ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2022Справа № 910/3160/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-Центр»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта»
про стягнення 99 444, 89 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-Центр» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 99 444, 89 грн, з яких: 46 708, 73 грн - пеня, 9 409, 62 грн - 3 % річних та 43 326, 54 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 530, 610-625 Цивільного кодексу України, ст.193, 199, 229, 230, 232 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №230-16А від 29.03.2016, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
04.05.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/3160/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
19.05.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій за 12 місяців, що суперечить вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а також за деякими видатковими накладними пропущено строк спеціальної позовної давності щодо стягнення пені.
07.06.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписок банку та виписки угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також відповідь на відзив. У поданій відповіді на відзив позивач заперечує проти обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що посилання відповідача відносно пропущення спеціального строку позовної давності в частині стягнення пені є хибними, оскільки позивач звернувся до суду 20.04.2022, тоді як нараховування пені здійснюється починаючи з 30.04.2021.
Відповідач правом на надання заперечень не скористався.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
29.03.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 230-16А (надалі - договір), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар вільний від будь-яких прав та претензій на нього третіх осіб, про які на момент укладення договору постачальник знав чи повинен був знати, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.
Предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних. Під партією сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, для отримання товару покупець зобов'язується надати постачальнику замовлення із зазначенням кількості, асортименту та інших характеристик товару, а також часу та місця поставки товару.
За умовами п. 3.1.1. договору постачальник має право поставляти товар у відповідності до наданих покупцем замовлень, за ціною та у строк погоджені покупцем у відповідності до даного договору.
Приписами п. 5.1. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 45 банківських днів з моменту поставки товару.
Відповідно до п. 9.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016.
У пункті 9.2. договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійшла вимога про його зміну або розірвання, або не укладено нового договору.
У період дії договору поставки № 230-16А позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 7 034 149,02 грн, що підтверджується відповідним видатковими накладним, копії яких містяться в матеріалах справи.
У свою чергу, відповідачем було здійснено оплату за вказаним договором у розмірі 4 832 798,51 грн, що підтверджується відповідними виписками по рахунку.
На підставі накладних на повернення відповідачем було повернуто позивачеві товар на загальну суму 811 784,48 грн.
Пунктом 5.6. договору визначено, що в кінці звітного місяця, за умовами наявності перед покупцем заборгованості постачальника по іншим договором, покупець має право направити на адресу постачальника заяву про припинення зустрічних однорідних зобов'язань, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.
Також між позивачем та відповідачем укладений договір про надання послуг №231-16А від 29.03.2016, за яким відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 979 005, 02 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та актами надання послуг.
На підставі п. 5.6. договору поставки № 230-16А позивачем зараховані зустрічні однорідні вимоги на загальну суму 979 005,02 грн.
У період з 02.07.2021 по 25.10.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 415 258,08 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № 1521, № 1520, № 1717, №1716, № 1952, № 1951, № 2014, № 2142, № 2141, № 2279, №2278, № 2559, № 2558.
Вказані вище обставини були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі №910/20297/21, яке набрало законної сили 09.03.2022, яким було задоволено позов ТОВ «Диструбуція-Центр» (позивач у даній справі) та стягнуто з ТОВ «Торговий Дім «Аванта» (відповідач у даній справі) 410 561, 01 грн заборгованості за договором поставки № 230-16А від 29.03.2016.
Відповідно до положень ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України зазначені вище обставини доказуванню не підлягають.
Предметом позову в цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 708, 73 грн пені, 9 409, 62 грн 3 % річних та 43 326, 54 грн інфляційних втрат за договором поставки № 230-16А від 29.03.2016, про стягнення яких не заявлялось у справі №910/20297/21 при стягненні основної заборгованості.
Отже, правовідносини в цій справі виникли за договором поставки № 230-16А від 29.03.2016, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено судом вище, позивачем поставлено відповідачу товар згідно договору поставки на загальну суму 7 034 149,02 грн, у свою чергу, відповідачем було здійснено оплату за вказаним договором у розмірі 4 832 798,51 грн, на підставі накладних на повернення відповідачем було повернуто позивачеві товар на загальну суму 811 784,48 грн, на підставі п. 5.6. договору позивачем зараховані зустрічні однорідні вимоги на загальну суму 979 005,02 грн.
Станом на 14.02.2022 основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки складала 410 561, 01 грн та була стягнута за рішенням суду в справі №910/20297/21.
Після ухвалення судом рішення, 11.04.2022 відповідачем було сплачено позивачу 180 000, 00 грн заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №62011 від 11.04.2022.
Отже, на даний час заборгованість складає 230 562, 01 грн (410 561,01 грн - 180 000, 00 грн).
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, у пункті п. 5.1. договору сторонами погоджено, що оплата за товар здійснюється протягом 45 банківських днів з моменту поставки товару.
Отже, враховуючи положення пункту 5.1. кінцевим строком оплати є:
· за видатковими накладними №481 від 15.03.2021 на суму 61 673, 76 грн та №480 від 15.03.2021 на суму 55 416, 96 грн - 20.05.2021;
· за видатковими накладними №734 від 12.04.2021 на суму 117 976, 32 грн та №733 від 12.04.2021 на суму 65 190, 24 грн - 21.06.2021;
· за видатковими накладними №811 від 20.04.2021 на суму 109 694, 16 грн та №810 від 20.04.2021 на суму 19 382, 40 грн - 30.06.2021;
· за видатковими накладними №837 від 23.04.2021 на суму 57 825, 36 грн та №836 від 23.04.2021 на суму 30 776, 40 грн - 02.07.2021;
· за видатковими накладними №1266 від 02.06.2021 на суму 30 466, 08 грн, №1265 від 02.06.2021 на суму 18 734, 40 грн та №1264 від 02.06.2021 на суму 58 991, 76 грн - 08.08.2021;
· за видатковими накладними №1521 від 02.07.2021 на суму 19 014, 48 грн та №1520 від 02.07.2021 на суму 15 180, 48 грн - 05.09.2021;
· за видатковими накладними №1717 від 29.07.2021 на суму 44 301, 60 грн та №1716 від 29.07.2021 на суму 16 922, 88 грн - 03.10.2021;
· за видатковими накладними №1952 від 18.08.2021 на суму 25 854, 48 грн та №1951 від 18.08.2021 на суму 16 810, 56 грн - 24.10.2021;
· за видатковою накладною №2014 від 28.08.2021 на суму 83 052, 72 грн - 31.10.2021;
· за видатковими накладними №2142 від 13.09.2021 на суму 48 033, 60 грн та №2141 від 13.09.2021 на суму 4 235, 04 грн - 16.11.2021;
· за видатковими накладними №2279 від 24.09.2021 на суму 60 965, 28 грн та №2278 від 24.09.2021 на суму 23 171, 04 грн - 28.11.2021;
· за видатковими накладними №2559 від 25.10.2021 на суму 13 605, 84 грн та №2558 від 25.10.2021 на суму 44 110, 08 грн - 28.12.2021.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, позивач просив суд стягнути 46 708, 73 грн пені, нарахованої за загальний період з 30.04.2021 по 13.04.2022.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику залікову неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми неоплаченого товару, але не більше п'яти відсотків від вартості партії товару.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені в сумі 46 708, 73 грн та встановлено, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно встановлено строк оплати за кожною видатковою накладною, а саме 45 календарних днів, тоді, як у пункті 5.1. договору передбачено 45 банківських днів, позивачем не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування пені, а також обмеження пункту 6.2. договору відносно того, що пеня не може перевищувати п'яти відсотків від вартості партії товару.
У зв'язку з чим судом здійснено власний перерахунок пені, а саме наступним чином:
Номер ВНСтрок оплати Сума заборгованості грнПеріод нарахування пеніКількість днівСума пеніЗагальна сума пені до стягнення
№481 та №480 від 15.03.2021 20.05.202195 770,74 72 770,74 63 770, 74 59 770,74 49 770,74 42 770,7421.05.2021-23.05.2021 24.05.2021-01.06.2021 02.06.2021-03.06.2021 04.06.2021-07.06.2021 08.06.2021-09.06.2021 10.06.2021-14.06.20213 9 2 4 2 5118,07 269,15 52,41 98,25 40,91 87,89 666,68
№734 та №733 від 12.04.202121.06.2021116 764,11 92 739,70 62 739,70 12 739,7022.06.2021-15.07.2021 16.07.2021-03.08.2021 04.08.2021-09.08.2021 10.08.2021-15.08.202124 19 6 61 151,65 756,63 165,01 33,51 2 106,80
№811 та №810 від 20.04.202130.06.2021129 076,56 94 806,29 84 806,29 70 806,29 50 806,29 30 806,29 20 806,29 10 806,2901.07.2021-15.08.2021 16.08.2021 17.08.2021-18.08.2021 19.08.2021-24.08.2021 25.08.2021-29.08.2021 30.08.2021-01.09.2021 02.09.2021 03.09.2021-12.09.202146 1 2 6 5 3 1 102 564,95 41,56 74,35 186,23 111,35 40,51 9,12 47,37 3 075,45
№837 та №836 від 23.04.202102.07.202188 601,76 49 408,05 28 110,69 8 110,6903.07.2021-12.09.2021 13.09.2021-14.09.2021 15.09.2021-19.09.2021 20.09.2021-03.10.202172 2 5 132 755,15 46,02 65,46 49,11 2 915,74
№1266, №1265 та №1264 від 02.06.202108.08.2021117 192,24 105 302,93 95 302,93 75 302,93 55 302,93 35 302,93 15 302,9309.08.2021-03.10.2021 04.10.2021-07.10.2021 08.10.2021-17.10.2021 18.10.2021-20.10.2021 21.10.2021 22.10.2021-01.11.2021 02.11.2021-09.11.202156 4 10 3 1 11 8 2 953,89 196,18 443,88 105,22 25,76 180,87 57,02 3 962,82
