25 липня 2022 року м. Ужгород№ 260/2210/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
24 червня 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить:
1) прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , домашня адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20453063, адреса: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити перерахунок розміру пенсії, відкрити провадження по справі;
2) визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо самостійного зменшення основного розміру пенсії у неправовий спосіб із встановлених законом 90 відсотків при її призначенні на 70 відсотків при проведенні перерахунку, та з не проведення перерахунку пенсії з 05.03.2019 року за основними і додатковими видами грошового забезпечення за відповідною посадою і премією ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності правових підстав, - протиправними;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20453063, адреса: пл. Народна, буд.4, м. Ужгород, 88000) провести перерахунок пенсії за відповідною посадою за основними і додатковими видами грошового забезпечення на підставі довідки № 11/7238 від 22.04.2022 року з 05.03.2019 року, виходячи із 90 відсотків основного розміру пенсії, з виплатою недосплаченої суми різниці пенсії (з врахуванням виплачених сум) - ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , домашня адреса: АДРЕСА_2 ) (а.с.1-6).
24 червня 2022 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.19-21).
29 червня 2022 року на адресу суду надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
04 липня 2022 року представником відповідача подано до суду відзив на позов, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності. Також зазначив, що на момент первинного призначення пенсії позивача, останньому пенсію обчислено за вислугу 38 років у розмірі 90% сум грошового забезпечення. Також до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ вносилися зміни, зокрема Законом України від 08 липня 2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", якими встановлювався максимальний розмір пенсії за вислугу років на рівні 90% та 70% відповідних сум грошового забезпечення.
З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" перерахунок раніше призначених пенсій здійснено за нормами законодавства, чинного на момент перерахунку. Відповідно, головним управлінням правомірно проведено з моменту виникнення права у позивача перерахунок пенсії із 70% грошового забезпечення.
Відтак, враховуючи вищезазначене представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
22 липня 2022 року на адресу суду позивач надіслав заяву, відповідно до якої просив викласти пункти 2 та 3 прохальної частини позовних вимоги у такій остаточні редакції:
2) визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у зменшенні основного розміру пенсії з встановлених при її призначені 90 відсотків до 70 відсотків пенсії при проведенні її перерахунку - протиправними;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсії за відповідною посадою з 01.01.2018 року в розмірі 90 відсотків, встановлених при її призначенні, з виплатою недосплаченої суми різниці пенсії (з врахуванням виплачених сум) - ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90% грошового забезпечення. Проте на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. у 2018 році відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року та самовільно зменшив основний розмір такої до 70% грошового забезпечення. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки при перерахунку пенсії повинна застосовуватись норма, що визначала розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Дослідивши подані сторонами документи матеріали справи та матеріали пенсійної справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 є пенсіонером отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 26 січня 2003 року.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивачу з 2003 року було призначено пенсію в розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (вислуга 38 років).
З 01 січня 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії за чинною на цю дату редакцією Закону у відповідності до Постанови № 103 та ст. 13 Закону, в якій зазначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Вважаючи дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку протиправними та такими, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюється нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон).
Відповідно до преамбули Закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 13 Закону регламентовано порядок визначення розміру пенсії за вислугу років. Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на пенсію), пенсії за вислугу років призначаються:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.
В подальшому, відповідно до Закону України від 27.03.2014 р. №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01.04.2014 р., було внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону, де число 80 замінили на число 70 (максимальний розмір пенсії).
Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014 р., тобто дати набрання чинності відповідної редакції Закону, та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми ст. 63 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи та заявлених позовних вимог, позивач оскаржує дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення.
Нормами ст. 63 Закону врегульовано порядок здійснення перерахунку раніше призначених пенсій. Так, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії позивача проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова). При цьому при здійсненні такого відповідачем застосовано не тільки новий розмір грошового забезпечення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (як передбачено Постановою), але й змінено розмір відсоткового співвідношення до грошового забезпечення, встановленого ст. 13 Закону.
Суд вважає такі дії органу Пенсійного фонду України протиправними з огляду на наступне.
Положеннями п. 1 Постанови встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Разом з тим, Постанова жодним чином не регламентує та не змінює відсоткове співвідношення розміру пенсії та грошового забезпечення. Розмір пенсії військовослужбовцям визначається виключно нормами Закону.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 р. (далі - Порядок № 45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
П. 4 Порядку № 45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Норми ст. 58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в час законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.
Імперативність даної норми, з метою застосування до спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, та інших осіб, згідно з положеннями Закону, не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру відсоткового співвідношення пенсії до грошового забезпечення у розмірі 90%, з якого і повинен бути проведений відповідний перерахунок.
Ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005, від 29.06.2010 р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, від 11.10.2011 р. № 10-рп/2011).
Більше того, право на мирне володіння кожною фізичною або юридичною особою своїм майном гарантується також ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).
Згідно ст. 63 Закону обов'язковою підставою для здійснення перерахунку пенсії є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку № 45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
Суд зазначає, що зміни до ст. 63 Закону у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Порядок № 45 і Постанова також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до ст. 63 Закону на підставі Постанови в Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 Закону, оскільки такі стосуються саме призначення пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/58/18 (№ 240/5401/18), а також в постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Провівши аналіз обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70%.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення суд зазначає наступне.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо безпідставного зменшення розміру пенсії позивача, з метою ефективного захисту порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області у зменшенні основного розміру призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець