Справа № 199/2983/22
(2/199/1605/22)
Іменем України
22.07.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначивши, що 02.04.2008 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на карткових рахунок.
Позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконує, в зв'язку з чим станом на 27.01.2022 року виникла заборгованість в розмірі 26758,77 грн., яку позивач, а також судові витрати, просить стягнути з відповідача.
Відповідач правом на подачу письмового відзиву на позов не скористалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.04.2008 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Також відповідачем підписана довідка про умови кредитування, якій зазначено що базова процентна ставка становить 3% на місяць із розрахунку 360 днів у році. 02.04.2008 року відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільговий період».
Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач надав розрахунок заборгованості за Договором, згідно якого вбачається, що станом на 27.01.2022 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 26758,77 грн., яка складається з: 22648,92 грн. - заборгованість за кредитом; 4109,85 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов'язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.
За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання виконує не належним чином, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за ним станом на 27.01.2022 року виникла заборгованість в розмірі 26758,77 грн.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
Із наданої позивачем Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що відповідач користується наданими кредитними коштами. Розмір заборгованості відповідачем не спростовано.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 26758,77 грн., яка складається з: 22648,92 грн. - заборгованість за кредитом; 4109,85 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського,1д) заборгованість за кредитним договором від 02.04.2008 року, яка виникла станом на 27.01.2022 року та складається із: 22648,92 грн. - заборгованість за кредитом; 4109,85 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 2481,00 грн., а всього 29239 (двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень 77 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Руденко