20 липня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-3049/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
при секретарі - Коробовій А.В.,
за участю:
представника позивача - Сліпець Л.В.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Октябрського районного відділу Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області до Громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України, -
23 червня 2010 року Октябрський районний відділ Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем правил перебування іноземців в Україні у зв'язку з тим, що рішенням начальника Октябрського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 14.09.2009 року відповідачу було скорочено термін перебування на території України до 25.09.2009 року та заборонено подальший в'їзд в Україну на один рік до 14.09.2010 року, проте, відповідач в'їхав на територію України, чим порушив законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства. Крім того, позивач зазначав, що за порушення правил перебування іноземних громадян на території України відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Крім того, в додатковому обґрунтуванні до адміністративного позову просила, у разі винесення судом постанови про примусове видворення відповідача, звернути її до негайного виконання, у зв'язку з тим, що відповідач не має дозволу на працевлаштування на території України, не виконав попереднє рішення про заборону в'їзду на територію України, а також у зв'язку з тим, що під час підготовки відповідача до примусового видворення за межі України, було придбано квиток на літак Київ-Ташкент на 22.07.2010 року (копія квитка наявна в матеріалах справи).
Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечував, зазначав, що про скорочення йому терміну перебування в Україні та заборону подальшого в'їзду в Україну на один рік знав, в Україну приїхав з метою отримання коштів від реалізації продуктів харчування на центральному ринку м. Полтави.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач є громадянином Республіки Узбекистан, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Посольства Республіки Узбекистан в Україні про втрату паспорта.
Відповідно до ст. 1 Двосторонньої угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Узбекистан про умови взаємних поїздок громадян від 12.10.2000 року громадяни республіки Узбекистан можуть в'їжджати, виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території України без віз з дотриманням правил перебування і прописки (реєстрації), що діють в Україні, по наступних документах: паспорт громадянина Республіки Узбекистан, дипломатичний паспорт, льотне посвідчення члена екіпажу повітряного судна (за наявності запису в польотному завданні), свідоцтво на повернення в Республіку Узбекистан (тільки для повернення в Республіку Узбекистан), свідоцтво про народження для дітей до 16 років (тільки в супроводі законних представників).
Згідно з п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074 "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду реєстрація паспортного документу проводиться на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземцю та особі без громадянства може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.
Так, 14 вересня 2009 року начальником СГІРФО Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області винесено висновок про скорочення терміну перебування в Україні громадянину Узбекистану ОСОБА_2 у зв'язку неодноразовим притягненням останнього до адміністративної відповідальності за ст. 159, ч.1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначеним висновком відповідачу було скорочено термін перебування на території України до 25.09.2009 року і заборонено подальший в'їзд в Україну терміном на один рік до 14.09.2010 року. Із висновком відповідач ознайомлений, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 14.09.2009 року. Крім того, в судовому засіданні відповідач зазначив, що йому відомо про заборону в'їзду в Україну.
Разом з тим, 19 травня 2010 року під час проведення відпрацювання речових і продовольчих ринків по лінії протидії нелегальній міграції працівниками Октябрського районного відділу Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, у якого були відсутні документи на право проживання в Україні.
Перевіркою встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 останній раз прибув в Україну з Білорусії 02 квітня 2010 року для торгівлі сухофруктами на центральному колгоспному ринку м. Полтави, що підтверджується наявними в матеріалах справи поясненнями ОСОБА_2 Під час перебування в Україні громадянин ОСОБА_2 втратив свій національний паспорт, взамін консульським відділом посольства Республіки Узбекистан в Україні відповідачу було видано довідку про втрату паспорта терміном дії до 15 вересня 2010 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
За порушення правил перебування в Україні ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності згідно ч. 1 ст. 203 Кодексу про адміністративні правопорушення. Так, постановами Октябрського районного суду м. Полтави від 23.03.2010 року та 26.04.2010 року ОСОБА_2 за перебування в Україні без документів на право пербування притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Крім того, 02 квітня 2010 року Октябрським районним судом м. Полтави за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 159 КУпАП, винесено постанову, якою ОСОБА_2 за порушення правил торгівлі на ринках притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.
Адміністративні стягнення у вигляді штрафів у розмірі 340 грн. та 51 грн., накладені постановами Октябрського районного суду м. Полтави від 23.03.2010 року, 26.04.2010 року та 02.04.2010 року, ОСОБА_2 виконано, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій.
У зв'язку із зазначеними обставинами 21 червня 2010 року начальником СГІРФО Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області прийнято рішення № 18 про видворення за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2 із забороною в'їзду в Україну терміном на 5 років, а саме, до 21 червня 2015 року. Рішення ОСОБА_2 оголошено, проте, від підпису про ознайомлення з рішенням відповідач відмовився, про що свідчать відповідний напис на рішенні та підписи свідків.
Зазначене рішення ОСОБА_2 оскаржив, звернувшись 05 липня 2010 року до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Октябрського районного відділу ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області про скасування рішення про видворення за межі України. Проте, 13 липня 2010 року на адресу суду (вх. №29321) надійшла заява громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про відкликання свого позову у зв'язку із нововиявленими обставинами, на підставі якої ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року (суддя Удовіченко С.О.) позовну заяву громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 до Октябрського районного відділу Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування рішення було залишено без розгляду. 19 липня 2010 року зазначена ухвала набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення, може бути видворений за межі України. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.
Отже, враховуючи порушення ОСОБА_2 правил перебування в Україні, а саме: в'їзд в Україну, незважаючи на скорочення йому терміну перебування в Україні та заборону подальшого в'їзду в Україну терміном на один рік, а також застосування до ОСОБА_2 адміністративних стягнень за порушення правил перебування в Україні, у Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області були законні підстави для прийняття рішення № 18 від 21 червня 2010 року про видворення з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 із забороною в'їзду в Україну терміном на 5 років.
Відповідач у добровільному порядку рішення про його видворення не виконав. До органу міграційної служби із заявою про набуття статусу біженця не звертався, що підтверджується листом Відділу міграційної служби у Полтавській області від 10.06.2010 № 17-18/209.
Таким чином, враховуючи той факт, що відповідач в порушення висновку Октябрського районного відділу ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області, яким відповідачу скорочено термін перебування на території України до 25.09.2009 року і заборонено подальший в'їзд в Україну терміном на один рік до 14.09.2010 року, в'їхав в Україну, тобто порушив правила перебування в Україні, а також невиконання ним рішення № 18 від 21 червня 2010 року про видворення з України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_2 після прийняття рішення про видворення ухиляється від виїзду з України.
Відповідно до ч.5 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04.02.1994 р. № 3929-ХІІ орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що відповідач ухиляється від виїзду з території України після прийняття рішення про видворення, суд дійшов висновку, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 підлягає примусовому видворенню з території України.
Частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Що стосується звернення постанови до негайного виконання, то, відповідно п. 3 ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Враховуючи той факт, що відповідач в порушення правил в'їзду незаконно в'їхав в Україну, нелегально перебував в Україні, добровільно рішення про видворення з України не виконав, а також той факт, що під час підготовки відповідача до примусового видворення за межі України за рахунок державних коштів відповідачу було придбано квиток на літак Київ-Ташкент на 22.07.2010 року, суд вважає за необхідне звернути постанову про примусове видворення ОСОБА_2 до негайного виконання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.5 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтями 3, 7, 8, 9, 10, 11, 71, ч. 3 ст. 94, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Октябрського районного відділу Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України задовольнити.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Узбекистану, уродженця м. Самарканд, Узбекистан, примусово видворити за межі України.
Звернути постанову до негайного виконання.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2010 року.
Суддя Л.О. Єресько