20 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 920/581/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 (колегія суддів: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.)
за позовом керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивачів:
1. Міністерства соціальної політики України
2. Національної соціальної сервісної служби України
3. Сумської міської ради
до 1. Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»
2. Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Путивльської міської ради Анохіна Сергія Вікторовича
про визнання недійсним іпотечного договору та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно,
за участі:
відповідача-1: Дудник О.С. (адвокат)
відповідача-2: Танчик О.М. (адвокат)
прокурора: Зарудяна Н.О. (посвідчення)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Керівник Окружної прокуратури міста Суми (далі - прокурор) звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України (далі - позивач-1), Національної соціальної сервісної служби України (далі - позивач-2), Сумської міської ради (далі - позивач-3) до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - відповідач - 1), Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - відповідач - 2), просив:
- визнати недійсним іпотечний договір від 15.04.2013 № 150413-1, серія та номер: 2812, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В. Фрунзе», посвідченим 15.04.2013 приватним нотаріусом Нагорною Н.В. Сумського міського нотаріального округу Сумської області;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, індексний номер: 56410510 від 02.02.2021, 11:18:42, державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Путивльської міської ради Анохіна Сергія Вікторовича.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір та спірне рішення укладений та прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим вони є такими, що порушують права та інтереси держави.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.11.2021 (суддя Заєць С.В.), в позові відмовлено.
2.2 Рішення суду мотивовано тим, що прокурор не довів тих обставин, з якими він пов'язував свої вимоги, а також не доведено порушення прав держави в особі позивачів з викладених ним підстав у позові з боку відповідачів.
2.3 Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, вище вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.
2.4 Свої висновки апеляційний суд мотивував тим, що в силу вимог законодавства, нерухоме майно, як складова частина майна дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, не могло передаватися в заставу та не могло бути об'єктом стягнення за борговими зобов'язаннями, тому воно не могло бути предметом іпотеки за договором іпотеки, а відповідач-1 не мав права звертати стягнення на це майно, та державний реєстратор повинен був відмовити відповідачу-1 у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначені в ухвалі про відкриття касаційного провадження із даної справи.
3.2 У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
3.3 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 14.09.2021 у справі № 807/965/17, від 21.07.2021 у справі № 520/21430/18, від 25.06.2021 у справі № 420/26/20, від 13.10.2020 у справі № 810/2509/17, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, та постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15.
4. Мотивувальна частина
4.1 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.2 У даній справі, судові рішення які переглядаються у касаційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 05.12.2008, з урахуванням ухвали цього ж суду від 26.12.2008 у справі № 14/690-8, визнано за Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», правонаступником якого є відповідач - 2, право власності на нерухоме майно (м. Суми, вул. Піщанська, буд. 72-1), яке було зареєстровано за ним, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.04.2009 № 22392379.
4.3 Також встановлено, що нерухоме майно використовувалось Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» для здійснення діяльності з оздоровлення та відпочинку дітей, для чого на базі даного товариства було створено відокремлений підрозділ «Оздоровчий дитячий центр «Чайка» АТ «Сумське НВО».
4.4 08.10.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (позичальник) та відповідачем - 1 укладено кредитний договір № 081010-КЛВ, (далі - кредитний договір), з урахуванням внесених до нього змін, за умовами якого, зокрема, позичальник зобов'язався у строк до 15.04.2013 оформити у якості забезпечення виконання зобов'язань іпотеку нерухомого майна за адресою: м. Суми, вул. Піщанська, 72-1.
4.5 15.04.2013 позичальник уклав з відповідачем - 1 іпотечний договір № 150413-1 (далі - договір), предметом якого є нерухоме майно, як складова частина майна дитячого закладу оздоровлення та відпочинку відокремленого підрозділ «Оздоровчий дитячий центр «Чайка» АТ «Сумське НВО», яким забезпечуються вимоги кредитного договору.
4.6 16.07.2020 відповідач - 1 направив АТ «Сумське НВО» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», яке є поручителем за кредитним договором, вимогу про погашення заборгованості № 17-4785, у якій відповідач - 1 вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором протягом 10-ти календарних днів з дати направлення цієї вимоги, а у разі її невиконання, відповідач-1 буде ініціювати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якій спосіб передбачений нормами чинного законодавства.
4.7 02.02.2021 відповідач - 1 звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Путивльської міської ради Анохіна Сергія Вікторовича (далі - державний реєстратор), із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».
