про відмову в залишенні позову без розгляду
25 липня 2022 року Справа № 360/68/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 21 січня 2022 року б/н просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо невключения при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення за травень 2021 року у сумі 1362,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення за травень 2021 року у сумі 1362,00 грн, та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум, що складає 16344,00 грн.
Ухвалою від 31 січня 2022 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Разом із відзивом на позовну заяву від 14 лютого 2022 року № 323/111/28-2021 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 14 лютого 2022 року надійшло клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14 лютого 2022 року № 322/111/28-2022 про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідачем зазначено, що предметом спору у означеній справі є порядок нарахування та розмір одноразової грошової допомоги, сплаченої ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції. Служба в поліції є публічною службою та за характером спірних правовідносин, їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені спеціальним законодавством, яким є Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у частині п'ятій статті 122 якого чітко передбачено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідач зазначає, що позивачу одноразова грошова допомога при звільненні виплачена 07 жовтня 2021 року.
В свою чергу з цією позовною заявою позивач звернувся лише 10 січня 2022 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Окремо відповідач звернув увагу суду на те, що посилання в ухвалі суду від 31 січня 2022 року на пункт 23 розділу І «Загальні положення» Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), не може застосовуватись до вказаних спірних правовідносин, оскільки вказаний пункт Порядку було виключено на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року № 539, норми якого набули чинності з 21 серпня 2020 року. Так, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року № 539 доповнено новим розділом, а саме «VI. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби». Відповідно до вказаного розділу чітко визначено, що одноразова грошова допомога виплачується відповідного відсотка місячного грошового забезпечення. Тобто одноразова грошова допомога за своєю суттю не є грошовим забезпеченням.
З посиланням на положення пунктів 3.8, 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року № 114/8713, відповідач зазначає, що суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не належать до фонду оплати праці.
Відповідач вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З посиланням на положення статей 122, 123 КАС України, відповідач просить залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Вирішуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з такого.
Статтею 122 КАС України визначено, що:
- позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша);
- для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга);
- для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята).
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 11 лютого 2021 року в справі 240/532/20 відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа № 420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа № 813/1001/17), одночасно погодилась з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).
Однак предметом спору в справі № 360/68/22 є визнання протиправною бездіяльності щодо невключення сум індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та із врахуванням раніше виплачених сум, тому викладений у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 240/532/20 правовий висновок Верховного Суду є незастосовним до спірних правовідносин, які є відмінними від тих, що перебували на розгляді Верховного Суду у вказаній справі.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України “Про оплату праці” в структуру заробітної плати входять:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з частиною першою статті 94 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII “Про Національну поліцію” поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII “Про Національну поліцію”).
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260 у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), визначають визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Пунктом 23 розділу І Порядку № 260, який діяв до 20 серпня 2020 року, передбачалось, що:
поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення (абзац перший);
при цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду (абзац другий);
днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (абзац третій);
день звільнення вважається останнім днем служби (абзац четвертий).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року № 539 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260» Порядок № 260 доповнено серед іншого розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби», відповідно до якого:
У разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше (абзац другий пункту 1);
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та зазначається кадровим підрозділом у наказі про звільнення поліцейського, якому передбачена виплата цієї допомоги (пункт 5);
Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення (абзац перший пункту 6);
Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські (пункт 8).
Таким чином одноразова грошова допомога при звільненні входить до структури грошового забезпечення поліцейських, є його складовою.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття “заробітна плата” і “оплата праці”, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
В аспекті спірних правовідносин поняття “грошове забезпечення” і “заробітна плата”, які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення поліцейським, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням “законодавство про оплату праці” та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
Позивач у даній справі звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї.
При цьому, частиною п'ятою статі 122 КАС України не визначений місячний строк звернення до адміністративного суду відносно спорів щодо грошового забезпечення або оплати праці за час проходження публічної служби.
За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 121, 122, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.І. Чернявська