Справа № 304/1065/22 Провадження № 2-о/304/26/2022
14 липня 2022 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Чепурнова В. О.,
за участі секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами окремого провадження цивільну справу № 304/1065/22 за заявою подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
подружжя ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою, у якій просять розірвати шлюб, укладений між ними, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області від 14 вересня 2002 року, актовий запис № 35. Заяву обґрунтовують тим, що 14 вересня 2002 року між ними був зареєстрований шлюб, від якого у них народилося двоє дітей, а саме син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є повнолітнім, та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом останніх років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між ними. Кожен з них має протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Більше того, дружина має намір найближчим часом виїхати на постійне місце проживання за межі України, в той час як чоловік з донькою залишаються проживати в Україні. Вказують, що на даний момент ведення спільного господарства між ними припинено, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Так як їх старший син ОСОБА_6 є повнолітнім, а відтак відповідно до закону сам обирає своє місце проживання. Щодо виховання та утримання їх молодшої доньки ОСОБА_7 , то між ними 06 червня 2022 року укладено Договір про виховання та утримання дитини, відповідно до умов якого батьки досягли згоди і підписанням цього договору засвідчили своє волевиявлення в порядку ст. 109 СК України, що після розірвання шлюбу між ними їх малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде проживати разом з батьком за його зареєстрованим місцем проживання, а саме АДРЕСА_1 . Також батьки досягли згоди, що після розірвання шлюбу між ними зобов'язання по матеріальному забезпеченню доньки повністю покладаються на батька. З огляду на вищевикладене просять заяву задовольнити.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Заявник ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явилася, однак подала до суду заяву, у якій просить розглянути справу за її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_3 ».
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 14 вересня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 35, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , видане вказаним відділом РАГСу 14 вересня 2002 року (а. с. 7).
Також встановлено, що за час перебування в шлюбі у сторін народилося двоє дітей - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 25 травня 2016 року, та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Перечинського районного управління юстиції у Закарпатській області 25 липня 2013 року (а. с. 12, 13).
Крім цього встановлено, що подружнє життя у заявників не склалося, про що свідчать ті обставини, що такі сімейних стосунків не підтримують. Неявку заявників у судове засідання суд розцінює як байдуже ставлення до шлюбу.
Наведене дозволяє суду зробити висновок про те, що заявники втратили почуття поваги, любові та довіри один до одного і їх сім'я розпалася остаточно. Умови для їх примирення відсутні, а цей шлюб є формальним і подальше його збереження суперечить інтересам сторін та інтересам їх дитини.
Крім цього встановлено, що 06 червня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір про виховання та утримання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 1152, згідно якого сторони досягли згоди і підписанням цього Договору засвідчують своє волевиявлення щодо того, що після розірвання шлюбу між ними їхня донька ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , буде проживати разом з батьком за його зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ). Батьки досягли зголи, що після розірвання шлюбу між ними зобов'язання по матеріальному забезпеченню. Доньки повністю покладаються на батька (а. с. 14).
Частиною третьою статті 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи зі змісту ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ч. 2 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, оскільки до спливу одного місяця від дня подання заяви про розірвання шлюбу така ними не відкликана, та беручи до уваги, що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їх дитини, суд вважає, що шлюб між заявниками слід розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч. 8 ст. 294 ЦПК України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час реєстрації шлюбу, що розривається.
За таких обставин, враховуючи, що заявник ОСОБА_8 у зв'язку з реєстрацією шлюбу із ОСОБА_1 змінила своє прізвище, тому після розірвання шлюбу згідно ст. 113 СК України має право надалі іменуватися цим прізвищем.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати заявникам не відшкодовуються.
На підставі наведеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 24, 105, 109, 112, 113 СК України, ст. 12, 13, 76-83, 141, 142, 258-259, 264, 265, 294 ЦПК України, суд,
спільну заяву подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 14 вересня 2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 35, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - розірвати.
Дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати при батькові - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заявник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий: Чепурнов В. О.