№1521 та №1520 від 02.07.202105.09.202134 194,96 29 497,8906.09.2021-09.11.2021 10.11.2021-05.03.202265 1161 031,47 1 734,311 709,75
№1717 та №1716 від 29.07.202103.10.202161 224,4804.10.2021-03.04.20221825 627,623 061,22
№1952 та №1951 від 18.08.202124.10.202142 665,0425.10.2021-10.04.20221683 668,022 133,25
№2014 від 28.08.202131.10.202183 052,72 36 440,1301.11.2021-10.04.2022 11.04.2022-13.04.2022 161 33 640,67 59,903 700, 57
№2142 та №2141 від 13.09.202116.11.202152 268,6417.11.2021-13.04.20221482 377,152 377,15
№2279 та 2278 від 24.09.2021 28.11.202184 136,3229.11.2021-13.04.20221363 826,473 826,47
№2559 та №2558 від 25.10.202128.12.202157 715, 9229.12.2021-13.04.20211063 279,533 279,53
Всього32 815,43
Отже, стягненню з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 32 815,43 грн, а позов у цій частині частковому задоволенню.
Окрім цього, в зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 9 409, 62 грн нарахованих за загальний період з 30.04.2021 по 13.04.2022 та 43 326, 54 грн інфляційних втрат за загальний період з 30.04.2021 по 31.03.2022.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені, викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє обов'язку розрахуватися та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Дослідивши доданий до позову розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що при їх нарахуванні позивачем не враховано положення пункту 5.1. договору відповідно до якого оплата за товар здійснюється протягом 45 банківських днів з моменту поставки товару, а не 45 календарних днів, як розраховано позивачем.
Відповідно до приписів статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У зв'язку з чим судом здійснено власний перерахунок 3% річних, а саме наступним чином:
Номер ВНСтрок оплати Сума заборгованості грнПеріод нарахування Кількість днівСума 3% річних
№481 та №480 від 15.03.2021 20.05.202195 770,74 72 770,74 63 770, 74 59 770,74 49 770,74 42 770,7421.05.2021-23.05.2021 24.05.2021-01.06.2021 02.06.2021-03.06.2021 04.06.2021-07.06.2021 08.06.2021-09.06.2021 10.06.2021-14.06.20213 9 2 4 2 523,61 53,83 10,48 19,65 8,18 17,58
№734 та №733 від 12.04.202121.06.2021116 764,11 92 739,70 62 739,70 12 739,7022.06.2021-15.07.2021 16.07.2021-03.08.2021 04.08.2021-09.08.2021 10.08.2021-15.08.202124 19 6 6230,33 144,83 30,94 6,28
№811 та №810 від 20.04.202130.06.2021129 076,56 94 806,29 84 806,29 70 806,29 50 806,29 30 806,29 20 806,29 10 806,2901.07.2021-15.08.2021 16.08.2021 17.08.2021-18.08.2021 19.08.2021-24.08.2021 25.08.2021-29.08.2021 30.08.2021-01.09.2021 02.09.2021 03.09.2021-12.09.202146 1 2 6 5 3 1 10488,06 7,79 13,94 34,92 20,88 7,60 1,71 8,88
№837 та №836 від 23.04.202102.07.202188 601,76 49 408,05 28 110,69 8 110,6903.07.2021-12.09.2021 13.09.2021-14.09.2021 15.09.2021-19.09.2021 20.09.2021-03.10.202172 2 5 13524,33 8,12 11,55 8,67
№1266, №1265 та №1264 від 02.06.202108.08.2021117 192,24 105 302,93 95 302,93 75 302,93 55 302,93 35 302,93 15 302,9309.08.2021-03.10.2021 04.10.2021-07.10.2021 08.10.2021-17.10.2021 18.10.2021-20.10.2021 21.10.2021 22.10.2021-01.11.2021 02.11.2021-09.11.202156 4 10 3 1 11 8 539,41 34,62 78,33 18,58 4,55 31,92 10,06
№1521 та №1520 від 02.07.202105.09.202134 194,96 29 497,8906.09.2021-09.11.2021 10.11.2021-10.04.202265 152182,69 368,52
№1717 та №1716 від 29.07.202103.10.202161 224,4804.10.2021-10.04.2022189951,08
№1952 та №1951 від 18.08.202124.10.202142 665,0425.10.2021-10.04.2022168589,13
№2014 від 28.08.202131.10.202183 052,72 36 440,1301.11.2021-10.04.2022 11.04.2022-13.04.2022 161 31 099,03 8,99
№2142 та №2141 від 13.09.202116.11.202152 268,6417.11.2021-13.04.2022148635,82
№2279 та 2278 від 24.09.2021 28.11.202184 136,3229.11.2021-13.04.2022136940,48
№2559 та №2558 від 25.10.202128.12.202157 715, 9229.12.2021-13.04.2021106502,84
Всього7 678,21
Отже, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 7 678, 21 грн.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що він є невірним, оскільки позивачем розраховувалася інфляція за кожен день, що не відповідає чинному законодавству так, як інфляційні втрати розраховуються в цілому за місяць, а також позивачем невірно розраховано строк оплати.
Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за загальний період з червня 2021 року по березень 2022 року кожною видатковою накладною, враховуючи дати оплат та де заборгованість складала менше половини місяця, а також місяці де була дефляція, а саме:
· за видатковими накладними №481 від 15.03.2021 на суму 61 673, 76 грн та №480 від 15.03.2021 на суму 55 416, 96 грн - 0 грн;
· за видатковими накладними №734 від 12.04.2021 на суму 117 976, 32 грн та №733 від 12.04.2021 на суму 65 190, 24 грн - 92, 74 грн;
· за видатковими накладними №811 від 20.04.2021 на суму 109 694, 16 грн та №810 від 20.04.2021 на суму 19 382, 40 грн - - 189, 61 грн (дефляція);
· за видатковими накладними №837 від 23.04.2021 на суму 57 825, 36 грн та №836 від 23.04.2021 на суму 30 776, 40 грн - 248,55 грн;
· за видатковими накладними №1266 від 02.06.2021 на суму 30 466, 08 грн, №1265 від 02.06.2021 на суму 18 734, 40 грн та №1264 від 02.06.2021 на суму 58 991, 76 грн - 08.08.2021 - 2 026,84 грн;
· за видатковими накладними №1521 від 02.07.2021 на суму 19 014, 48 грн та №1520 від 02.07.2021 на суму 15 180, 48 грн - 3 395, 22 грн;
· за видатковими накладними №1717 від 29.07.2021 на суму 44 301, 60 грн та №1716 від 29.07.2021 на суму 16 922, 88 грн - 6 149, 81 грн;
· за видатковими накладними №1952 від 18.08.2021 на суму 25 854, 48 грн та №1951 від 18.08.2021 на суму 16 810, 56 грн - 3 776, 16 грн;
· за видатковою накладною №2014 від 28.08.2021 на суму 83 052, 72 грн - 7 527, 18 грн;
· за видатковими накладними №2142 від 13.09.2021 на суму 48 033, 60 грн та №2141 від 13.09.2021 на суму 4 235, 04 грн - 4 284,75;
· за видатковими накладними №2279 від 24.09.2021 на суму 60 965, 28 грн та №2278 від 24.09.2021 на суму 23 171, 04 грн - 6 897,12;
· за видатковими накладними №2559 від 25.10.2021 на суму 13 605, 84 грн та №2558 від 25.10.2021 на суму 44 110, 08 грн - 4 358,84 грн.
За розрахунком суду за загальний період з червня 2021 року по березень 2022 року розмір інфляційних втрат складає 38 567, 60 грн.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України ).
Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також суд зазначає, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо строку позовної давності зі стягнення штрафних санкцій, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" з 02.04.2020 на строк дії карантину, а також відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Отже, зважаючи на те, що з даним позовом позивач звернувся 20.04.2022 (штамп канцелярії суду) та те, що позивачем здійснено нарахування пені з 30.04.2021, позов про стягнення пені пред'явлений в межах строку спеціальної позовної давності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 32 815,43 грн пені, 7 678,21 грн 3% річних і 38 567, 60 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Аванта» (04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 15, ідентифікаційний код 35495114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-Центр» (03142, місто Київ, проспект Палладіна, будинок 44, корпус 8, ідентифікаційний код 36263797) 32 815 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн 43 коп. пені, 7 678 (сім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 21 коп. 3% річних, 38 567 (тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн 60 коп. інфляційних втрат та 1 972 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві) грн 46 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань