25 липня 2022 року Справа № 160/10723/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
20.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), у якій просить:
- визнати дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незаконними, протиправними та такими, що перешкоджають отриманню гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму згідно договором банківського вкладу (депозиту) №980-027-000003519 "Поточний рахунок "Ощадний" в сумі 21193,94 грн присудженими за рішенням суду;
- визнати протиправними та нечинними положення нормативно-правового акту "про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами" затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.06.2021 №625 в частині надсилання копії паспорту та ідентифікаційного коду (актуалізації);
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб моральну шкоду в сумі 800000,00 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незаконними, протиправними та такими, що перешкоджають отриманню гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду є протиправними.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що позовна заява подана з порушенням вимог закону.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Дослідивши матеріали справи, при вирішенні заявленого клопотання по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України "Про судовий збір" є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За правилами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України "Про судовий збір" (стаття 2 цього Закону).
Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір". При цьому процесуальна норма ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України "Про судовий збір". Об'єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 зазначеного Закону.
Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється.
Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).
Пільги щодо сплати судового збору визначені ст. 5 Закону України "Про судовий збір". При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.
Одночасно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Згідно зі ст. 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Преамбула Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Відповідно до пунктів 1 та 5 частини першої статті 1 цього Закону фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
З аналізу наведених законодавчих норм видно, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов'язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Разом з тим слід зазначити, що Фонд не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" він є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 3 цього ж Закону Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Таким чином, Фонд не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб - вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації не поширюється дія ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
З наведеного видно, що дія ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Аналогічну правову позицію займає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20 та у постанові від 15.05.2019 у справі № 817/777/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20, останній відступив від власного правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/649/16, на яку посилається позивач та Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.12.2021 року у даній справі, як на підставу для звільнення позивача від сплати судового збору.
Оскільки правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/649/16, не застосовується то, суд не знаходить підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та відмовляє у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, яке викладено у позовній заяві.
Крім цього, не відноситься категорії пільгових вимог, пред'явлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 800000,00 грн.
Верховний Суд у своїй постанові від 28.11.2018 при розгляді справи №761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18) зазначив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Таким чином, пред'явлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди у сумі 800000,00 грн підлягає оплаті судовим збором.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно абз. 4 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2481,00 грн.
Абзацом 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, матеріали позовної заяви свідчать про те, що позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру та 1 вимога майнового характеру, тобто позивачу необхідно надати до суду документ який підтверджує сплату судового збору у розмірі - 9984,80 грн (992,40 грн х 2 + 8000,00 грн).
Також, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також, суд зазначає, що відповідно до пунктів 1-6 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, позивачем некоректно сформовані позовні вимоги в частині, що стосується визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незаконними та протиправними у зв'язку з чим суд не має можливості встановити яким чином порушені права, на думку позивача, та бажаний спосіб відновлення порушеного, на думку позивача, права.
Також, приписами ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем заявлена позовна вимога визнання протиправними та нечинними положення нормативно-правового акту "про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами" затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.06.2021 №625 в частині надсилання копії паспорту та ідентифікаційного коду (актуалізації), проте, самого документу, який оскаржує позивач, до позовної заяви не додано в порушення вимог ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позивачу необхідно надати до суду належним чином завірену копію оскаржуваного документа.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивачем всупереч наведених приписів у позовній заяві не зазначено офіційну електронну адресу або адреса електронної пошти позивача.
Отже, позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву в якій необхідно зазначити офіційну електронну адресу або адреса електронної пошти позивача.
Частинами 1-2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 5, 132, 169, 171, 245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом:
- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 9984,80 грн, сплаченого на реквізити: одержувач - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101;
- надання до суду уточненої позовної заяви, у якій привести позовні вимоги до відповідача в частині, що стосується визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незаконними та протиправними у відповідність до вимог ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України;
- надання належним чином завіреної копії нормативно-правового акту "про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами" затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.06.2021 №625;
- надання уточненої позовної заяви у якій необхідно зазначити офіційну електронну адресу або адреса електронної пошти позивача.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.З. Голобутовський