вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/350/22
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 374065,09 грн
без виклику учасників процесу
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» (далі - позивач) подало до суду позов до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач) про стягнення 374065,09 грн з яких, 355178,61 грн - основного боргу; 12377,73 грн - пені, 2101,88 грн - 3% річних, 4406,87 грн - збитки від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за період серпень 2021 - вересень 2021 та грудень 2021, відповідно до типового Договору розподілу природного газу, який затверджено Постановою від 30.09.2015 № 2498 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Ухвалою від 07.02.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» без руху, у зв'язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. 3 ч. 1 ст. 162, 164, 174 України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду 21.02.2022 на адресу Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» надійшла заява про усунення недоліків від 17.02.2022.
Внаслідок введення Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року воєнного стану, згідно наказу «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану» тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, роботу Господарського суду Київської області запроваджено у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.
Ухвалою від 23.05.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у да ній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 23.06.2022 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 04.07.2022 (включно).
У зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, копія відповідної ухвали 25.05.2022 була направлена на електронні адреси позивача та відповідача, зазначені у позовній заяві, про що Відділом автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції (Канцелярія) апарату Господарського суду Київської області складено Довідку.
Отже, суд вважає фактичною датою повідомлення позивача та відповідача про зміст ухвали від 23.05.2022 дату направлення останньої електронною поштою - 25.05.2022.
Також, судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що з 20.06.2022 відновлено відкритий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, який був обмежений внаслідок введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи наведене, позивач та відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/350/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
ДП «Укрспирт» 28.09.2016 підписано заяву-приєднання № 0942115JH6СP106 до умов типового договору розподілу природного газу та як суб'єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XО000115JH6002.
Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовані Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (надалі - Кодекс ГРМ), постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» тощо.
Відповідно до п. п. 3, 4 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Типова форма договору розподілу природного газу затверджена постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015.
Отже, відповідач підписавши заяву-приєднання № 0942115JH6СP106 приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015.
Відповідно до п. 2.1. договору за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Абзацом 3 пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до договору відповідно), відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Згідно з положеннями пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Отже, починаючи з 01.01.2020 розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
У відповідності до абзацу 1 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Абзацом 2 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
На виконання вищезазначених вимог Кодексу ГРМ та Договору, позивачем здійснено розрахунок величини річної замовленої потужності на розрахунковий календарний 2021 рік, -704 719,46 м. куб. та визначено місячну вартість послуг у розмірі 118 392,87 грн.
При цьому, відповідно до п. 5.3. Типового договору, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м.куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «ЖИТОМИРГАЗ» від 30.12.2020 № 2769 установлено AT «ЖИТОМИРГАЗ» тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,68 грн за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Згідно п. 6.4. Договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
У відповідності до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно п. 6.8. договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Актом від 30.09.2020 № ЖТП00038596, який підписаний позивачем та відповідачем, підтверджується факт виконання позивачем свого обов'язку покладеного на нього положеннями пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ щодо інформування споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та про розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.
На виконання умов Типового договору, позивач у серпні-вересня 2021 року та грудні 2021 року
надав відповідачу послуги розподілу природного газу, що підтверджується наявним у матеріалах справи актами наданих послуг № ЖТП81020213 від 31.08.2021, № ЖТП81022767 від 30.09.2021 та №ЖТП81030424 від 31.12.2021, підписаними зі сторони позивача.
Факт отримання вказаних актів в перебігу розгляду справи відповідачем не заперечувався.
Доказів надання відповідачем відмови від підписання вказаного акту матеріали справи не містять.
Позивач вказує, що відповідач не розрахувався за надану у серпні-вересні 2021 року та грудні 2021 року послугу з розподілу природного газу, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 355 178,61 гривень, що стало підставою звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивач покладені на нього обов'язки за Договором щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу виконав належним чином, що підтверджується актами наданих послуг № ЖТП81020213 від 31.08.2021, № ЖТП81022767 від 30.09.2021 та №ЖТП81030424 від 31.12.2021.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що, з урахуванням вимог пункту 6.6. договору, строк оплати за вказаними актами надання послуг настав.
Проте, доказів виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг за договором матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене вище та те, що доказів припинення договірних відносин між сторонами матеріали справи не містять, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 355 178,61 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12377,73 грн - пені, 2101,88 грн - 3% річних, 4406,87 грн - збитків від інфляції розрахованих за несвоєчасну оплату послуг наданих у серпні-вересні 2021 року та грудні 2021 року.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за змістом якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 12377,73 грн пені, 2101,88 грн 3% річних, 4406,87 грн збитків від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
У зв'язку із задоволенням позову суд відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в сумі 5610,98 грн.
На підтвердження сплати судового збору позивачем до матеріалів позовної заяви додані платіжне доручення від 05.11.2021 № 139 на суму 3611,14 грн та платіжне доручення від 21.01.2022 № 48 на суму 2481,00 грн.
Виходячи із розміру позовних вимог 374065,09 грн позовна заява мала бути оплачена судовим збором у розмірі 5610,98 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, надмірно сплачений судовий збір може бути повернуто за наявності відповідного клопотання позивача.
Інших судових витрат сторонами не заявлено.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 374065,09 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, код: 37199618) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ» (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ: 03344071) 355178,61 грн (триста п'ятдесят п'ять тисяч сто сімдесят вісім грн. 61 коп.) основного боргу; 12377,73 грн (дванадцять тисяч триста сімдесят сім грн 73 коп.) пені, 2101,88 грн (дві тисячі сто одну грн 88 коп.) 3% річних, 4406,87 грн (чотири тисячі чотириста шість грн 87 коп.) збитків від інфляції та 5610,98 грн (п'ять тисяч шістсот десять грн 98 коп.) судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається)
Суддя В.М. Антонова