22 липня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-2468/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю секретаря - Кусайло Я.Г.,
представника позивача - Фищука В.В.
представника відповідача - Василенка Ю.П., Калюжного С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Василенків Хутір" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
03 червня 2010 року позивач - Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Василенків Хутір" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що мало наслідком, відповідно до положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3687,50 грн., та пені в сумі 54,39 грн. у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
У своїх запереченнях посилалися на те, що ТОВ "Василенків хутір" щомісячно протягом 2009 року подавалися звіти до центру зайнятості у м. Полтаві ( форми № 3-ПН) про наявність вакансій для інвалідів від 20 лютого 2009 р., 08 квітня 2009 року, 26 травня 2009 року, 30 червня 2009 року, 05 серпня 2009 року, 08 листопада 2009 року, 07 жовтня 2009 року, 11 листопада 2009 року, 15 грудня 2009 року, до центру зайнятості у Коломацькому районі Харківської області від 08 квітня 2009 року, 30 червня 2009 року, 05 серпня 2009 року, 07 жовтня 2009 року, до Чутівського районного центру зайнятості від 18 березня 2009 року, але особи, яким відповідно до умов законодавства встановлено інвалідність, для працевлаштування не направлялися. Лише після самостійних пошуків осіб для працевлаштування на вакантні місця створені для працевлаштування інвалідів у ТОВ "Василенків хутір" такі особи були прийняті на роботу. Відповідачем на адресу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів направлений лист за №229 від 03 березня 2010 року про те, що у ТОВ "Василенків хутір" були створені робочі місця для інвалідів та своєчасно повідомлені про це відповідні центри зайнятості. Позивач стверджує, що ТОВ "Василенків хутір" було вжито всіх передбачених законодавством заходів по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, що виключає застосування до відповідача відповідальності, згідно із статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.
Згідно частин 2, 3 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення»державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством (пункт 4 статті 20 зазначеного Закону).
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.
У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ, поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Василенків Хутір" Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2009 рік становила 48 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 177000 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 3687,50 грн. ( 177000:48). При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - 1 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (рядок 03) - 2 особи.
Згідно листа Полтавського міського центру зайнятості № 04-4197 від 13 травня 2010 року, протягом 2009 року відповідач подавав звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. На заявлену вакансію "укладальник пакувальник" центром зайнятості була направлена одна особа з інвалідністю, однак зазначена особа працевлаштована не була у зв'язку із невідповідністю вимогам роботодавця. На вакансію "менеджер", "програміст" та "теплотехнік" особи з інвалідністю не направлялися, тому що безробітні громадяни за даними професіями до Полтавського центру зайнятості не направлялися.
Як вбачається із матеріалів справи протягом двох місяців на підприємстві працювало дві особи, яким встановлено групу інвалідності, а саме ОСОБА_4 (2 місяці) та ОСОБА_5 (12 місяців), тому у періоді січень - лютий 2009 року товариством було виконано норматив статті 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (2 особи). В період з лютого 2009 року відповідачем до центрів зайнятості направлялися звіти із зазначенням про наявність у товаристві вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідачем до матеріалів справи надано копії звітів за формою №3-ПН, що подавалися останнім до Полтавського міського центру зайнятості, а саме від 20 лютого 2009 р., 08 квітня 2009 року, 26 травня 2009 року, 30 червня 2009 року, 05 серпня 2009 року, 08 листопада 2009 року, 07 жовтня 2009 року, 11 листопада 2009 року, 15 грудня 2009 року, до центру зайнятості у Коломацькому районі Харківської області від 08 квітня 2009 року, 30 червня 2009 року, 05 серпня 2009 року, 07 жовтня 2009 року, до Чутівського районного центру зайнятості від 18 березня 2009 року.
Таким чином, відповідачем виконаний обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів та вжито усіх залежних від нього заходів щодо підшукування таких працівників з подальшим працевлаштуванням на підприємстві.
Правильність заповнення звітів за формами № 10-ПІ та № 3-ПН сторонами не заперечується.
Стаття 218 Господарського кодексу України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення,
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що за відсутності в діях (бездіяльності) відповідача вини, зазначеної позивачем, відсутні підстави для стягнення з ТОВ "Василенків Хутір" адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Василенків хутір" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2010 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва