Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
25 липня 2022 року Справа №200/17455/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
визнати протиправною і дискримінаційною бездіяльність щодо поновлення пенсії, визнати протиправним і дискримінаційним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії, викладене в листі відповідача від 05.08.2021 вих. № 9112-10297/М-15/8-0500/21, та визнати протиправними і дискримінаційними дії відповідача стосовно відмови поновити виплату пенсію;
зобов'язати поновити виплату пенсії з 01.08.1999 на вказаний нею банківський рахунок з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
стягнути кошти в сумі 100000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними і дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повернуто позивачеві.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2021 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду зазначену справу передано для продовження розгляду судді Донецького окружного адміністративного суду Ушенку С.В.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви її подано з порушенням вищенаведених вимог КАС України.
Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В порушення вказаних вимог позивачем не зазначено у позовній заяві місце проживання позивача.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить, зокрема, зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з 01.08.1999 на вказаний нею банківський рахунок з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте до позову не додано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Слід зауважити, що положеннями ст. 122 КАС України передбачено обчислення строку звернення до суду не тільки з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а також з моменту, коли позивач повинен був про це дізнатись.
Необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому неотримання пенсії дає особі усі підстави бути обізнаним про порушення своїх прав. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення (пенсійного органу).
Отже, з дня неотримання пенсійної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи свою необізнаність щодо питання перерахунку пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Позивачка стверджує, що має право на відновлення пенсії з 01.08.1999, адже 07.10.2009 Рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 були скасовані дискримінуючі положення законодавства, що забороняли виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, і яке обґрунтоване нормами ст. ст. 35, 46, 49 Закону про пенсії та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, позивачка мала дізнатися про порушення своїх прав наприкінці 2009 року, не отримавши пенсію у повному розмірі, після непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії після 07 жовтня 2009 року, оскільки пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця (ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До суду із даними позовом позивач звернулася у грудні 2021, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Щодо доводів позивача про те, що вона не була обізнана про порушення свого права та у неї не було об'єктивної можливості знати про факт такого порушення, то такі доводи є неприйнятними, зважаючи на наступне.
Згідно ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішення Конституційного суду України у справі №25-пр/2009 прийнято 07 жовтня 2009 року, офіційно оприлюднене в загальнодоступних джерелах, отже положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, визнано неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто 07 жовтня 2009 року.
Таким чином, з 07.10.2009 позивач набула право на поновлення виплати пенсії.
Також суд зауважує, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважала, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушені її права чи законні інтереси, то, враховуючи презумпцію знання законодавства, вона мала знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Варто також зауважити, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
За таких обставин суд не вбачає поважних причин для пропуску строку звернення, оскільки такі не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід надати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення даного позову без руху та надання позивачеві строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123 та 169 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - залишити без руху і встановити десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.
Позивачу необхідно надати до суду:
- належним чином оформлену позовну заяву із зазначенням місця проживання позивача та докази надіслання її копії рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи;
- письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Ушенко