справа № 380/5870/22
22 липня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною і скасування картки відмови -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (далі - позивач, ТзОВ «КПП ЦЕНТР») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправною і скасувати картку відмову за № UA 209140/2022/000269 Львівської митниці Державної митної служби України про відмову в прийнятті митної декларації ТзОВ «КПП ЦЕНТР» за № UA 209140/2022/013149 від 15.02.2022, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
В обґрунтування позову зазначено протиправність, на думку позивача, картки відмови у митному оформленні товарів. Позивач вважає, що підстави відмови у митному оформленні товару у зв'язку не підтвердженням походження митними органами ЄС для імпортера, спростовуються наданими ним документами. Вказав, що відповідач не довів, які обґрунтовані сумніви в нього щодо країни походження товару, ввезеного позивачем. Адже в наданих позивачем документах фігурують сертифікати з перевезення товару EUR.1, в яких вказано країну походження товару Франція, котра в свою чергу, є однією із держав-членів ЄС і підписантом Угоди про асоціацію між членами, з іншої сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. До того ж фактура від 08.02.2022 виставлена польською фірмою продавцем SP-TRUCK PARTS SPOLKA Z.O.O. № E/AХA00000001/22. Водночас, Республіка Польща також є державою членом ЄС і підписантом Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони. Та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони. Також зазначив, що відповідачем не надано доказів того, чи звертався митний орган до Польщі на предмет сертифікатів з перевезення товару EUR 1. Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою від 06.04.2022 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 04.05.2022 відмовлено у задоволенні заяви представниці відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 30108 від 27.04.2022), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що до митного оформлення позивачем подано: митну декларацію № UA 209140/2022/013149 на товар (сідельний тягач марки DAF), а також відповідний пакет товаросупровідних документів. Вказав, що підставою для прийняття оскаржуваної картки відмови слугувала неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку з не підтвердженням походження товарів № 1 митними органами країни ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами членами з іншої сторони від 27.06.2014, та відповідно відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів з застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», лист ДМСУ від 02.07.2021 № 08-1.4/15-03/7/6496, п. 2.5 Алгоритму дій працівників митниці Держмитслужби при проведенні перевірки документів про проходження товарів із залученням митних адміністрацій країни експорту. Крім того, вказав, що позивач неодноразово подавав до митного оформлення документи про преференційне походження товару, які визнавались митними адміністраціями країни експорту не підтвердженими. Також зазначив, що митницею призупинено надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки. Зокрема, Львівською митницею листом від 15.04.2022 № ЛМ 7.4-2-15/4/7280 скеровано до Державної митної служби України проект запиту до митних органів Республіки Польща з метою перевірки достовірності сертифіката з перевезення EUR.1 № PL/MF/AS 0448291 від 08.02.2022. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (покупець) та SP TRUCK PARTS SPOLKA Z.О.О. (продавець) 01.02.2022 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу (а.с. 8-9).
Продавцем виставлено позивачу рахунок-фактуру № Е/АХА00000001/22 на транспортний засіб - сідельний тягач марки DAF FX 460 FT 2015 р. в. EVRO 6 VIN: НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , колір білий, за ціною 25100,00 Євро (а.с. 10).
Відповідно до пункту 2.2. Договору купівлі-продажу від 01.02.2022, оплата повинна відбутися в строк до 09.04.2022.
З метою митного оформлення придбаного за кордоном транспортного засобу позивачем подано митному органу електронну митну декларацію № UA 209140/2022/013149 від 15.02.2022 а також додані до неї рахунок-фактуру (інвойс) від 08.02.2022; сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 16.09.2015; калькуляцію транспортних витрат, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.02.2022, копію митної декларації країни відправлення № 22PL402010Е0156340 від 04.02.2022.
Зазначений транспортний засіб ввезений на митну територію України із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 “Щодо визначення концепції “Походження товарів” і методів адміністративного співробітництва” Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII.
За результатами розгляду поданих документів, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному застосуванню преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку з не підтвердженням походження товарів митними органами країни ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209140/2022/000269 від 21.02.2022 (а.с. 30-31).
Відмова у митному оформленні (випуску) товарів мотивована так: «неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами членами з іншої сторони від 27.06.2014, та відповідно відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів з застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», лист ДМСУ від 02.07.2021 № 08-1.4/15-03/7/6496, п. 2.5 Алгоритму дій працівників митниці Держмитслужби при проведенні перевірки документів про проходження товарів із залученням митних адміністрацій країни експорту».
Не погоджуючись із вказаною карткою відмови, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Згідно з ч. 5 ст. 280 Митного кодексу України (далі - МК України) ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 281 Кодексу передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 44 МК України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з ч. 2 ст. 36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч. 7 ст. 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України.
Частиною 9 ст. 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію, Угода).
Згідно з ч.1 ст. 16 розділу V “Підтвердження походження” Протоколу І Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу, як одного з таких документів.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 17 розділу V Протоколу І Угоди, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Відповідно до ч. 1 ст. 29 розділу V Протоколу І Угоди, експортер, який подає заяву на отримання сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен зберігати документи, зазначені в статті 17(3) цього Протоколу, протягом щонайменше трьох років.
Отже, сертифікат з перевезення товару EUR.1 та/або сертифікат про походження товару є підставою для застосування до товару тарифної преференції.
Відповідно до ч.2 ст.32 розділу VI “Домовленості про адміністративне співробітництво” Протоколу І Угоди, з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Частинами 1, 3 та 5 ст. 32 “Перевірка підтверджень походження” розділу VI Протоколу І Угоди встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь- яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Згідно з ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Як видно з матеріалів справи, позивач подав митному органу пакет документів, які засвідчують походження товару, з поміж іншого, сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 № PL/MF/AS 0448291.
Зі змісту картки відмови видно, що причиною відмови у митному оформленні за преференційним режимом слугувало те, що неможливо завершити митне оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку із не підтвердженням походження товарів митними органами країн ЄС для даного імпортера. Серед підстав для відмови відсутні обґрунтовані сумніви в достовірності поданих до митного оформлення документів.
Водночас, за наявності належно оформлених сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1. та інших наданих позивачем документів, зазначена обставина не могла сама по собі бути підставою для відмови у митному оформленні товару за преференційним режимом або призупинення такого режиму.
У випадку встановлення відповідачем невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах, він дійсно мав право відповідно до положень статті 45 МК України звернутись до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Відповідач, як на підставу обґрунтування заперечення позову, покликається на те, що даний імпортер товару (позивач) неодноразово подавав до митного оформлення документи про преференційне походження товару, які визнавались митними адміністраціями країнами експорту не підтвердженими (службова записка УМП КВМ та МТР ЗЕД від 14.01.2022 № 96/7.4-15/45). Крім того вказав, що листом Державної митної служби України від 02.07.2021 № 08-1.4/15-03/7/6496 було доведено до відома керівників митних органів про Алгоритм дій працівників митниці Держмитслужби при проведенні перевірки документів про преференційне походження товару із залученням митних адміністрацій країни експорту.
Зі змісту Службової записки від 14.01.2022 слідує, що керівникам митних постів та відділів митного оформлення скеровано для використання в роботі Реєстр товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн за результатами перевірок, проведених згідно з угодами вільну торгівлю, укладеними Україною з державами-учасницями ЄС, ЄАВТ, Чорногорією, Північною Македонією, Канадою, Грузією, Державою Ізраїль, Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії", доведений листом Держмитслужби від 13.01.2022 № 15/15-03/7/154 (вх. ЛМ від 13.01.2022 № 1079/4-15). Згідно цієї інформації, позивач ввозив вантажний автомобіль марки RENAULT модель MIDLUM НОМЕР_3 .
Водночас суд зауважує, що відповідач, обґрунтовуючи сумніви щодо походження товару, стосовно декларації якого прийнято картку відмови, не є тим самим, що вказаний у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AR 0448291 від 08.02.2022.
Відповідач, з метою усунення сумнівів, які в нього виникли щодо походження імпортованого товару, відповідно до вимог ст.45 МК України, мав право вчинити відповідні дії, а саме звернутися до компетентного органу країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Водночас, як встановив суд, відповідач не надав доказів звернення до уповноваженого органу Республіки Польща із запитом щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1. по товару, що ввозився до України по декларації № UA209140/2022/013149 поданій 15.02.2022.
Отже, відповідач маючи сумніви у походженні товару не вчиняв жодних дій на підтвердження чи спростування їх обґрунтованості, обмежившись лише констатацією того, що декларацію EUR.1 видано експортером, котрий раніше експортував товари, походження яких не підтверджено.
Покликання ж відповідача на звернення до Держмитслужби України із листом від 15.04.2022 № 7-4-2-15/4/7280 "Про перевірку сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1 не заслуговує на увагу, оскільки станом на час розгляду справи відповідачем не надані будь-які відповіді уповноважених органів Республіки Польща або інша офіційна інформація щодо перевірки сертифікатів або встановлення іншого місця походження товару, який завозився позивачем на митну територію України. При цьому суд звертає увагу на те, що з часу прийняття картки відмови до звернення відповідача до Держмитслуби України минуло два місяці.
Водночас, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів, однак не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №817/4660/13-а.
Таким чином, відповідач під час митного оформлення імпортованого позивачем товару безпосередньо не встановив невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах.
Оскільки сумніви митного органу ґрунтувались виключно на інформації щодо іншого товару, то така інформація не є належною підставою для відмови у митному оформленні за преференційним режимом товару, який оформлявся за митною декларацією № UA209140/2022/013149.
Суд дійшов висновку, що оскільки позивач подав у встановленому порядку документи, необхідні для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із митною декларацією № UA209140/2022/013149 щодо достовірності якого відсутні обґрунтовані сумніви, підтверджені належними доказами, у відповідача були відсутні належні підстави для відмови у митному оформленні за вказаним режимом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КПП ЦЕНТР” підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (81500 Львівська область Городоцький район с. Черляни вул. Польова 97; код за ЄДРПОУ 38169102) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код за ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправною і скасування картки відмови задовольнити.
2. Визнати протиправною і скасувати картку відмови № UA 209140/2022/000269 Львівської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» судовий збір у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур