(про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду)
21 липня 2022 року м. Житомир справа № 240/13830/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши питання про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1, в якій він просить:
- визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2017 по 28.02.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 14.07.2017 по 28.02.2018, вважаючи базовий місяць січень 2008 року.
18 липня 2022 року було здійснено реєстрацію позовної заяви ОСОБА_1 в автоматизованій системі документообігу суду із присвоєнням їй єдиного уніфікованого номеру 240/13830/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/20156/20 було визначено суддю Черняхович Ірину Едуардівну.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіривши дотримання ОСОБА_1 правил підсудності при зверненні з даним позовом до суду, суд встановив наступне.
Питання територіальної юрисдикції адміністративних судів врегульовано нормами параграфу 3 глави 2 розділу І КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної встановлює альтернативну підсудність (за вибором позивача).
Тобто, такий спір за вибором позивача може бути розглянуто адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) самого позивача або ж за місцезнаходженням відповідача.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що місцем реєстрації ОСОБА_1 , згідно відмітки про реєстрацію зазначеної в його паспорті громадянина України, є: АДРЕСА_1 .
Натомість місцезнаходженням відповідача - військової частини НОМЕР_1 є: АДРЕСА_3.
В той же час в позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що адресою його проживання є: АДРЕСА_2 . У зв'язку із цим, ОСОБА_1 і подав свій позов до Житомирського окружного адміністративного суду.
Таким чином, звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 обрав альтернативний вид територіальної підсудності за своїм місцем проживання.
Однак суд наголошує, що стаття 25 КАС України пов'язує підсудність справи за вибором позивача саме із зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, а не з фактичним місцем проживання без реєстрації.
В даному випадку суд зазначає, що фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання позивача "зареєстрованим у встановленому законом порядку" для цілей застосування статті 25 КАС України при визначені підсудності такої справи.
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене вище визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон №1382-ІV).
У статті 3 Закону №1382-ІV міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:
місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Статтею 6 Закону №1382-ІV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають Правила реєстрації місця проживання, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 9 Порядку відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Із наведеного випливає, що засвідчення факту місця проживання у публічно-правових відносинах, має бути підтверджено реєстраційними відомостями, внесеними в паспортний документ.
Таким чином в розумінні статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження), відомості про яке внесено до паспорта цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що адресою його проживання є: АДРЕСА_2 , однак жодних доказів на підтвердження його фактичного проживання за вказаною адресою до матеріалів справи додано не було. Більш того, навіть у випадку надання ОСОБА_1 доказів його фактичного проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , така адреса місця проживання позивача не може бути врахована судом в цілях визначення підсудності даної справи згідно статті 25 КАС України, оскільки вона не є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання (перебування, знаходження).
В той же час, як уже зазначалося судом вище, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_1 , згідно реєстраційних відомостей, зазначених в його паспорті громадянина України, є: АДРЕСА_1 , а місцезнаходженням відповідача - військової частини НОМЕР_1 є: АДРЕСА_3.
За таких обставин суд приходить до висновку, що згідно статті 25 КАС України дана справа не підсудна Житомирському окружному адміністративному суду, а її розгляд за правилами територіальної підсудності має здійснюватись окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Донецьку область (Донецьким окружним адміністративним судом).
Суд наголошує, що розгляд і вирішення адміністративної справи із недотримання судом правил територіальної підсудності є порушенням як норм вітчизняного законодавства, так і приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, в частині гарантування позивачу права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Таким чином порушення адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративному суду розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з пунктом другим частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частин 6 та 8 статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Враховуючи вищевикладене та з метою недопущення порушень правил територіальної підсудності, суд вважає за необхідне передати матеріали адміністративної справи №240/13830/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії за територіальною підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 25, 29, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Передати адміністративну справу №240/13830/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович