням її максимального розміру з 01.04.2019 року під час перерахунку пенсії згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду в особі головуючого-судді Сакалоша В.М. в справі №380/13792/21 від 11.01.2022, яке набрало законної сили;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок моєї пенсії за документами, що є у пенсійній справі згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року (із обов'язковим врахуванням при перерахунку пенсії основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій), у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді від 21.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку з чим судом вирішено проводити розгляд справи в силу вимог ч.6 ст. 162 КАС України.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №380/752/21 адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання вищезазначеного рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок основного розміру пенсії позивача виходячи з 90% суми грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №380/13792/21 адміністративний позов задовольнити повністю. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити обчислення і перерахунок з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі довідки уповноваженого органу (ІНФОРМАЦІЯ_1) від 09,07,2021 року за №С/1405 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03,2019 року, шо підлягає врахуванню для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням раніше виплачених сум.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №380/13792/21 здійснено перерахунок основного розміру пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.07.2021 №С/1405. Однак при такому перерахунку відповідачем повторно зменшено розмір пенсії позивача з 90% грошового забезпечення до 70% та обмежено пенсію максимальним розміром, що підтверджується матеріалами справи.
Основний розмір пенсії позивача з 01.07.2022 обраховано, виходячи з 70% сум грошового забезпечення та з урахуванням надбавок становить - 20844,31 грн.
Пенсійна виплата з врахуванням максимального розміру пенсії, становить 19340,00 грн.
Листом від 09.06.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області позивача повідомлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі №380/13792/21 виконано та жодних зобов'язань щодо перерахунку пенсії у розмірі 90 % сум грошового забезпечення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не покладено.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як визначено статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У статті 13 Закону № 1402-VIII розтлумачено зміст такої конституційної засади судочинства як обов'язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку з 01.04.2019 року виплати пенсії за вислугу років у розмірі 90%, згідно оновленої довідки про грошове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення Львівського ОРТЦК та СП, станом 05.03.2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3668-VI) та «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 (далі - Закон № 1166-VII) внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII.
Судом встановлено, що звернення до суду з цим позовом зумовлено протиправною поведінкою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає в ігноруванні відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивачу на виконання судового рішення від 11.01.2022 у справі №380/13792/21 обставин, встановлених рішенням суду від 31.03.2021 у справі №380/752/21.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №380/752/21 встановлено наявність у позивача права на основний розмір пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення та відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії з застосуванням норм ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислюється при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС - України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи вказану норму, право позивача на основний розмір пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення підтверджене рішенням суду від 31.03.2021 у справі №380/752/21, яке набрало законної сили, відтак не є предметом доказування при розгляді цієї справи.
Натомість для Головного управління Пенсійного фонду України у Львівські області при проведенні будь-яких подальших перерахунків пенсії позивача застосування норм права з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18, є обов'язковим.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про протиправність дій відповідача при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі рішення суду від 11.01.2022 у справі №380/13792/21 щодо обмеження розміру його пенсії 70% грошового забезпечення.
Тому позовні вимоги в частині оскарження таких дій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку з 01.04.2019 року виплати пенсії за вислугу років, згідно оновленої довідки про грошове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019 року без обмеження її максимальним розміром; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення Львівського ОРТЦК та СП , станом 05.03.2019 року, без обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає таке.
Як вже зазначалось вище, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Норма статті 43 Закону № 2262-ХІІ про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №848-VIII.
Вказана норма в цілому визнана неконституційною відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-ХІІ.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, на яку покликається відповідач, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Саме такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, який відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд враховує до спірних правовідносин при вирішенні даної справи.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
При цьому, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить з того, що згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Враховуючи те, що частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дії органу Пенсійного фонду України щодо обмеження призначення позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
За правилами ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, приписами ст.382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу.
При цьому, встановлення зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
У суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.
Таким чином, позовна вимога щодо встановлення судового контролю не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо застосування обмежень при виплаті позивачу нарахованої суми пенсії (з урахуванням надбавок, цільової грошової допомоги та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) максимальним розміром, не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі дії слід визнати протиправними.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019 з 90% до 70% сум грошового забезпечення та щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, виходячи з розміру 90% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст.139 КАС України, такий розподілу не підлягає.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019 з 90% до 70% сум грошового забезпечення та щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, виходячи з розміру 90% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати зі сторін не стягуються.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М. Брильовський