Справа № 199/4281/20
(1-кп/199/49/22)
іменем України
25.07.2022 м.Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження 12020040630000876 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2020 року, відносно:
ОСОБА_3 , який народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпропетровську, громадянина України, українця, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утримані малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у будинку АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 06.11.2008 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185, ст.ст. 69,70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки на підставі ст.ст. 75,76 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
- 22.02.2010 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 186, ст.ст. 69,70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки на підставі ст.71, ч.3 ст. 78 КК України, частково приєднано не відбуте покарання строком 6 місяців за вироком Амур-Нижньодніпровського суду міста Дніпропетровська від 06.11.2008 року, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- 09.07.2015 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч.2, ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 304, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці з конфіскацією майна, звільнився 25.07.2019 по відбуттю покарання.
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 187 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3
захисник - ОСОБА_6
потерпілий - ОСОБА_7
представники потерпілого - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово судимим за скоєння корисливих злочинів проти власності, останній раз 09.07.2015 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2, ч.3 ст.186, ч.2 ст.289, ч.1ст.304, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці з додатковою мірою покарання - конфіскацією майна, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, повторно скоїв корисливий злочин.
Так, 15.12.2019, близько 23:00 години, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_3 та Особою, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, розпивали алкогольні напої за адресою: АДРЕСА_2 .
Далі, цього ж дня, 15.12.2019, приблизно о 23 годині 30 хвилин, знаходячись у приміщенні кухні буд. АДРЕСА_2 , в ході розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_3 побачив на ОСОБА_7 вироби з металу жовтого кольору, а саме: ланцюг із хрестом, який знаходився у нього на шиї та обручку одягнену на безіменний палець лівої руки, а також припустив, що останній може мати при собі грошові кошти. В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи який він запропонував Особі, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження,спільно, шляхом нападу, заволодіти вищевказаним майном потерпілого ОСОБА_7 .
Далі, в цей же день, близько 23 години 40 хвилин продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 , стрімкою ходою наблизився до ОСОБА_7 , який сидів на стільці у приміщенні кухні буд. АДРЕСА_2 та діючи умисно, розуміючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння, керуючись корисливими мотивами, наніс ОСОБА_7 кулаком своєї правої руки один удар в ліву частину обличчя. Від вказаного удару ОСОБА_7 не втримав рівновагу та впав спиною на підлогу. В цей час Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, підійшов до ОСОБА_7 та діючи в групі з ОСОБА_3 , відповідно до відведеної йому ролі, знаходячись зліва від потерпілого, наніс кулаком своєї правої руки не менше дев'яти ударів в ліву частину обличчя, після чого обійшов потерпілого з іншого боку та наніс йому не менше шести ударів своєю правою ногою в праву частину тулубу.
Далі, ОСОБА_3 , знаходячись праворуч від потерпілого послідовно наніс не менше десяти ударів, кулаком своєї правої руки та своєю правою ногою в різні частини обличчя та тулубу потерпілого, від яких останній втратив свідомість. Через деякий час ОСОБА_7 прийшов до тями та побачив, як ОСОБА_3 , схилившись над ним, намагається зірвати з його шиї ланцюг із хрестом, вироблені із металу жовтого кольору, а Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, в свою чергу, перебуваючи праворуч від ОСОБА_7 , знімає із його безіменного пальця обручку з металу жовтого кольору. Побачивши, що ОСОБА_7 прийшов до тями, Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, наніс ще один удар потерпілому кулаком своєї правої руки в обличчя праворуч, в результаті чого він знову втратив свідомість.
Доводячи спільний злочинний умисел до кінця, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, діючи в групі з ОСОБА_3 , зняли з шиї ОСОБА_7 ланцюжок із жовтого металу вагою 72 гр. проби 585 вартістю 88 920.00 гривень; хрестик із жовтого металу вагою 16 гр. проба 585 -вартістю 19 760.00 гривень, та з безіменного пальця правої руки золоту обручку із жовтого металу вагою 12 гр. вартістю 14 040.00 гривень, а також мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 5 3/32 GB Black» - вартістю 2 204.00 гривень, що знаходився в речах потерпілого.
Своїми умисними діями, Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, разом з ОСОБА_3 , спричинили потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток в сумі 124 924.00 гривень, яка складалася з вартості золотих виробів і мобільного телефону.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3 та Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, з викраденим майном, з місця вчинення злочину зникли, отримавши змогу розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_3 разом з Особою, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, спричинили ОСОБА_7 тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, параорбітальних гематом праворуч та ліворуч, субконюнктивальних крововилив правого та лівого ока, з розвитком травматичного конюктивиту обох очей, саден та підшкіряних гематом м'яких тканин волосистої частини голови, рубця на слизовій оболонці верхньої губи ліворуч, що може бути наслідком загоєння поверхневої рани чи глибокого садна.
Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травматичного предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів).
Враховуючи характер, локалізацію та ступень ознак загоєння виявлених у нього тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування МКЛ №6, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.
Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що 15 грудня вони готувались до поминок матері. Він з дружиною був у кухні, йому зателефонував його рідний брат ОСОБА_11 і сказав, що ОСОБА_12 хоче поспілкуватись. До них у гості приїхали ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , вони привезли із собою пиво та горілку. Посиділи десь пів години, пили горілку, він випив того дня близько двох рюмок горілки. Між потерпілим ОСОБА_7 і його дружиною ОСОБА_14 почалась сварка,вона його штовхала,била головою об ришітку,потерпілий вигнав її. Коли він провів ОСОБА_15 ,повернувшись побачив, що ОСОБА_7 обіймає його дружину, він спитав що ти робиш,та вдарив його разів 4 кулаками у обличчя, потім ОСОБА_16 вдарив його, він знов вдарив потерпілого і той впав і піднявся. Взагалі було 5-6 ударів всі у обличчя. Їх розборонив брат ОСОБА_17 , та вийшов. Він не бачив чи завдавав ОСОБА_18 комусь удари коли розбороняв їх з потерпілим. Він залишився удвох з потерпілим та наніс йому ще в голову пару ударів. Потім батько забрав його додому і він ліг спати. Вранці він дізнався, що ОСОБА_18 забрали до відділку поліції, до нього півроку ніхто не приїжджав. У потерпілого він не бачив ані грошових коштів ані золотих прикрас, оскільки всі були у верхньому одязі. Грошових коштів та золотих прикрас він у потерпілого не забирав. На його думку ОСОБА_7 його обмовляє, чому не знає, звідкіля у потерпілого взялися тілесні ушкодження йому не відомо.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується, показами потерпілого ОСОБА_7 , свідків та письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що 15.12.2019 року він повертався додому, підійшов до під'їзду, там чекала його дружина ОСОБА_13 , вони постояли біля під'їзду, до них підійшов ОСОБА_19 , якому вони запропонували піднятися до них до дому, де випили по 50 грам горілки. Потім ОСОБА_20 зателефонував його брат ОСОБА_21 і запросив їх усіх в гості. Вони втрьох поїхали на таксі до ОСОБА_3 додому, сиділи випивали горілку на протязі двох із половиною годин, спілкувалися нормально, потім ОСОБА_13 сказала, що час закінчувати. Тоді ОСОБА_3 почав казати, що ОСОБА_13 йому зраджує і вони із дружиною посварилися. Дружина поїхала додому, а потім зателефонувала йому. ОСОБА_3 почав обвинувачувати його у чіплянні до його дружини. Він, сидячи на стільці, повернувшись до дружини ОСОБА_22 запитав, чи дійсно він до неї чіплявся, на що дружина ОСОБА_23 підтвердила що він до неї чіплявся, хоча дружина обвинуваченого не сиділа з ними за столом, а іноді підходила. Потім ОСОБА_3 вдарив його, після чого і ОСОБА_19 почав бити ногами. Він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то побачив, що ОСОБА_3 намагався зняти з нього золотий ланцюг. Коли ОСОБА_19 побачив, що він прийшов до тями та відкрив очі, то сам пару разів його вдарив. Отямився він вже у лікарні.
Крім того, потерпілий додав, що він двічі втрачав свідомість, а прийшов до тями аж у 6-й лікарні, його дружина викликала швидку та поліцію. Після перебування у гостях у родини ОСОБА_24 у нього зник мобільний телефон, ланцюг золотий з хрестиком, обручка, готівкові кошти в сумі 12 000.00 грн., та банківська картка. Обвинувачений не знав, що в нього були при собі гроші, які знаходилися у внутрішньому кармані куртки. Верхній одяг він не знімав. Накладну, яка була поруч з грошима, потім знайшли у ОСОБА_3 вдома при обшуку.
Як вказав потерпілий, після отриманих тілесних ушкоджень у нього значно погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим ним було заявлено цивільний позов про відшкодування моральної та майнової шкоди. Позов він підтримав у повному обсязі, оскільки викрадені речі повернуті не були, шкода не відшкодована.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , суду повідомила, що потерпілий ОСОБА_7 її чоловік. 15.12.2019 року близько 19.00 вона стояла біля свого під'їзду, до неї з чоловіком підійшов ОСОБА_11 , її чоловік запропонував всім піднятися до них, вони випили по чарці горілки, потім ОСОБА_19 зателефонував його брат ОСОБА_3 та запросив їх до себе в гості. Вони поїхали до ОСОБА_3 на вулицю Робкорівську у місті Дніпрі,сиділи та розмовляли, потім приблизно о 23.30 вона запропонувала своєму чоловікові їхати додому. Таксі вона викликала з номеру телефону чоловіка. ОСОБА_3 почав розказувати її чоловіку про те, що вона начебто останньому зраджує. Внаслідок чого вона поїхала на таксі додому сама, та зателефонувала своїй подрузі попросила гроші аби розрахуватися за таксі. Сусід зателефонував її чоловіку та сказав аби він повертався додому. Коли вона зателефонувала своєму чоловікові він не підійняв слухавку, після чого вона приїхала до ОСОБА_3 , але той почав виганяти її зі свого двору, вона сіла до таксі та викликала поліцію. Коли приїхала поліція, вона разом з працівниками поліції побачила, що її чоловік побитий і на ньому немає золотих прикрас та відсутні будь-які грошові кошти, після чого поліція викликала швидку. Внаслідок побиття стан здоров'я її чоловіка ОСОБА_7 погіршився. Через поганий стан здоров'я він не працював, що негативно вплинуло на матеріальне становище їхньої родини.
