20 липня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1319/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Слободянюк Н.І.,
за участю секретаря - Дрижирук М.І.,
представників позивача - Полунченко А.І., Лисенко А.Ф.,
представника відповідача - Пришупа О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство" до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про скасування рішення від 17.02.2010 № 27, -
02 березня 2010 року Державне підприємство "Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство" звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 17.02.2010 № 27.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 березня 2010 року справу передано за предметною підсудністю на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року адміністративну справу прийнято до провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив те, що висновок акту перевірки від 15.02.2010 № 000035 про порушення ДП "Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство" статті 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю», а відповідно і спірне рішення, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не враховує усіх обставин господарської діяльності позивача. Вказав, що основні вимоги щодо виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до сфери їх управління, встановлені Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619. Цей Порядок передбачає невичерпний перелік робіт із землеустрою, які можуть виконуватися на платній основі. Вартість земельно-кадастрових робіт та послуг визначена спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 № 97/298/124 і встановлена окремо як щодо виконання робіт із землеустрою для виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, так і щодо виконання інших земельно-кадастрових робіт, необхідних для виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку.
У запереченнях на позов відповідач посилався на те, що перевіркою позивача встановлено факт зайвого отримання ним виручки в сумі 24 078,79 грн в період з 01 березня по 31 грудня 2009 року внаслідок стягнення з громадян плати за виконання робіт щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку, у розмірах від 267,74 грн до 1067,32 грн замість розміру, встановленого Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю", а саме: дев'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян /153,00 грн/. За таке порушення до позивача застосовано економічні санкції у вигляді вилучення у дохід державного бюджету необґрунтовано отриманої виручки у сумі 24 078,79 грн та стягнення штрафу у сумі 48 157,58 грн.
В судовому процесі представники позивача та відповідача підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши надані суду письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що у термін з 09.02.2010 по 15.02.2010 головним державним інспектором з контролю за цінами Гордієнко О.Г. на підставі посвідчення від 12.01.2010 №000005 проведено планову перевірку Державного підприємства "Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство" з питання дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України.
За результатами перевірки складено акт від 15.02.2010 №000035, в якому зафіксовано, що підприємством при виконанні робіт, результат яких зброшуровано в документацію, яка носить назву "Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку" і виготовлення якої необхідно для складання Державного акту на право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, в період з 01 березня по 31 грудня 2009 року стягнуто з замовників плату у розмірах від 267,74 грн до 1067,32 грн, що є порушенням статті 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю". Відповідно до цієї норми граничний розмір вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України, становить дев'ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Детальний розрахунок завищення плати за виконання робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, із посиланням на замовників таких робіт (громадян) відповідачем відображено у довідці про додатково отриману виручку внаслідок завищення розміру оплати при формуванні цін (додатку до акту перевірки).
На підставі вказаного акту перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області винесено рішення від 17.02.2010 №27 про застосування до ДП "Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство" за порушення вимоги Закону України "Про захист конституційних прав на землю" економічних санкцій у вигляді вилучення у ДП "Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство" у дохід державного бюджету виручки у сумі 24 078,79 грн та стягнення штрафу у сумі 48 157,58 грн, а всього - 72 236,37 грн.
Позивач не згодний із зазначеним рішенням і тому оскаржив його до суду.
Мотивами для скасування цього рішення позивач зазначив те, що стаття 67 Закону України «Про землеустрій»дозволяє фінансувати роботи із землеустрою за рахунок громадян та юридичних осіб відповідно до укладених з ними договорів, та те, що геодезичні роботи, виконання яких також здійснювалося позивачем у перевіряємий період у межах укладених з громадянами договорів на виконання робіт зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, це окремий вид робіт із землеустрою, на який сфера дії Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" не поширюється.
Перевіривши доводи позивача та фактичну і юридичну обґрунтованість висновку акту перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення, судом встановлено наступне.
У перевіряємий період з 01 березня по 31 грудня 2009 року між громадянами та ДП "Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство" укладалися договори на виконання робіт зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, копії яких залучені до матеріалів справи.
Відповідно до умов цих договорів громадянин /замовник/ доручає, а ДП «Лубнигеодезія»/виконавець/ приймає на себе обов'язок виконати роботи з виготовлення «Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку», на підставі якої уповноважений орган державної влади здійснює видачу замовнику Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Плата за виконання робіт згідно цих же договорів стягувалася позивачем в межах від 267,74 грн до 1067,32 грн.
Загальні положення про договір передбачені Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування /частина 1 статті 632 вказаного Кодексу/.
Статтею 192 Господарського кодексу України встановлено, що політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворення визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється як шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, так і шляхом введення Урядом України інших методів державного регулювання цін і тарифів.
Статтею 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю»встановлено, що вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /частина 1/.
Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /частина 2/.
Зміст землеустрою розкриває стаття 184 Земельного кодексу України, відповідно до якої землеустрій передбачає:
а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;
б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;
в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;
г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;
д) складання проектів відведення земельних ділянок;
е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;
є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею у випадках, передбачених законом;
ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;
з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель;
и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;
і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.
Водночас за визначенням статті 1 Закону України «Про землеустрій»види робіт із землеустрою -це обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.
Види документації із землеустрою перелічені у статті 25 цього Закону і одним із таких видів є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт і).
Зі змісту статті 56 зазначеного Закону слідує, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що роботи, в тому числі і геодезичні, які фактично проведені позивачем на виконання договорів на виконання робіт зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, є взаємопов'язаними між собою, такими, що доповнюють одна одну та виконуються в комплексі з метою виготовлення замовникам технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а тому вартість геодезичних робіт фактично включається до вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, для якої встановлено граничний розмір в дев'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /17,00 грн х 9=153,00 грн/.
Суд вважає, що встановлення законодавцем такої незначної вартості зазначених робіт обумовлено метою, з якою Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю»запроваджено фінансові засади щодо реалізації громадянами України прав власності не землю відповідно до статті 14 Конституції України, а саме: з метою забезпечення громадянам гарантії на право власності на землю.
При вирішенні цього спору суд враховує і той факт, що договори на виконання геодезичних та землевпорядних робіт /згідно калькуляції робіт, копія якої наявна в матеріалах справи/ укладалися позивачем одним документом, і відповідно ціна договорів включала в себе вартість усіх робіт, виконаних з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку.
До того ж слід зауважити, що позивач своїм листом від 15.03.2010 повідомив Державну інспекцію з контролю за цінами в Полтавській області про прийняте ним рішення про приведення плати з замовників у відповідність до Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю».
Вищенаведеним спростовуються доводи позивача про те, що геодезичні роботи не належать до робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, та що їх вартість не обмежена Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю».
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за № 1047, встановлено, що застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання належить до порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції /частина 1/; контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України /частина 2/.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, пунктом 4 якого передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування, а пунктом 5 -що Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до законодавства приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач правомірно, на підставі, у спосіб та в межах своїх повноважень, виніс рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 17.02.2010 № 27 про вилучення з ДП «Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство»у дохід державного бюджету необґрунтовано отриманої виручки у сумі 24 078,79 грн та штрафу у сумі 48 157,58 грн.
Отже, в позові слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Лубенське державне топографо-геодезичне підприємство" до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про скасування рішення від 17.02.2010 № 27 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2010 року.
Суддя Н.І. Слободянюк