4.8 02.02.2021 державний реєстратор прийняв рішення за індексним номером 56410510 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким здійснив державну реєстрацію права власності за відповідачем - 1 на усі об'єкти нерухомого майна, які становили предмет іпотеки за договором.
4.9 При цьому встановлено, що на момент укладення договору та прийняття державним реєстратором спірного рішення, нерухоме майно входило до переліку майна дитячого закладу оздоровлення та відпочинку відокремлений підрозділ «Оздоровчий дитячий центр «Чайка» АТ «Сумське НВО». У відповідності до інформації про мережу діючих закладів оздоровлення та відпочинку, розміщеній на сайті Міністерства соціальної політики України у мережі Інтернет Відокремлений підрозділ «Оздоровчий дитячий центр «Чайка» ПАТ «Сумське НВО» входить до складу всеукраїнської мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку (№ 3 у переліку дитячих закладів оздоровлення та відпочинку в Сумській області, сторінка 52 переліку).
4.10 Приймаючи оскаржену постанову про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив із встановлених та наведених вище обставин справи та мотивував її тим, що оскільки відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їхні філіали чи структурні підрозділи, обов'язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, та оскільки згідно частини 6 статті 15 цього Закону (у редакції, що діяла станом на дату укладання іпотечного договору), дитячий заклад оздоровлення та відпочинку не може бути об'єктом звернення стягнення за борговими зобов'язаннями, не може передаватися у заставу, спірне майно не могло бути передано, з урахуванням положень частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України, в іпотеку (заставу).
4.11 Відповідач - 1 у касаційній скарзі посилається на нерелевантну практику Верховного Суду, викладену у постановах від 14.09.2021 у справі № 807/965/17 (про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії), від 21.07.2021 у справі № 520/21430/18 (про стягнення збитків), від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18 (про визнання недійсними результатів проведення процедури закупівлі та договору про надання послуг з розміщення побутових відходів), та Верховного Суду України, викладену у постанові від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15 (про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів), з неподібними фактичними обставинами, іншими підставами для представництва, висновки в яких не можуть безумовно застосовуватися до правовідносин у справі, що переглядається, оскільки у наведених справах не було встановлено наведених вище обставин, зокрема і зазначених у 4.10 цієї постанови.
4.12 Посилання заявника у касаційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, є безпідставними, оскільки наявність інтересів держави є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (фактичні обставини у зазначених справах не є ідентичними обставинам у цій справі, а тому оскаржувана постанова суду, з урахуванням наведеного вище, цим висновкам не суперечить).
4.13 У постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зроблено правовий висновок про те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
4.14 Постановами Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 420/26/20, від 13.10.2020 у справі № 810/2509/17, були скасовані судові рішення попередніх інстанцій, а позов прокурора, де він виступав самостійним позивачем, залишено без розгляду, з огляду на відсутність підстав для звернення прокурора до адміністративного суду з позовом, в той час, як у справі, яка переглядається прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі зазначених ним позивачів, що є відмінним.
4.15 У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 (провадження № 3-449гс16), на яку також посилався в касаційній сказі скаржник, відмовляючи у задоволенні позову Приватному підприємству «Будінвест Ю.С.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОЛ-М ЛТД» та Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» про визнання договору іпотеки недійсним, Верховний Суд України зазначив, що з огляду на загальні положення Закону України «Про іпотеку» та характер правовідносин сторін за договором іпотеки, який включає в себе домовленість іпотекодержателя та іпотекодавця, спрямовану на встановлення, зміну, припинення саме іпотечних прав та обов'язків, можна дійти висновку, що оскільки майно, яке є предметом іпотеки, залишається у володінні і користуванні іпотекодавця - власника архітектурної пам'ятки, то погодження відповідного органу охорони культурної спадщини не потрібно. Сам по собі факт відсутності такого погодження відповідного органу не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання договору недійсним. Натомість при вирішенні питання звернення стягнення на зазначене майно у разі порушення боржником зобов'язань за кредитним договором той факт, що предмет іпотеки є об'єктом культурної спадщини, має бути враховано з огляду на положення статті 20 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якими передбачено право привілеєвої купівлі пам'ятки місцевого значення відповідним органом охорони культурної спадщини. При цьому не реалізація цим органом такого права з урахуванням дотримання передбаченої законом процедури повідомлення останнього не є підставою для заборони відчуження об'єкта культурної спадщини.
4.16 Отже, висновок щодо застосування норми права, який викладений у наведених постановах суду касаційної інстанції, та на який посилається скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.17 Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.18 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.19 У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 920/581/21, закрити.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
В.Ю. Уркевич