ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2022Справа № 910/21990/21
Суддя Н.Плотницька, розглянувши матеріали справи
за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави
до Київської міської ради
Приватного підприємства "Фортуна-ХХІ"
про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки
Представники:
Прокурор: Винник О.О.,
Прокурор: Самолюк Т.В.;
Від відповідача-1: Поліщук М.В. - на підставі самопредставництва;
Від відповідача-2: Кудряшов О.Ю. - адвокат на підставі ордеру; Нікіташ С.П. - адвокат на підставі ордеру
31.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Першого заступника керівника Київської міської прокуратури з вимогами до Київської міської ради та Приватного підприємства "Фортуна-ХХІ" про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки, відповідно до якої позивач просить суд:
- визнати недійсним договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк площею 5,7839 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0006) по вулиці Промислова, 4-Д в Голосіївському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Фортуна-ХХІ", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі 05.10.2020 за № 788;
- зобов'язати Приватне підприємство "Фортуна-ХХІ" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 5,7839 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0006) по вулиці Промислова, 4-Д в Голосіївському районі міста Києва у стані не гіршому порівняно з тим, у якому підприємство одержало її в оренду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21990/21, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2022 року.
27.06.2022 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що прокурор не обгрунтував наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
У підготовче засідання 14.07.2022 з'явились прокур, представники відповідача-1 та відповідача-2. Відповідач-2 підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.
Прокурор проти задоволення вказаного клопотання заперечував у повному обсязі, представник відповідача-1 залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.
Суд, розглянувши вказане клопотання дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення останнього з огляду на наступне.
В позовній заяві прокурор обгрунтував свою участь у справі тим, що в даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, посилаючись на загальні положення нормативно-правових актів, які регламентують участь прокурора у судовому процесі, та на «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, намагаючись підтвердити цим доцільність та законність своєї участі у справі.
Представник відповідача-2 у своєму клопотанні зазначив, що відповідно до абзацу 3 пункту 6 «Положення про Головне управління Держгеокадастру у м. Києві», затвердженого наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право вертатися до суду з позовом щодо повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
З урахуванням наведених аргументів, та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки в 2007 році, який згодом було поновлено на новий строк у 2017 році без врахування змін у національному законодавстві. Так, сторонами правочину було укладено договір оренди земельної ділянки на якій знаходяться водні об'єкти, що передбачає ряд істотних умов, зокрема наявності поділу об'єкта оренди на воду (водний простір) водного об'єкта та земельну ділянку під водним об'єктом, що передбачено Типовим договором оренди водних об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 420 від 29.05.2013, що була чинною на момент укладення договору.
Водні об'єкти та земельні ділянки під ними є комплексним об'єктом оренди, відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, та надаються у користування на умовах оренди за наявності паспорта водного об'єкта, доказів виготовлення якого сторони не надали.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, є підстави вважати, що відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства частина земельної ділянки з водним об'єктом на ній, як об'єкта оренди не була передана в користування орендарю органом місцевого самоврядування і надалі використовувалась самовільно.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження якої відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Тобто, прокурор зобов'язаний належним чином обгрунтувати своє право на представництво держави в судовому процесі, шляхом доведення неможливості органу державної влади самостійно брати участь у процесі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано, або підписано особою, яка немає права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Таким чином, позовна заява прокурора має бути залишена без розгляду, з огляду на наявність у посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у м. Києві процесуальної дієздатності, як наслідку можливого подання позову до суду з метою захисту інтересів держави, що передбачено чинними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність уповноваженого органу.
Питання залишення позову без розгляду після початку розгляду описане у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, де суд дійшов висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.
Згідно з частиною 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Керуючись статтями 226 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури з вимогами до Київської міської ради та Приватного підприємства "Фортуна-ХХІ" про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена у порядку встановленому законом.
Повний текст складено 25.07.2022
Суддя Н.Плотницька