25 липня 2022 року Справа № 280/1782/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача 1 в частині визначення розміру надбавки за вислугу років позивача у період з 22.05.2008 по 01.01.2012 у відсотках тільки від посадового окладу, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності, що полягала у непроведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за вказаний період у відповідності до ч.4 ст.44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку;
зобов'язати відповідача 1 перерахувати та виплатити позивачу за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів та боржників нарахованих коштів» (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 22.05.2008 по 01.01.2012 надбавку за вислугу років в розмірі визначеному ч.4 ст.44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, iншиx нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
зобов'язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів та боржників нарахованих коштів» (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 22.05.2008 по 01.01.2012 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
зобов'язати ДСА України за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів та боржників нарахованих коштів» здійснити фінансування ТУ ДСА в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати недоплаченої позивачу заробітної плати, виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років за ч.4 ст.44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 22.05.2008 по 01.01.2012.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 28.01.1993 по 02.10.1996 позивач працював суддею (заступником голови) Комунарського районного суду міста Запоріжжя, з 02.10.1996 по 13.05.2008 суддею Апеляційного суду Запорізької області, з 13.05.2008 по 03.10.2016 суддею (головою) Запорізького районного суду Запорізької області. 22.09.2016 Верховною Радою України позивача звільнено з посади судді Запорізького районного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку, з 03.10.2016 наказом голови Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 відраховано із штату суду. Позивач звертає увагу, що при звільненні з посади судді в порушення вимог Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII (далі - Закон №2862-XII) йому не в повному обсязі виплачена заробітна плата. Так, з посиланням на статтю 44 вказаного закону вказує, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 %, понад 5 років -15 %, понад 10 років - 20 %, понад 15 років - 25 %, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Проте, за період з 22.05.2008 до 01.01.2012 при визначенні заробітної плати позивача надбавка за вислугу років нараховувалася у відсотках без урахування сум премій, надбавки за виконання особливо важливих робіт та інших доплат, тобто не від загальної суми щомісячного заробітку, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших надбавок, а лише від посадового окладу тільки з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, оскільки останнім у спірних правовідносинах не враховано рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008. Крім того, позивач звертає увагу, що має право на компенсацію втрати частини доходів за період з 22.05.2008 до 01.01.2012. Просить позов задовольнити.
31.03.2022 від ТУ ДСА України в Запорізькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що надбавка за вислугу років позивачу у спірний період нараховувалася та виплачувалася з урахуванням положень частини 1 статті 123 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 №3018-III, частини 4 статті 44 Закону №2862-XII у системному зв'язку та у відповідності до Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542-111, Законів України «Про Державний бюджет України» (на відповідні роки), Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 13.12.1999 №2288, постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865 (далі - Постанова №865), Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 №584/95 та інших нормативно-правових актів щодо оплати праці, відповідно до затвердженого фонду заробітної плати та в межах кошторису. З приводу твердження позивача про те, що згідно частини 4 статті 44 Закону №2862-XII загальна сума щомісячного заробітку включає в себе оклад, премії, доплати за кваліфікаційні класи, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та інші надбавки, звертає увагу суду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин чинне законодавство України не містило визначення «загальна сума щомісячного заробітку», а відтак відсутні підстави для ототожнення поняття «заробітна плата» та «загальна сума щомісячного заробітку». Надбавка за вислугу років є однією зі складових частин заробітної плати, тому у випадку ототожнення вищевказаних понять, надбавка суддям за вислугу років мала би обчислюватися виходячи з грошової суми, до складу якої входила б сума надбавки за вислугу років.Щодо включення до бази розрахунку надбавки за вислугу років «інших нарахувань» вказує, що позовні вимоги не містить конкретного переліку «інших нарахувань», на підставі якого можливо було б встановити, про які саме нарахування йде мова, та чи підлягають зазначені позивачем нарахування включенню до бази розрахунку надбавки за вислугу років. Стосовно позовної вимоги позивача щодо перерахунку та виплати позивачу надбавки за вислугу років з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, індексації доходу вказує, що заробітна плата за час відпустки та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не були визначені у статті 44 Закону №2862-XII як складові заробітної плати судді, а тому не підлягають перерахунку. Також звертає увагу, що стаття 44 Закону №2862-XII не включає компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати до суми щомісячного заробітку, яка є базою для нарахування надбавки за вислугу років. Крім того, посилається на те, що без першочергового нарахування позивачу надбавки за вислугу років (визначення конкретної суми недоплаченої надбавки) неможливо визначити розмір компенсації, відтак вимоги позивача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів є передчасними. Крім того, наголошує на тому, що виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів», можливо лише шляхом стягнення (безспірного списання) відповідних коштів із зазначеної програми органами Казначейства, тому у разі задоволення позовних вимог щодо перерахунку та виплати позивачу спірних коштів, не призведе до ефективного захисту прав позивача. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, матеріали справи містять докази того, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками ДСА України отримала 18.02.2022.
Ухвалою суду від 03.02.2022 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 02.03.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64-2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан. 28.02.2022 тимчасово виконуючим обов'язки головаи Запорізького окружного адміністративного суду у зв'язку із загрозою життю, здоров'ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів був виданний наказ №11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорвізького окружного адмиіністративного суду в умовах воєнного стану», яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 по 04.03.2022.
Наказами ТВО голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 №12, від 11.03.2022 №13, від 18.03.2022 №14, від 25.03.2022 №15, від 01.04.2022 №16, від 08.04.2022 №17, від 15.04.2022 №18, від 22.04.2022 №21, від 29.04.2022 №22 строк дії наказу від 28.02.2022 №11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» продовжений до 06.05.2022 включно.
З 10.05.2022 розгляд справ в Запорізькому адміністративному суді відновлено.
З огляду на вищезазначене, призначене на 02.03.2022 підготовче засідання, не відбулося та 25.05.2022 судом винесено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.06.2022, про що було повідомлено сторін за допомогою засобів електронного зв'язку.
23.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 07.07.2022.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в письмову провадженні, в судовому засіданні 07.07.2022 представник відповідача проти розгляду справи в письмовому провадженні не заперечила. Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням приписів частини 3 статті 194 та частини 9 статті 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 28.01.1993 позивач був обраний народним суддею Комунарського райнарсуду м.Запоріжжя, з 02.10.1996 призначений на посаду судді Запорізького обласного суду (апеляційний суд Запорізької області), з 13.05.2008 призначений на посаду судді Запорізького районного суду Запорізької області.
Відповідно до наказу Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 13.05.2008 №51-ос «Про матеріальне забезпечення судді ОСОБА_1 » позивачу з 13.05.2008 встановлено:
- посадовий оклад згідно штатного розпису 2 490,00 грн на місяць;
- надбавку за перший кваліфікаційний клас;
- надбавку за вислугу років у розмірі 25 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас (стаж роботи, що дає право на одержання надбавки, становить 17 років 03 місяці 23 дні).
Згідно з наказом Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 10.07.2008 №92-ос «Про матеріальне забезпечення голови суду ОСОБА_1 » позивачу з 07.07.2008 встановлено посадовий оклад у розмірі 2 822 гривні на місяць згідно зі штатним розписом та збережено доплати та надбавки до посадового окладу:
- за перший кваліфікаційний клас;
- за вислугу років у розмірі 25% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас (стаж роботи, що дає право на одержання надбавки, становить 17 років 05 місяців 17 днів.
Відповідно до наказу Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 12.01.2011 №8-ос «Про зміну розміру надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » позивачу встановлено з 20.01.2011 надбавку за вислугу років в розмірі 30 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Обрахунок розміру надбавки за вислугу років позивача у розмірі 25% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за період з 13.05.2008 по 19.01.2011 та у розмірі 30% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за період з 20.01.2011 по 31.12.2012 підтверджується розрахунковими листами ОСОБА_1 за період з травня 2008 року по грудень 2011 року.
Крім того, з розрахункових листів ОСОБА_1 за період з травня 2008 року по грудень 2011 року слідує, що до заробітної плати позивача війшли, зокрема, такі складові: посадовий оклад, надбавка за вислугу років, доплата за кваліфікаційний клас, премія, оплата праці за час відрядження, надбавка за особливо важливу роботу, додатковий посадовий оклад, виплати за щорічну та додаткову відпустку, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація доходу, лікарняні.
Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII «Про звільнення суддів» у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посад суддів, зокрема, суддю Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_1
03.10.2016 позивач відрахований зі складу Запорізького районного суду Запорізької області у зв'язку із звільненням з посади судді.
Вважаючи, що на день звільнення з посади судді позивачу не виплачена заробітна плата в повному обсязі, оскільки надбавка за вислугу років у період з 22.05.2008 по 01.01.2012 нараховувалась неправильно та виплачувалась виходячи з розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, замість нарахування та виплати вказаної складової виходячи із загальної суми щомісячного заробітку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №2862-ХІІ (в редакції, чинної до 01.01.2008), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Частиною 4 статті 44 Закону №2862-ХІІ визначено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон №107-VI), який набрав чинності 01.01.2008, внесено зміни до абзацу 2 частини 4 статті 44 Закону № 2862-ХІІ, а саме: слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».
Отже, з 01.01.2008 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону № 107-VI, яким внесено зміни до статті 44 Закону №2862-ХІІ.
Обґрунтовуючи це рішення, Конституційний Суд України у пункті 7.3 його мотивувальної частини зазначив, що запроваджений Законом №107-VI порядок обчислення щомісячної надбавки за вислугу років суддів призвів до зменшення її суми, оскільки посадовий оклад є лише частиною щомісячного заробітку судді. Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення його заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів.
Таким чином, з 01.01.2008 до 22.05.2008 (дати винесення Рішення №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 №19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 (яка набрала чинності з 01.03.2008)» останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Отже, після 22.05.2008, тобто з часу ухвалення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008 - Закон №2862-XII та Постанова №865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.
Разом з тим, виходячи із визначених у частині 3 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, Верховний Суд зазначає, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22.05.2008 - дати винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону №2862-XII, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - Постанову №865.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.10.2020 у справі №280/729/19 та від 29.11.2021 по справі №280/6521/19.
Спірним в цих правовідносинах є питання правильності визначення позивачу розміру надбавки за вислугу років в період 22.05.2008 по 01.01.2012, а саме: у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, а не у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Як встановлено судом, у вищевказаний період надбавка за вислугу років нараховувалася позивачу у відсотках лише від розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас.
Отже, з урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду, суд доходить до висновку про протиправність дій відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років у спірний період у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, оскільки у вказаний період включно надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Не здійснення нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку у даному випадку також свідчить про протиправну бездіяльність відповідача 1.
Поряд з вищенаведеним, судом враховується, що відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 1 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення, обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»).
У постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №280/9017/20, від 29.09.2021 у справі №160/8332/20, від 24.09.2020 у справі №806/2883/17, від 13.01.2020 у справі №814/1007/16, від 11.07.2019 у справі №814/2789/16, від 01.12.2019 у справі №823/726/16 звернуто увагу на те, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою).
Підсумовуючи вищенаведене у сукупності, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача 1 нарахувати і виплатити надбавку за вислугу років з 22.05.2008 по 31.12.2011, розрахувавши надбавку за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу.
При цьому, за встановленими обставинами позивачу обрахунок розміру надбавки за вислугу років виходячи з посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас здійснено по грудень 2011 року, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково шляхом зобов'язання відповідача 1 здійснити вищевказаний перерахунок та виплату по 31.12.2011.
Доводи відповідача 1 про те, що заробітна плата за час відпустки, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не є складовими заробітної плати у відповідності до статті 44 Закону №2862-XII, у зв'язку з чим відсутні підстави для перерахунку надбавки за вислугу років з урахуванням таких складових, суд відхиляє, та звертає увагу, що у постановах Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.10.2020 у справі №0840/3175/18 у подібних правовідносинах Суд дійшов висновків про те, що вимоги позивачів про нарахування і виплату надбавки за вислугу років, розрахувавши надбавку за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу є обґрунтованими.
Крім того, посилання відповідача 1 на відсутність законодавчо закріпленого визначення поняття «загальна сума щомісячного заробітку» не може бути підставою для не врахування при визначенні суми надбавки за вислугу років інших виплат та надбавок, оскільки стаття 44 Закону №2862-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначала, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 справі №280/676/19.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 22.05.2008 по 01.01.2012 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказаний період, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.
Частиною 5 статті 44 Закону №2862 встановлено, що суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2-1 Постанови №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі надання судді відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України «Про статус суддів», а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.
Пунктами 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року. Одержаний результат, перемножується на число календарних днів відпустки.
Отже, сума заробітної плати за період відпустки судді залежить від виплат, які нараховуються судді за 12 календарних місяців роботи.
Таким чином, суд зазначає, що вищевказані виплати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань залежать від розміру заробітної плати судді.
Як встановлено судом, у спірний період позивачу нараховано та виплачено додатковий посадовий оклад, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Суд зазначає, що у разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі цих складових.
Таке правозастосування відповідає тлумаченню, наданому у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Підсумовуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зобов'язання ТУ ДСА України в Запорізькій області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) позивачу заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій втраті працездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за період з 22.05.2008 по 31.12.2011.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити на суму недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за спірний період компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III), суд зазначає таке.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Приписами статті 2 Закону №2050-III (тут й надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цього Закону.
Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України, і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Така сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону №2050-ІІІ).
Згідно із статтею 34 Закону №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктами 2, 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1427 (далі - Положення) унормовано, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
Сума компенсації обчислюється у спосіб множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Водночас, зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Суд зазначає, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні висновки наведені у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №0840/3175/18(пр/280/36/18).
З огляду на вказане, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати на суму недоплаченої надбавки за вислугу років, недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань компенсацію відповідно до Закону №2050-ІІІ.
Поряд з вищенаведеним, в частині вимог позивача про зобов'язання відповідача 1 перерахувати та виплатити за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів та боржників нарахованих коштів» спірні у цій справі виплати, суд зазначає, що зі змісту цієї вимоги вбачається неможливість її реалізації, оскільки відповідач 1 не є розпорядником коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів», таким розпорядником є відповідач 2.
Відтак, у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо вимог позивача зобов'язати ДСА України за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів» здійснити фінансування ТУ ДСА України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої позивачу заробітної плати з розрахунку надбавки за вислугу років згідно частини 4 статті 44 Закону №2862-ХІІ з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону №2050-III за період з 22.05.2008 до 01.01.2012, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).
Списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів згідно Порядку здійснюється шляхом безспірного списання.
Відповідно до пункту 47 Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;
органом Казначейства інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
З системного аналізу Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку вбачається, що для стягнення коштів з державного органу за бюджетною програмою, передбаченою для забезпечення виконання рішень суду, резолютивна частина рішення обов'язково має містити рішення про стягнення коштів за вказаною бюджетною програмою.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, який дозволить уникнути негативних наслідків, в тому числі для позивача, є стягнення на користь позивача шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є відповідач 2, в порядку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 “Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників” недоплаченої позивачу заробітної плати з розрахунку надбавки за вислугу років згідно частини 4 статті 44 Закону №2862-ХІІ з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону №2050-III за період з 22.05.2008 до 01.01.2012 з утриманням з цієї суми передбачених законодавством України податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.10.2020 у справі №280/729/19.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700), Державної судової адміністрації України (01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині визначення розміру надбавки ОСОБА_1 за вислугу років у період з 22.05.2008 по 31.12.2011 у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльність, що полягає у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за ці періоди у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу за період з 22.05.2008 по 31.12.2011, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій втраті працездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III, за період з 22.05.2008 по 31.12.2011.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , інд.код НОМЕР_1 ) шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» нараховану Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Запорізькій області надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу за період з 22.05.2008 по 31.12.2011, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , інд.код НОМЕР_1 ) шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» нараховану Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Запорізькій області заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій втраті працездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III, за період з 22.05.2008 по 31.12.2011.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.07.2022.
Суддя Ж.М. Чернова