Крім того, свідок ОСОБА_13 повідомила, що в січні 2020 року їй телефонував ОСОБА_3 та пропонував гроші аби владнати конфлікт, на що вона запропонувала йому повернути золото і потім вирішувати питання. В травні місяці їй погрожувала дружина ОСОБА_3 , останній раз 04.10.2020 року.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 , суду показала, що у грудні місяці 2019 року, приблизно о 24:00 годині їй зателефонувала її сестра ОСОБА_13 і повідомила, що ОСОБА_7 побили, та його везуть у 6 міську лікарню, куди вона прибула раніше ніж швидка. ОСОБА_7 був у свідомості, але очі були закриті від синців, при цьому сам він не міг ходити, його везли на візку, все лице було повністю у синцях, його важко було впізнати. У ОСОБА_7 зник ланцюг з його шиї та обручка. Згодом потерпілий розповів, що він із ОСОБА_13 відпочивали разом, потім вона поїхала, а його побили ОСОБА_3 та ОСОБА_19 . Коли потерпілий проходив кардіограму, то було видно, що на шиї був червоний слід.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_26 , суду показав, що 16.12.2019 року приблизно 00:00 години йому зателефонувала його сестра ОСОБА_13 та сказала що її чоловіка ОСОБА_7 побили, він заїхав за старшою сестрою та вони приїхали до 6 лікарні. У ОСОБА_7 була побита голова, червона-синя полоса на шиї, його везли на візку, і на запитання він не відповідав. Лікарі не погоджувались перевезти ОСОБА_7 в іншу лікарню для того щоб зробити йому кардіограму, тому він викликав поліцію, а згодом лікарі погодились зробити «МРТ» та перевезти ОСОБА_7 до лікарні Мечникова. Зі слів ОСОБА_13 йому відомо, що вона зі своїм чоловіком ОСОБА_7 пішли у гості, де згодом трапився конфлікт з обвинуваченими братами ОСОБА_24 , з причини того, що сестра наполягала, що вже пора їхати додому, але обвинувачені сказали їй щоб вона їхала сама, адже ОСОБА_7 хоче ще відпочити, тому, як він зрозумів, саме з цих причин ОСОБА_27 поїхала від ОСОБА_24 . Згодом сестра зателефонувала ОСОБА_7 , але той на дзвінки не відповідав. Після чого, ОСОБА_27 поїхала до ОСОБА_24 , адже хвилювалась за чоловіка. Коли вона приїхала до житла ОСОБА_24 , то вони накинулись з кулаками на неї, хто саме він не знає. Тоді ОСОБА_27 побігла до авто на якому приїхала та попрохала водія поїхати звідти та викликала поліцію. Коли приїхала поліція вона повернулась до будинку де відпочивали, і побачила що ОСОБА_7 знаходився перед цим будинком мокрий, брудний та побитий. Крім того, свідок додав, що у лікарні при ОСОБА_7 не було ланцюжка з хрестиком на шиї,одна каблучка була на руці,іншої не було, а також були відсутні грошові кошти.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_28 , суду показав, що 15.12.19 року приблизно о 23:30 годині йому зателефонувала ОСОБА_13 та попросила забрати її з АДРЕСА_3 . Вони поїхали до ОСОБА_29 на вулицю Передову, ОСОБА_13 з ним поспілкувалась та сказала поїхати назад до ОСОБА_24 бо дуже нервується за чоловіка. Коли вони приїхали до ОСОБА_24 , то через 15 хвилин вона звідти вийшла та сказала, що її чоловіка б'ють,та викликала поліцію на номер 102 з його мобільного телефону. Хто саме бив її чоловіка вона не повідомила.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_29 , суду повідомив, що йому зателефонувала ОСОБА_13 та попросила гроші на таксі, розповідала, що вони відпочивали з братами ОСОБА_24 , та останні навмисно посварили з її чоловіком. Прохала телефон подзвонити ОСОБА_30 , зателефонувавши сказала йому, що виїжджає за ним, він сказав добре. Потім ОСОБА_13 зателефонувала йому і повідомила, що її не пускають до приміщення і вона буде викликати поліцію. Через 20 хвилин вона йому передзвонила та повідомила, що приїхала поліція, а її чоловік без свідомості, і у нього відсутній золотий ланцюг з хрестиком, обручка та гроші. Наступного дня він навідувався до потерпілого в лікарню, ОСОБА_7 був в тяжкому стані, погано вставав з ліжка, на обличчі були синці, на шиї слід від удушення ланцюжком. ОСОБА_31 розповів йому, що зникли ланцюжок з хрестиком, обручка, та гроші.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_32 , суду повідомив, що він є майстром, тривалий час працює у місті Дніпрі у Будинку Побуту, його багато хто знає, виробляє прикраси із золота, та пам'ятає, як він ОСОБА_7 на замовлення виготовляв ланцюжок та обручку із золота, остання була широка, масивна з бортиками та з діамантом. Для дружини потерпілого також він робив обручку, виглядали вони майже однаково. Коли саме це було він не пам'ятає, бо досить давно. Сам ланцюжок був із золота приблизно 72-73 грамів, хрестик також був із золота приблизно до 8-12 грамів з камінцем. ОСОБА_7 якось звертався до нього для того, щоб підсилити замок на ланцюжку, але врешті замок прибрали зовсім, а ланцюжок запаяли і він не розстібався.
Потерпілого в день побиття він не бачив. Вже згодом ОСОБА_7 розповів, що після побиття з нього зірвали ланцюжок з хрестиком та обручку.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_33 , суду показав, що працює в УПП в Дніпропетровській області, того вечора, точної дати він не пам'ятає, заступив на зміну та отримав повідомлення про тілесні ушкодження. Приїхавши на адресу, зустріли дуже налякану жінку потерпілого чоловіка, побачили побитого чоловіка у якого було дуже сильно побите обличчя, він щось намагався говорити, але нічого не було зрозуміло та відразу викликали йому швидку допомогу. Екіпажу повідомили, що людей побили та пограбували, після того викликали ще один екіпаж поліції на допомогу. Він пішов до будинку, до них вийшов ОСОБА_19 який був у спокійному стані, та вийшла жінка, потім підійшов ОСОБА_3 , який був агресивний у розмові, ОСОБА_3 зайшов до приміщення та більше вони його не бачили, він та інші поліцейські разом з ОСОБА_19 вийшли на вулицю, викликали екіпаж, та доставили його до відділку поліції. Жінка потерпілого говорила, що зникло золото яке було у ОСОБА_7 .
