25 липня 2022 року Справа № 160/7943/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача по відмові викладеній у формі листа №15262-12412/М-01/8-0400/22 від 23.05.2022 року, у перерахунку та виплаті йому державної пенсії в повному обсязі, як особі на яку розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, у розмірі 90% від нарахованого розміру відповідного грошового забезпечення з 01 січня 2018 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому недоплачену суму державної пенсії у розмірі, передбаченому ст.ст.13, 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ в повному обсязі, а саме з урахуванням 90% розміру відповідного грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2018 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”. Позивач вважає, що дії відповідача щодо зменшення його розміру пенсії за вислугу років при проведенні перерахунку пенсії є протиправними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства. За таких обставин, позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та подальшу виплату його пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до ст.ст.13, 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 01 січня 2018 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач отримав ухвалу суду та копією позовної заяви з додатками до неї - 21.06.2022 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Згідно з висновком про призначення пенсії за вислугу років №83/29450 з 25.07.2006 року, пенсія позивачу призначена у розмірі 90% грошового забезпечення.
Позивач 01.09.2021 року звернувся з заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просив провести перерахунок його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/24-/С-3798 від 02.08.2021 року, що надана Міністерством внутрішніх справ України в особі Державної установи «Територіальне медичного об'єднання МВС України по Дніпропетровській області».
Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області листом від 02.09.2021 було відмовлено у проведені перерахунку пенсії на підставі довідки, у зв'язку з відсутність для цього законних підстав.
Вказану відмову позивач оскаржив у судовому порядку.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року у справі №160/24342/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, а саме:
- визнано протиправною відмову Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 02.09.2021 року в перерахунку пенсії, викладеного у формі листа №30618- 27240/М-01/8-0400/21 від 02.09.2021 року у проведенні ОСОБА_1 перерахунку розміру раніше призначеної пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення виданої Територіальним медичним об'єднанням Міністерства внутрішніх справ по Дніпропетровській області від 02.08.2021 року №33/24/С-3798;
- зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про грошове забезпечення виданої Територіальним медичним об'єднанням Міністерства внутрішніх справ по Дніпропетровській області від 02.08.2021 року №33/24/С-3798, з урахуванням раніше виплачених сум;
- вирішено питання розподілу судових витрат.
Дане рішення набрало законної сили та в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось.
Позивачем 23.05.2022 року подано заяву до Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області, щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року у справі №160/24342/21, виходячи з 90% сум грошового забезпечення.
Своїм листом від 23.05.2022 року відповідач повідомив, що вищевказаним рішенням суду не було зобов'язано провести перерахунок пенсії виходячи з розміру 90% від грошового забезпечення, тому перерахунок проведено за умовами ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким максимальний розмір пенсії обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Закону №2262-ХІІ у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Пенсія позивачу була призначена у розмірі 90% від грошового забезпечення за 34 років вислуги.
27.03.2014 року було прийнято Закон №1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014 року, крім деяких положень, п.23 Розділу ІІ якого внесені зміни до Закону №2262-ХІІ: у ч.2 ст.13 цифри “ 80” замінено цифрами “ 70”. Зміни набрали чинності з 01.05.2014 року.
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 01.01.2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
30.08.2017 року КМУ прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
21.02.2018 року КМУ прийняв Постанову №103, відповідно до п.1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до Постанови КМУ №704.
13.02.2008 року Постановою КМУ №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Порядок №45), відповідно до п.3 якого, на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами 2 і 3 ст.51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує КМУ визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям КМУ Постанови №704, якою з 01.03.2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ, умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ №103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 01.03.2018 року, на підставі вказаного Закону пенсій з 01.01.2018 року.
Стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова КМУ №45 і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до ст.13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми ст.63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку з 01.01.2018 року пенсії позивача, відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ, на підставі Постанови КМУ №103, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії, тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було проведено перерахунок розміру пенсії позивачу, виходячи із основного розміру пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення. До проведення зазначеного перерахунку, розмір пенсії позивачу був призначений та обчислювався у розмірі 90% грошового забезпечення.
За таких обставин, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, тому суд визнає протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру позивача з 90% до 70% грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у адміністративній справі №240/5401/18.
Відповідно до частин 4, 5 статті 242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частинами 1, 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій зміст та обсяг отриманих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, у тому числі щодо розміру раніше призначеної пенсії.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже виплачених сум, визначатися безпосередньо положеннями Закону №2262, а отже підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції “Захист прав власності” і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, з огляду на обставини того, що позивач отримала право на вказані суми виплат, ще до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року.
Вказані обставини свідчать про те, що невиплата вказаних належних позивачу сум є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.
Зазначена правова позиція, викладена і в рішенні ЄСПЛ по справі “Суханов та Ільченко проти України” від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), відповідно до якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Враховуючи наведене, наявні підстави вважати, що у позивача наявні “законні сподівання”, оскільки останній отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону у січні 2018 року, а Постанова №103 була прийнята 21.02.2018 року, та набула чинності з 24.02.2018 року.
При цьому, друге речення першого пункту ст.1 Першого протоколу до Конвенції “Захист прав власності”, яке дозволяє позбавити майна лише “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію “законів” не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2018 року позивачу перерахунок у порядку і розмірах, визначених постановою КМУ від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Разом з тим, щодо Постанови №103 суд зазначає, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Отже, право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом №2262-ХІІ, не можуть застосовуватись.
Суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.12.2018 року у адміністративній справі №826/3858/18, за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , позов було задоволено, та визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України було залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.12.2018 року - без змін, отже, рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили 05.03.2019 року, та є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, слід визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачу з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час здійснення з 01.01.2018 року перерахунків його пенсії, та зобов'язати відповідача провести з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії позивачу (із врахуванням раніше виплачених сум) виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262, КАС України, суд,-
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час здійснення з 01.01.2018 року перерахунку його пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма