Справа № 296/10756/21
2/296/68/22
"19" липня 2022 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючої судді Петровської М.В.,
за участю:
cекретаря судового засідання Кусік В.Р.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
ОСОБА_4 звернулась до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка також є зареєстрованим місцем проживання її брата - ОСОБА_5 . З 2011 року ОСОБА_5 не проживає в помешканні, належному позивачці, витрат на його утримання не несе, при цьому, його місце проживання їй невідоме. Особистих речей ОСОБА_5 в квартирі немає, а будь-які перешкоди в доступі до цього житла відсутні. Реєстрація відповідача в належній позивачці квартирі створює перешкоди в користуванні та розпорядженні нею, зокрема позбавляє можливості оформити субсидію на комунальні послуги.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 10 січня 2022 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 19.07.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника позивачки про допит в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Представник позивачки - адвокат Козирєв І.М. в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подавав. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку за адресою реєстрації місця проживання та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивачки, оцінивши показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 вересня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №7447, та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №35061754 від 09.09.2013, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 31 cічня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирської області, ОСОБА_7 після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 , змінила прізвище на “ ОСОБА_9 ”.
У відповідності до довідки, виданої ОСББ “Космос-1971” від 30.11.2021 №858, ОСОБА_10 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та разом з нею зареєстровані: бабуся - ОСОБА_11 , брат - ОСОБА_5 , донька - ОСОБА_12 , син - ОСОБА_13 .
Оскільки ОСОБА_5 більше десяти років тому залишив помешкання позивачки і в ньому не проживає без поважних причин, остання звернулась до суду із цим позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Нормами статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
При цьому, ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до акту ОСББ “Космос-1971” від 30 листопада 2021 року, складеного паспортистами ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , за результатами перевірки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідчень сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_16 встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, однак не проживає за вказаною вище адресою з серпня 2011 року.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , показала, що проживає по АДРЕСА_3 , знає позивачку з її дитинства та підтримує з нею сусідські відносини. Пояснила, що в спірній квартирі ОСОБА_17 проживає разом з чоловіком, своїми дітьми ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , бабусею ОСОБА_20 . Брата позивачки - ОСОБА_5 вона не бачила більше десяти років. Як їй відомо, він виїхав з кваритири разом зі своїм батьком.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , показав, що з 2019 року проживає по АДРЕСА_4 , як переселенець з м.Горлівки, підтримує з позивачкою добросусідські відносини. Йому відомо, що ОСОБА_17 проживає у квартирі разом з чоловіком, двома дітьми та бабусею ОСОБА_20 . ОСОБА_5 за чотири роки проживання він жодного разу не бачив та особисто з ним не знайомий, де він перебуває, йому невідомо.
Суд бере до уваги, що наявність реєстрації відповідача ОСОБА_5 (без проживання) у квартирі, яка належить позивачці ОСОБА_21 , створює перешкоди у розпорядженні належним їй на праві приватної власності житлом та у отриманні субсидії, а також покладає на позивачку обов'язки зі сплати додаткових коштів за комунальні послуги, нести інші витрати по утриманню нерухомого майна, які б мав нести, в тому числі, і відповідач.
Враховуючи наведене у сукупності, підтвердження свідками та актом факту не проживання ОСОБА_5 у квартирі позивачки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , понад десять років, відсутність встановлених судом поважних причин не проживання понад один рік, суд дійшов висновку про визнання відповідача ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Цивільний позов ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 25 липня 2022 року.
Головуючий суддя М. В. Петровська