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_34 , суду показав, що працює в УПП в Дніпропетровській області, у 2019 році був виклик по кваліфікації розбій, вони приїхали на виклик поблизу Полтавського шосе приблизно через 10 хвилин, прибувши на місце виявили 40 річного побитого чоловіка із закривавленим обличчям та травмою голови, з ним була його дружина у наляканому стані. Жінка пояснила, що вони відпочивали у будинку, потім був конфлікт із за жінки, після чого чоловіка побили та пограбували золото. Потерпілому обробили рани, наклали пов'язки, при цьому він був у притомному стані. Потім під'їхав до них ще один екіпаж, вони з командиром підійшли до будинку, з нього вийшов чоловік у стані алкогольного сп'яніння, потім той чоловік закрив двері та не відчиняв. Сусіди повідомили, що поруч проживає батько обвинуваченого, але останній повідомив що нічого не знає. Коли йому зателефонували, той відповів що обвинувачений кудись пішов з будинку, після чого чоловіка доставили до відділку поліції. Кого точно доставляли до відділку поліції він не пам'ятає.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_35 , яка є дружиною Особи, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, суду повідомила, що у той день перебувала на роботі, та раптово їй зателефонував чоловік та повідомив, що ламають вхідні двері, через хвилин 40 після дзвінка вона повернулась додому де проводився обшук, було багато людей які ходили по квартирі, а також її донька з чоловіком. Поліцейські відразу повідомили, що вони можуть ходити з ними, але вони відмовилися, та пішли з чоловіком у іншу кімнату. Потім поліцейські покликали та сказали що знайшли гранату у зальній кімнаті, куди вони її діли не знає. Свідків не бачила, були тільки поліцейські приблизно 10 осіб, та хто саме проводив обшук не знає. Крім цієї гранати нічого не знайшли, вилучили деякі речі, але повернули їх згодом.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_36 , суду повідомив, що він прямував додому по проспекту Правда, його зупинили поліцейські і запропонували бути понятим. Іншим потятим був ОСОБА_37 . Проводився обшук десь у Березанівці. Пам'ятає тільки прізвище ОСОБА_24 . По документам вилучались виписка із тюрми, копії паспортів. Обшук проводився у будинку, спочатку у тому який менший, а потім у гаражі та у будинку що більше. Під час обшуку були присутні дружина, діти та батько власника, крім того, був ще один понятий, експерт-криміналіст, та багато поліцейських. Йому слідчий роз'яснював права та обов'язки під відео запис. У обшуку приймало участь два понятих, слідчий, дружина, дочка старша, хтось із силовиків, експерт, оперуповноважені декілька чоловік. Останні знаходились на вулиці, адже він бачив у вікно. Звідки узялись предмети він не пам'ятає, потім їх поміщали у спец пакети. Чи вилучалась зброя не пам'ятає. Дружина повідомила що не знає де знаходиться чоловік. Підпис у протоколі обшуку ставив він особисто, там було усе вірно зазначено.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_38 повідомив суду, що заява про вчинення кримінального правопорушення була прийнята ним від потерпілого ОСОБА_7 зі слів останнього, тим більш потерпілий вказував на конкретних осіб. Після прочитання заяви потерпілий може доповнити заяву. У самому протоколі прийняття заяви у графі сума, може встановлюватись як моральна так і матеріальна шкода приблизна, а точний збиток спричиненої шкоди встановлюється безпосередньо під час з'ясування обставин справи.
Свідок ОСОБА_39 , яка є донькою обвинуваченого ОСОБА_3 , у судовому засіданні повідомила , що 15 грудня о 21.10 вечора,вона була у кімнаті із молодшою сестрою, її батько ОСОБА_3 ,мати ОСОБА_40 ,дядько ОСОБА_19 були у літній кухні готувались до поминок бабусі,готували їжу у літній кухні. Вона планувала вкладати сестру спати, та почула що хтось зайшов в дім, через деякий час вона вийшла до сестри, побачила у сестри цукерки 2-3 шт,але займалась своїми справами. Потім через годину вона почула шум, грохот, крики, вийшла у літню кухню до батьків,та зрозуміла що відбувся конфлікт,як вона зрозуміла через ревнощі. Серед криків був голос батька. Побачила краплі крові,розкиданий посуд,вона допомагала мамі прибрати, знайшла довідку з прізвищем, яке починалось на букву «К» мама повідомила що це скоріше всього довідка особи, з якою відбувся конфлікт, цю довідку вона занесла в дім, та всі забули за неї,а при обшуку вона була вилучена. Мати говорила, що відбувся конфлікт через ревнощі її батька до людей які були. Про людей які там були нічого не знає,їй було не цікаво,вона їх не бачила. Чужих ювелірних прикрас не бачила.
Свідок ОСОБА_40 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 , у судовому засіданні повідомила, що 15 грудня два роки тому відбувся конфлікт. Вона із сім'єю готувалась до поминок свекрухи у літній кухні,це було ввечері після 22.00 години вечору. Потім чоловіку зателефонував ОСОБА_11 , повідомив що ОСОБА_41 зараз приїде у гості, ОСОБА_27 приїхала до них із своїм чоловіком, вони вже були випивши,та принесли алкогольні напої. Потім в шутку між сім'єю ОСОБА_16 почали розбиратись хто скільки разів зраджував один одному. Всі сиділи за столом вживали горілку. ОСОБА_27 вдарила чоловіка цеглою, головою об стіну разів два, та потім він її із лайкою вигнав,вона пішла та прохала кошти на проїзд. Станіслав та ОСОБА_18 вийшли. Вона залишилась із ОСОБА_42 , він був дуже випивший та почав говорити, що в нього є можливості. ОСОБА_31 приобняв її за плече,в цей момент зайшов ОСОБА_43 ,та накинувся на ОСОБА_44 з кулаками, наносив сильні удари 4-5 ударів в обличчя, кулаками, скільки всього було ударів вона не знає, був розбитий ніс, кров. Вона намагались їх розборонити. Бійка відбулась між ОСОБА_21 та ОСОБА_7 ,бив в основному її чоловік. Чи були на потерпілому прикраси із злота їй не відомо, було холодно і всі сиділи одягнуті, бачила лише каблучку. Після події чужих прикрас не залишилось. Гроші потерпілий не діставав. Обидві її доньки були в будинку і тих подій, що відбувалися вони не бачили. Гатило ОСОБА_18 заспокоював ОСОБА_45 , а потім свекор забрав її чоловіка до будинку. Вже після конфлікту прийшла її донька ОСОБА_39 , та допомагала прибрати,адже вона була в шоковому стані. Донька знайшла якийсь документ на ім'я ОСОБА_16 , вона сказала щоб донька віднесла його з метою потім віддати. Свекор допоміг ОСОБА_7 вийти, адже той був сильно п'яний. Поліція приїхала і забрала ОСОБА_19 .
Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_46 складений нею висновок №850е від 13.03.2020, підтримала у повному обсязі та пояснила, що на момент складання висновку, у потерпілого будь-яких тілесних ушкоджень на шиї зафіксовано не було, адже з моменту подій до проведення дослідження пройшло більше місяця, ці ушкодження могли загоїтись, оскільки ушкодження в області шиї загоюються у проміжок до 12 діб. Тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_7 були описані у медичній карті, яка була надана безпосередньо на дослідження, а висновок робився на основі медичної документації, та наявних на тілі у потерпілого ушкоджень. Потерпілому ОСОБА_7 було нанесено не менш як 3-х механічних дій тупого твердого предмету. Обставини зазначені потерпілим усі вказані у висновку і вони не суперечили механізму утворення тілесних ушкоджень вказаних ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту за його участю. Експерт не оцінює тілесні ушкодження за фото,лише за медичною документацією або які наявні на тілі. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Відсутність у Висновку опису тілесних ушкоджень на шиї потерпілого не впливає на ступінь виявлених у нього легких тілесних ушкоджень.
Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується, письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.
Так, відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.12.2019 року, до органів поліції звернувся ОСОБА_7 , який просив вжити заходи до ОСОБА_3 та ОСОБА_47 , які нанесли йому тілесні ушкодження, що мало місце 15.12.2019 року близько 22:00 години у місті Дніпрі по вулиці Робкорівській у буднику №26.
Згідно до висновку експерта від 25.02.2020 року № 769-20 - ринкова вартість викраденого майна станом на момент скоєння кримінального правопорушення, тобто 15.12.2019 року, складала 124 924, 00 ( сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) гривень, а саме: камінь (діамант) розміром 3.3 діаметром 0.09 - встановити вартість не надається можливим; ланцюжок із жовтого металу вагою 72 гр. проби 585 вартістю 88 920.00 гривень; хрестик із жовтого металу вагою 16 гр. проба 585 - вартістю 19 760.00 гривень, золота обручка із жовтого металу вагою 12 гр. вартістю 14 040.00 гривень, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 5 3/32 GB Black» - вартістю 2 204.00 гривень.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.03.2020 року у присутності понятих, потерпілий ОСОБА_7 послідовно відтворив обставини з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_19 та ОСОБА_3 , подія яких відбувалася 15.12.2019 року за адресою АДРЕСА_2 . Коли вони утрьох сиділи за столом, то в цей час ОСОБА_3 підійшов до потерпілого де він сидів на стільці на відстані витягнутої руки, та своєю правою рукою стиснутою у кулак наніс йому один удар в область лівої частини обличчя, від вказаного удару він упав зі стільця назад на спину. Він намагався підвестися, але до нього підійшов ОСОБА_19 нагнувшись своєю правою рукою стиснутою у кулак почав наносити близько 7-9 разів в область лівої частини обличчя. Після чого почав наносити своєю правою ногою удари в область тулуба приблизно 5-6 ударів. У цей момент ОСОБА_23 став з правої сторони де він лежав на спині і почав наносити правою рукою стиснутою у кулак удари в область обличчя та тулуба більше 10 разів, після чого почав наносити удари своєю правою ногою удари в область голови та тулуба. Далі ОСОБА_23 схопив його за золотий ланцюжок і почав тягнути за собою, ланцюг почав його душити, внаслідок чого він знепритомнів і більше нічого не пам'ятає.
За результатами Висновку експерта № 850е від 13.02.2020, за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, пара орбітальних гематом праворуч та ліворуч, субкон'юктивальних крововиливів правого та лівого ока, з розвитком травматичного кон'юнктивіту обох очей, саден та підшкірних гематом м'яких тканин волосистої частини голови, рубця на слизовій оболонці верхньої губи, що може бути наслідком загоєння поверхневої рани чи глибокого садна.
Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травматичного предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів).Враховуючи характер, локалізацію та ступень ознак загоєння виявлених у нього тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування МКЛ №6, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).
Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження знаходяться в анатомічних ділянках, доступних для нанесення їх власною рукою.
Враховуючи характер, локалізацію ( тілесні ушкодження лише на голові ) та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, а також відсутність останніх на інших виступаючих частинах тіла, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення їх при одномоментному падінні з висоти власного зросту.
Неврологічна симптоматика з приводу черепно-мозкової травми, струсу головного мозку вкладається в термін до 21 доби. Тривалість лікування пов'язана з лікворно-гіпертензійним синдромом, астено-вегетативним та вестибулоатактичним синдромами.
Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що йому було спричинено не менш як 3-х механічних дій тупого твердого предмету ( предметів ).
Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_7 в області голови та обличчя не суперечить механізму їх утворення на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю.
Відповідно долучених до матеріалів кримінального провадження потерпілим ОСОБА_7 фотографій із його зображенням після спричинення йому тілесних ушкоджень, серед інших тілесних ушкоджень, вбачається і наявність борозни в області шиї.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.01.2020 року у присутності двох понятих, свідок ОСОБА_48 впізнав на фотознімку під № 1 на якому зображений ОСОБА_3 , як особу яка запропонувала йому закласти до ломбарду «золотий ланцюжок порваний, золотий хрестик та золоті кольца, на його документи.
Відповідно до постанови про зберігання речових доказів та вирішення питання про них від 26.03.2020 року в якості речового доказу визнано СД-диск на якому міститься аудіо запис розмови між свідком ОСОБА_13 та ОСОБА_3 . Зі змісту вказаного запису слідує, що на пропозицію ОСОБА_3 зустрітися і закрити питання ОСОБА_13 пропонує повернути все золото у першу чергу.
Відповідно до протоколу обшуку від 15.04.2020 року, у присутності ОСОБА_49 , двох понятих та спеціаліста, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого було виявлено та вилучено: предмет схожий на обріз з якого зібрані 3 змиви, квитанція № 2340 від 05.12.2019 року, на якій міститься назва (отримувач ПП ОСОБА_50 »), дані предмети було вилучено та поміщено до спец пакетів.
У відповідності до постанови про зберігання речових доказів та вирішення питання про них від 15.04.2020 року в якості речового доказу визнано СД-диск на якому знаходиться відеозапис щодо обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до постанови про зберігання речових доказів та вирішення питання про них від 15.04.2020 року в якості речового доказу визнано накладну на ім'я гр. ОСОБА_7 , яка знаходиться в спец-пакеті ЕХР0293750, та вирішено питання щодо зберігання її в матеріалах кримінального провадження.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
В своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Отже, судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.
При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Між тим, стороною обвинувачення та потерпілим, з огляду на приписи ст. 85 КПК України, не доведено поза розумним сумнівом наявність у потерпілого ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 12 00 000.00 гривень що знаходились у нього станом на момент вчинення злочину, тому відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Самі по собі пояснення потерпілого та його дружини, не доводять поза розумним сумнівом наявність у потерпілого одного із об'єктів злочину, а саме грошових коштів, саме у момент безпосереднього вчинення злочину відносно потерпілого.
При цьому суд враховує й те, що матеріали кримінального провадження містять певні розбіжності, що не спростовані в ході судового розгляду в частині визначення суми, так відповідно до матеріалів кримінального провадження ( том №3 а.п.5-6) сума якою начебто заволоділи обвинувачені була вказана як 46 000.00 гривень, а вже у обвинувальному акті зазначена сума 12 000.00 гривень.
Тому, суд вважає за необхідне виключити із формулювання обвинувачення ОСОБА_3 заволодіння обвинуваченим у потерпілого ОСОБА_7 з кишень правого карману, одягнених на потерпілому штанів, грошових коштів у розмірі 12000 гривень. Оскільки належними і допустимими доказами наявність у потерпілого такої грошової суми перед судом - не доведена. А як свідчать матеріали кримінального провадження ( том №3 а.п.5-6) сума якою начебто заволодів обвинувачений була вказана як 46 000.00 гривень.
Проте, виключення із обвинувачення посилання на заволодіння грошовими коштами в сумі 12 000.00 гривень, жодним чином не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_3 та на правову кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 187 КК України.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_6 про те, що начебто у потерпілого ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_51 наявний мотив помсти, тому вони і обмовляють її підзахисного ОСОБА_3 спростовуються показами останнього. Так, на думку обвинуваченого, ОСОБА_7 його обмовляє, проте, підстав обмови, - не навів, пояснивши, що він не знає чому потерпілий його обмовляє.
Судом за час судового розгляду не встановлено підстав за яких би подружжя ОСОБА_52 та ОСОБА_51 обмовляли обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки під час допиту безпосередньо в суді потерпілого і його дружини, обвинувачений стверджував, що відносини між ним та потерпілим і його дружиною були нормальні. Про приязні взаємовідносини обвинуваченого та потерпілого із його дружиною свідчить і той факт, що відпочивали вони всі за запрошенням обвинуваченого у нього дома.
Суд не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом СД-диску на якому міститься аудіо запис розмови між свідком ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , де на пропозицію ОСОБА_3 зустрітися і закрити питання ОСОБА_13 пропонує повернути все золото у першу чергу. Як свідчить постанова про визнання речовим доказом, даний диск було визнано речовим доказом ще 26.03.2020 під час досудового розслідування, проте, жоден із учасників провадження ані під час досудового розслідування, ані під час досить тривалого судового розгляду не ставив під сумнів належність голосу на даному аудіо запису саме обвинуваченому ОСОБА_3 , та не клопотав перед судом призначення будь яких експертиз щодо з'ясування питання належності голосу на аудіо записі.
Доводи сторони захисту про недопустимість долучених до матеріалів кримінального провадження фотографій із відображенням у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень в області шиї, є безпідставними, оскільки на даних фото зображено не лише пошкодження в області шиї, а і інші тілесні ушкодження які зафіксовані результатами Висновку експерта № 850е від 13.02.2020, з якого слідує, що у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, пара орбітальних гематом праворуч та ліворуч, субкон'юктивальних крововиливів правого та лівого ока, з розвитком травматичного кон'юнктивіту обох очей, саден та підшкірних гематом м'яких тканин волосистої частини голови, рубця на слизовій оболонці верхньої губи, що може бути наслідком загоєння поверхневої рани чи глибокого садна. Тобто, всі перелічені у Висновку тілесні ушкодження потерпілого знайшли своє відображення на фото, які він долучив до матеріалів кримінального провадження, за виключенням лише ушкоджень в області шиї. Однак, як зазначила експерт ОСОБА_46 хоча тілесних ушкоджень на шиї ОСОБА_7 зафіксовано і не було, адже з моменту подій до проведення дослідження пройшло більше місяця, ці ушкодження могли загоїтись, оскільки ушкодження в області шиї загоюються у проміжок до 12 діб, а обставини зазначені потерпілим усі вказані у висновку і вони не суперечили механізму утворення тілесних ушкоджень вказаних ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту за його участю.
З огляду на наведене, суд вважає доведеним наявність у потерпілого ОСОБА_7 , на момент вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_3 , золотих прикрас. Таких висновків, суд дійшов не лише з огляду на наявність фото долученого потерпілим із зображенням характерних тілесних ушкоджень в області шиї, а й допитаного у суді під присягою ОСОБА_32 , який повідомив що особисто виготовляв для ОСОБА_7 ланцюжок та обручку із золота,ланцюжок згодом запаяли, а замок прибрали взагалі оскільки він неодноразово відкривався та ламався через велику вагу самого ланцюжка.
Про пропажу золотих прикрас у потерпілого ОСОБА_7 неодноразово свідок ОСОБА_13 заявляла відразу після подій 15.12.2019, як працівникам поліції ОСОБА_53 і ОСОБА_54 так і іншому свідку ОСОБА_29 , який не є родичем сім'ї потерпілого, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів покази потерпілого тим більш, що покази потерпілого ОСОБА_7 не суперечили механізму утворення тілесних ушкоджень вказаних потерпілим в ході проведення слідчого експерименту за його участю та участю експерта.
Наведеним спростовується і версія свідка ОСОБА_40 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо спричинення потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень свідком ОСОБА_13 .
У свою чергу сторона захисту ставлячи під сумнів фото долучених потерпілим, доказів редагування фото, - до суду не подала, при цьому із клопотаннями про проведення будь яких експертиз перед судом не клопотала.
Суд, вважає за необхідне зазначити, що за клопотанням як сторони захисту так і сторони обвинувачення, суд вживав заходи для забезпечення доставки в судове засідання свідка ОСОБА_48 , за участі якого було складено два протоколи впізнання за фотознімками ОСОБА_3 і Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, - проте у подальшому прокурор та захисник відмовилися від забезпечення явки даного свідка до суду, з посиланням на те, що свідок вступив до ЗСУ.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З огляду на вказане перекладання функцій обвинувачення чи захисту на суд - є не припустимим.
Що стосується позиції захисника та самого обвинуваченого ОСОБА_3 щодо необхідності перекваліфікації дій останнього із ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, суд дану позицію сторони захисту відхиляє та розцінює як спробу уникнути відповідальності обвинуваченим за більш тяжке кримінальне правопорушення.
Як встановлено судом, потерпілому ОСОБА_7 внаслідок вчиненого нападу заподіяно легкі тілесні ушкодження, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я. Суд дійшов переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані саме як розбій, з огляду на встановлені фактичні обставини провадження про знепритомнення потерпілого ОСОБА_7 одразу після вчиненого нападу на нього, що свідчить на користь того, що застосоване до нього насильство було небезпечним для його життя чи здоров'я. Такого висновку, суд дійшов за результатами дослідження доказів у провадженні, зокрема показань свідків і самого потерпілого, щодо скоєння цього злочину, що супроводжувалося насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, який зазнав нападу, внаслідок завданих йому ударів, у тому числі і по голові, внаслідок чого потерпілий непритомнів.
За загальним визначенням розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій відноситься до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту скоєння самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об'єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об'єкт, у зв'язку із посяганням на право власності, - життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, мета якого - намір одразу подолати опір потерпілого й попередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору щодо особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою. Визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб.
З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави ставити під сумнів показання потерпілого ОСОБА_7 , який послідовно стверджував як під час досудового розслідування, судового розгляду, про знепритомнення під час вчиненого на нього нападу. Тим більш, що версія потерпілого як в частині механізму нанесення йому тілесних ушкоджень, так і в частині знепритомніння, - знайшла своє підтвердження і у Висновку експерта № 850е від 13.02.2020, де зазначено, що локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_7 в області голови та обличчя не суперечить механізму їх утворення на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю.
3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення та перекваліфікації дій обвинуваченого із ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, - суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 та його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, як такі що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України під час судового розгляду встановлені не були.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 - відповідно до ст. 67 КК, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_3 вчинив новий умисний корисливий злочин, маючи судимість за умисні злочини проти громадського порядку та моральності, та за умисні злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
5.Мотиви призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особам, які вчинили злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні за ч.2 ст. 187 КК України не визнав, суспільно корисною працею не займається, не працює, у лікарів нарколога-психолога на обліку не перебував, має на утримані малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання характеризується негативно, а саме: вживає наркотичні засоби, зловживає алкоголем, веде асоціальний образ життя, постійно надходять скарги від сусідів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за вчинення тяжких корисливих злочинів проти власності та після відбуття покарання та звільнення з місць позбавлення волі 25.07.2019 через досить незначний проміжок часу 15.12.2019 вчинив новий тяжкий злочини.
Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:
вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України з конфіскацією майна, представника потерпілого, який підтримав прокурора в частині призначення покарання та просив задовольнити цивільний позов, обвинуваченого та захисника, які просили суд перекваліфікувати дії обвинуваченого із ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, також суд враховує відсутність обставин що пом'якшують покарання та наявність обставин що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, тому суд вважає за необхідне, із врахуванням особи обвинуваченого, призначити покарання виключно у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України з реальним його відбуттям із призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 виключно в умовах ізоляції від суспільства із реальним відбування покарання.
Саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Так, у межах даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_7 було подано цивільний позов до ОСОБА_3 та Особи, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, про відшкодування солідарно ( з врахуванням уточненої позовної заяви том №1 а.с.119): матеріальної шкоди у розмірі 147 130,00 гривень, яка полягала у вартості майна, яким заволоділи обвинувачені в сумі 136 924 гривень та грошовими коштами в сумі 12 000.00 гривень, крім вказаного, витрати на лікування становили 10 206.00 гривень; моральної шкоди у розмірі 200 000.00 гривень внаслідок вчинення кримінального правопорушення; процесуальні витрати по справі в сумі 10 000.00 гривень.
Обґрунтовуючи свої вимоги стосовно стягнення моральної шкоди в сумі 200 000.00 гривень. потерпілий ОСОБА_7 зазначив, що злочинним діянням обвинувачених ОСОБА_3 та Особи, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, йому були спричинені негативні зміни у його житті: він тривалий час знаходився на лікуванні, тому втратив можливість заробляти та фінансово забезпечувати свою родину, погіршився зір, почалися проблеми з тиском, він і його родина постійно відчувають небезпеку, постійні стреси, він відчуває глибокі та довготривалі душевні страждання, крім того, внаслідок вчиненого відносно нього кримінального правопорушення він втратив довіру до людей.
