79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.07.2022 Справа № 914/804/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Куцик І.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Зимнівської сільської ради, с. Зимне, Володимир-Волинського району Волинської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 18 741,50 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Зимнівської сільської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” про стягнення 16 156, 58 грн. заборгованості за непоставлений товар, з яких: 14 413,20 грн. - основний борг, 0,1% - 14,41 грн., 7% - 1008,92 грн., втрати від інфляції - 720,05 грн.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.05.2022 р. позовну заяву Зимнівської сільської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” про стягнення заборгованості в розмірі 16 156, 58 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
19.05.2022 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 02.05.2022 р. про залишення позовної заяви без руху, направлено на адресу суду заяву з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 10775/22 від 23.05.2022 р. До вказаної заяви позивачем долучено позовну заяву за вих. № 456/06-04/2-22 від 18.05.2022 р., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 18 741,50 грн. заборгованості за непоставлений товар, з них: 14 413,20 грн. основної заборгованості, 14,41 грн. 0,1% та 1008,94 грн. 0,7% штрафних санкцій, а також 3 304,95 грн. втрат від інфляції. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 26.05.2022 р. судом прийнято позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18 741,50 грн. до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 06.07.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.07.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 20.07.2022 року. із підстав, викладених в даній ухвалі.
19.07.2022 р. позивачем подано на електронну адресу суду заяву за вх. № 15462/22, в якій позивач зазначає про те, що повністю підтримує позовні вимоги, просить суд їх задоволити та розгляд справи № 914/804/22 здійснювати за відсутності повноважного представника позивача.
20.07.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
20.07.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 26.05.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 20.07.2022 р. не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, ухвали у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: “свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду”.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, а також беручи до уваги, що ухвалами суду явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/804/22.
В судовому засіданні 20.07.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 лютого 2021 року між Зимнівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” укладено договір про закупівлю №2/2021 (надалі - договір про закупівлю), предметом якого є поставка позивачем відповідачу товарів, а саме, бензин А-92, бензин А-95, нафтовий газ скраплений. Загальний об'єм (кількість) товарів, що передаються за вищевказаним договором становить 4150 літрів, в т.ч. бензин марки А-92 - 650 літрів, бензин марки А-95 - 500 літрів, нафтовий газ скраплений - 3000 літрів.
Договір про закупівлю № 2/2021 від 18 лютого 2021 року зареєстрований у органах Державної казначейської служби 24 лютого 2021 року.
Як зазначає позивач, на виконання умов пункту 5.1 Договору та поданої позивачем заявки, відповідач повинен був забезпечити поставку товарів: Загальний об'єм (кількість), яких становить 1030 літрів, в тому числі бензин марки А-92 - 130 літрів, бензин марки А-95 - 300 літрів, нафтовий газ скраплений - 300 літрів.
Відповідно до рахунка на оплату № 91 від 26 лютого 2021 року, позивач 01 березня 2021 року здійснив оплату відповідачу в сумі 17873,40грн. на поставку 130 л бензину А-92, 300 л бензину А-95, 600 л нафтового скрапленого газу. Копії платіжних доручень №105 та 108 від 01 березня 2021 року долучено позивачем до матеріалів справи.
Однак, фактично відповідач здійснив поставку лише 50 л бензину А-92 на суму 1149,00 грн. (паливна картка №7825990002707859) та 180 л нафтового скрапленого газу на суму 2311,20 грн. (паливна картка №7825990002707776).
Таким чином, як зазначає позивач, оплаченим, але непоставленим залишаються 80 л бензину А-92,420 л скрапленого газу та 300 л бензину А-95 л на загальну суму 14413,20 грн.
Враховуючи заходи досудового врегулювання спору, вжиті позивачем, які не дали позитивного результату, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить суд стягнути з відповідача 14 413,20 грн. основної заборгованості, 14,41 грн. 0,1% - штрафні санкції, 1008,94 грн. 0,7% - штрафні санкції та 3 304,95 грн. втрат від інфляції. Також позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
20.07.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 26.05.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, як відповідач, визначеними ГПК України.
Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, ухвали у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу.
Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду в даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
18 лютого 2021 року між Зимнівською сільською радою (за договором покупець, у справі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (за договором - продавець, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю №2/2021 (надалі - договір про закупівлю), предметом якого є поставка позивачем відповідачу товарів, а саме, бензин А-92, бензин А-95, нафтовий газ скраплений. Загальний об'єм (кількість) товарів, що передаються за вищевказаним договором становить 4150 літрів, в т.ч. бензин марки А-92 - 650 літрів, бензин марки А-95 - 500 літрів, нафтовий газ скраплений - 3000 літрів.
На виконання умов пункту 5.1 Договору про закупівлю та поданої позивачем заявки, відповідач повинен був забезпечити поставку товарів: Загальний об'єм (кількість), яких становить 1030 літрів, в тому числі бензин марки А-92 - 130 літрів, бензин марки А-95 - 300 літрів, нафтовий газ скраплений - 300 літрів.
Позивач 01 березня 2021 року здійснив оплату відповідачу в сумі 17 873,40 грн. на поставку 130 л бензину А-92, 300 л бензину А-95, 600 л нафтового скрапленого газу, що підтверджується платіжним дорученням №105 від 01.03.2021 р. на суму 14 886,00 грн. та платіжним дорученням № 108 від 01.03.2021 р. на суму 2 987,40 грн. Вказані платіжні доручення долучені позивачем до матеріалів справи.
Проте відповідач фактично здійснив поставку лише 50 л бензину А-92 на суму 1149,00 грн. (паливна картка №7825990002707859) та 180 л нафтового скрапленого газу на суму 2311,20 грн. (паливна картка №7825990002707776).
21 травня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про закупівлю №2/2021 від 18.02.2021 року, в якій Сторони домовилися зменшити обсяги закупівлі згідно Договору, відповідно до пункту 1.2 Договору, виклавши його в наступній редакції: «Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Бензин А-92, Бензин А-95, нафтовий газ скраплений - далі Товар. Кількість товарів: Загальний об'єм (кількість) Товарів, що передаються за цим договором становить 1030 літрів, у тому числі бензин марки А-92 - 130 літрів, бензин марки А-95 - 300 літрів, нафтовий газ скраплений - 600 літрів». Та зменшити ціну Договору, яка становить 17 873,40 грн., в тому числі ПДВ і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, що підлягають поставці за цим Договором. Всі інші умови Договору залишилися незмінними і Сторони підтвердили по них свої зобов'язання.
Відтак, оплаченим позивачем, але непоставленим відповідачем є 80 л бензину А-92,420 л скрапленого газу та 300 л бензину А-95 л на загальну суму 14413,20 грн., що і слугувало підставою для звернення позивача до суду. На дану суму позивачем до стягнення з відповідача нараховано суму штрафних санкцій 14,41 грн. - 0,1%, 1008,94 грн. - 0,7% та 3 304,95 грн. втрат від інфляції.
Оцінка суду.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю (бензину) № 2/2021 від 18.02.2021 р.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Позивачем, на підтвердження отримання від відповідача талонів (карток, скретч-картки) для заправки автомобілів в АЗС, долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 260221/2 від 26.02.2021 р. на суму 17 873,40 грн. Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі карток на пальне від 26 лютого 2021 року згідно видаткової накладної № 260221/2 від 26.02.2021 р., який підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Позивачем також долучено до матеріалів справи платіжні доручення про сплату позивачем відповідачу коштів на загальну суму 17 873,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №105 від 01.03.2021 р. на суму 14 886,00 грн. та платіжним дорученням № 108 від 01.03.2021 р. на суму 2 987,40 грн.
Як встановлено судом, позивачем було отоварено товар на загальну суму 3 460,20 грн., 50 л бензину А-92 на суму 1149,00 грн. (паливна картка №7825990002707859) та 180 л нафтового скрапленого газу на суму 2311,20 грн. (паливна картка №7825990002707776). Залишок не отовареного товару (бензину) становить 14 413,20 грн.
Загальна вартість непоставленого товару згідно Договору про закупівлю № 2/2021 від 18.02.2021 р., враховуючи додаткову угоду, підписану сторонами, становить 14 413,20 грн.
Суд відзначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Картка являє собою емітований Покупцем документ, встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною карток на пальне Зимнівській сільській раді, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.
Передача талонів на пальне (картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє ТОВ “КОНДОР ЛОГІСТИК” від обов'язку передати Зимнівській сільській раді товар, придбаний ним згідно Договору, так як позивачем придбавався безпосередньо товар - бензин марки А-92, бензин марки А-95, нафтовий газ скраплений по вказаному вище договору, а не паливні картки, які підтверджують право власності на нього.
Таким чином, оскільки з моменту передання ТзОВ “Кондор Логістик” карток на пальне Зимнівській сільській раді, позивач набув право власності на пальне в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній № 260221/2 від 26.02.2021 р., незважаючи на фактичні обставини, за якими згідно таких паливних карток (талонів) позивач не мав можливості отримати товар, а тому позивач вправі вимагати повернення коштів, які перераховані ним відповідачу за договором і на які не отримано товар.
За умовами укладеного договору про закупівлю № 2/2021 від 18.02.2021 р. із врахуванням додаткової угоди до даного Договору, що є його невід'ємною частиною, відповідачем прийнято безумовне зобов'язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином.
Водночас, таку можливість має бути гарантовано відповідачем шляхом заправляння паливом у мережі АЗС.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем, шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 14 413,20 грн.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за договором про закупівлю № 2/2021 від 18.02.2021 р., суду не подав.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем товару, придбаного у відповідача у формі паливних карток, вартістю 14 413,20 грн.
Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами договору, адже, здійснюючи повну оплату товару - палива при придбанні карток, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС у спосіб пред'явлення паливних карток, обов'язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача.
Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить не виконання відповідачем зобов'язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у договорі про закупівлю № 2/2021 від 18.02.2021 р. із додатками до нього, що становлять його невід'ємну частину.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 14 413,20 грн.
Станом на момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем боргу в сумі 14 413,20 грн., доказів протилежного суду не надано.
У суду відсутні докази про те, що договір про закупівлю № 2/2021 від 18.02.2021 р. із додатковою угодою № 1 від 21.05.2021 р. визнавались судом недійсними чи неукладеними.
Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 14,41 грн. 0,1% та 1008,94 грн. 0,7% штрафних санкцій.
Відповідно до п. 7.2 договору про закупівлю № 2/2021 від 18.02.2021 р. у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів (робіт або послуг) за бюджетні кошти Продавець сплачує Покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) на вимогу останнього у розмірі 0,1% вартості партії Товару, щодо якої мало місце прострочення поставки, крім цього за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково 7% вартості непоставленої партії Товару, а у разі здійснення попередньої оплати Учасник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд встановив, що таке нарахування є правильним, тому до стягнення з відповідача підлягає 14,41 грн. 0,1%, 1008,94 грн. 0,7% штрафних санкцій.
Щодо нарахованих позивачем 3 304,95 грн. втрат від інфляції, суд зазначає наступне.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду, на користь позивача підлягає до стягнення з відповідача 1 024,76 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з відповідача необхідно стягнути 14 413,20 грн. основної заборгованості, штрафні санкції: 14,41 грн. - 0,1%, 1008,94 грн. - 0,7%, 1 024,76 грн. втрат від інфляції. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 14 413,20 грн. основної заборгованості, штрафні санкції: 14,41 грн. - 0,1%, 1008,94 грн. - 0,7%, 1 024,76 грн. втрат від інфляції є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Судовий збір в розмірі 2 179,15 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі. Решта суми судового збору залишається за позивачем у зв'язку з частковим задоволенням позову.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б; код ЄДРПОУ № 39046990) на користь позивача: Зимнівської сільської ради (44752, Волинська область, Володимир-Волинський район с. Зимне, вул. Миру, буд. 2; код ЄДРПОУ №04334815) 14 413,20 грн. основної заборгованості, штрафні санкції: 14,41 грн. - 0,1%, 1008,94 грн. - 0,7%, 1 024,76 грн. втрат від інфляції та 2 179,15 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 25.07.2022 р.
Суддя Долінська О.З.