25 липня 2022 року м. Київ справа №320/1042/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасувати вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8769-17/5837 від 15 грудня 2020 р. у розмірі 6 846 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонером за віком, а отже звільнена від сплати єдиного соціального внеску за себе. Зазначає, що 15 грудня 2020 р. відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8769-17/5837. Просить спірну вимогу скасувати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2021 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
12 березня 2021 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що у зв'язку з наявністю заборгованістю із єдиного соціального внеску, що обліковується на картці особового рахунку платника, позивачу сформовано та надіслано спірну вимогу № Ф-8769-17/5837від 15 грудня 2020 р.у розмірі 6 846 грн. 00 коп. Стверджує, що жодних актів перевірок стосовно наявності у позивачки заборгованості з єдиного соціального внеску не складалося, оскільки складення відповідних документів при винесені вимоги Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 р. № 2464 не передбачено. Зазначає, що в період нарахування ЄСВ не була пенсіонером за віком в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки не відповідає критеріям, визначених спеціальним законодавством - не досягнув пенсійного віку 60 років. Отже, є платником ЄСВ та законом не звільнена від його сплати.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, є фізичною особою-підприємцем з 10 травня 2012 р.
Позивач також є пенсіонером та отримує пенсію за віком з квітня 2011 р., що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_1 .
Відповідно до даних податкового органу станом на 31.03.19 за позивачем обліковувалася заборгованість по ЄСВ у розмірі 3541,84 грн. Борг сплачено не було. Надалі в період з 01.04.19 по 18.11.19 позивачем було сплачено 4896,05 грн.
7 жовтня 2019 р. податковим органом щодо позивача винесено рішення про застосування штрафних санкцій та застосування пені на загальну суму 8200,21 грн за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 02.07.13 по 04.10.19, з яких штрафних санкцій на суму 354,21 грн та пені на суму 7846 грн.
19 березня 2020 р. податковим органом здійснено коригування суми боргу, унаслідок чого його сума становить 6846 грн.
Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-8769-17/5837 від 15 грудня 2020 р. на суму 6 846 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. №1058-ІV(далі - Закон № 1058-ІV).
Статтею 1 Закон №1058-ІV визначено, що пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За визначенням цієї ж статті пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, суд зазначає, що Законом України "Про пенсійне забезпечення" також визначені види пенсій, серед яких є і державна пенсія за віком.
Право жінки на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 липня 1991 р.№1788-XI (далі - Закон № 1788-XI), пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. №2464-VI(далі - Закон №2464-VI).
Стаття 1 Закону № 2464-VI визначає єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Тому фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Звільняючи фізичних осіб-підприємців, яким призначена пенсія за віком, від сплати єдиного внеску, законодавець не ставить умовою набуття такою особою саме пенсійного віку згідно з вимогами частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію по за віком з квітня 2011 р.
Згідно з наданими відомостями заборгованість позивача утворилася за період з 2013 р. по 2019 р., тобто в той час, коли позивач вже мав статус пенсіонера за віком, отримував пільгову пенсію та як фізична особа-підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування.
Таким чином, в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та не має обов'язку щодо його сплати.
Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з нею договору про добровільну участь.
Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, правові підстави для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8769-17/5837 від 15 грудня 2020 р. в сумі 6 846 грн. 00 коп. у відповідача відсутні, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2018 р. у справі №805/3092/16-а.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8769-17/5837 від 15 грудня 2020 р. в сумі 6 846 грн. 00 коп., отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Суд також бере до уваги, що обставини справи, які є предметом дослідження, виникли до уведення в Україні в лютому 2022 р. надзвичайного та воєнного стану, а прийняті рішення, дії чи бездіяльність відповідача не пов'язані із уведенням воєнного стану.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Наведене свідчить, що винесена відповідачем податкова вимога є протиправною. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 22 січня 2021 р. № 30525409 позивачем сплачено судовий збір на суму 908 грн. 00 коп.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 908 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області № Ф-8769-17/5837 від 15 грудня 2020 р.на суму6 846 (шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 00 коп.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 43141377.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення рішення суду 25 липня 2022 року.