Як вказав потерпілий, він поніс процесуальні витрати на загальну суму 10 000.00 гривень, яка складається з витрат на професійну правничу допомогу, за фактом укладання угоди №09-07 від 09.07.2020 року та додаткової угоди № 29-01 згідно яких захисник ОСОБА_9 представляє його інтереси.
Так, при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до обвинувачених ОСОБА_3 та Особи, матеріали відносно якої виділені в окреме судове провадження, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Заважаючи на те, що відносно ОСОБА_19 судом було прийнято рішення про його розшук та виділення матеріалів кримінального провадження в окреме судове провадження, позов ОСОБА_7 - в частині звернення до ОСОБА_19 належить залишити без розгляду. Роз'яснивши право потерпілому звертатися безпосередньо із позовом до ОСОБА_19 в окремому відносно останнього кримінальному провадженні.
Що стосується цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди позов підлягає задоволенню частково в сумі 62 462.00 гривень, яка підтверджується належним та допустимим доказом, а саме Висновком експерта від 25.02.2020 року № 769-20, та в сумі 3907.22 гривень в частині витрат на лікування, що підтверджено копіями чеків належної якості. Інша частина копій чеків - є нечитабельними, тому суд позбавлений можливості пересвідчитися у їх дійсності.
Що стосується позову в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 12 000.00 гривень, у його задоволенні необхідно відмовити, з підстав зазначених вище, оскільки самі по собі пояснення потерпілого та його дружини, не доводять поза розумним сумнівом наявність об'єкта злочину у виді готівкових грошових коштів у момент вчинення самого злочину.
Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
По справі встановлено, що потерпілому ОСОБА_7 , неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_3 заподіяно моральні страждання, які полягають в тому, що потерпілий тривалий час знаходився на лікуванні, тому втратив можливість заробляти та фінансово забезпечувати свою родину, відбулися зміни у його повсякденному житті.
Виходячи з обставин даного кримінального провадження, судом встановлено, що потерпілий дійсно отримав легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим переніс значні негативні наслідки, а отже сума у 100 000.00 гривень відповідатиме понесеним потерпілим характеру і обсягу моральних та фізичних страждань, та буде справедливою по відношенню до нього.
Тому, суд враховуючи роз'яснення, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вважає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000.00 гривень - такою, що відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості. Окрім наведено, суд враховує й тривалий час розгляду даного кримінального провадження.
Частиною 5 статті 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку із цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК.
Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати на правову допомогу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.
Згідно з до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями частини 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як убачається з матеріалів провадження, потерпілий ОСОБА_7 заявив позовні вимоги про відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000.00грн. Так, з матеріалів провадження вбачається, що між потерпілим ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_9 09.07.2020 було укладено договір №09-07 також між сторонами було укладено Додаткову угоду №29-01 у цьому кримінальному провадженні, яким було узгоджено вартість послуг адвоката та порядок оплати гонорару. Відповідно до доданих до позову банківських квитанцій ОСОБА_7 сплатив 10 000.00 гривень отримувачем якого є адвокат ОСОБА_9 .
Крім вказаного, 01.07.2020 між потерпілим ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_9 було складено та підписано Акт надання правничої допомоги, згідно з яким адвокатом ОСОБА_9 надано обсяг правничої допомоги ОСОБА_7 , що включає в себе: ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 2 послуги - 2000.00 гривень, оскарження в порядку ст. 303 КПК України - 1 послуга - 2000.00 гривень, участь на досудовому розслідуванні у проведенні слідчих дій - 3 послуги - 3000.00 гривень, підготовка та подача позовної заяви - 2 послуги - 3000.00 гривень.
Отже, з урахуванням принципу співмірності, складності кримінального провадження, часу витраченого адвокатом для виконання правничих послуг, наданих потерпілому, їх обсягу, суд, вважає, що з обвинуваченого на користь потерпілого необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу, здійснену адвокатом в розмірі 5 000.00 гривень, що є доведеним, обґрунтованим та співмірним зі складністю цього провадження, наданим адвокатом обсягом правничих послуг, й буде відповідати критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. При визначенні саме даної суми, суд враховує, що відносно ОСОБА_19 матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження.
Запобіжний захід в межах даного кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , обраний відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11.02.2021 у виді застави у розмірі 68100.00 гривень скасувати після набрання вироком законної сили, а внесені в якості застави грошові кошти повернути заставодавцю ОСОБА_55 , що внесені 25.02.2021 згідно платіжного доручення №53346451.
За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави витрати пов'язані із проведенням судових експертиз.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією належного йому майна.
Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання тобто фактичного його затримання, при цьому зарахувавши у строк відбування покарання час його знаходження під вартою в ДУ «ДУВП№4» та його затримання відповідно до ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18.06.2020 року тобто з 18.06.2020 по 25.02.2021 року включно.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , обраний відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11.02.2021 у виді застави у розмірі 68100.00 гривень скасувати після набрання вироком законної сили, а внесені в якості застави грошові кошти повернути заставодавцю ОСОБА_55 , що внесені 25.02.2021 згідно платіжного доручення №53346451.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, а також витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення - 66 369.22 гривень (вартість майна 62 462.00 гривень та витрати на лікування 3907.22 гривень).
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - 5 000.00 гривень.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - 100 000.00 гривень,
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи, № 769-20 від 25.02.2020 року у сумі 653 ( шістсот п'ятдесят три) гривні 76 (сімдесят шість) копійок.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_19 - залишити без розгляду.
Речові докази:
-патрон, корпус від гранати який був вилучений в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , який зберігається в камері схову ВП № 1 ДВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
-СД-диск на якому знаходиться аудіо запис розмови між свідком ОСОБА_13 і ОСОБА_3 , СД-диски на яких знаходяться відеозаписи з обшуків, накладну на гр. ОСОБА_7 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Амур-Нижньодніпровського
районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_56 -Почтовик