ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2022Справа № 910/3203/22
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом військової частини 3078 Національної гвардії України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг"
про стягнення 42 119,60 грн.
Представники сторін: не викликались.
Військова частина 3078 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" про стягнення пені в розмірі 42 119,60 грн за порушення строків поставки товару.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір №67/ВЗЗ-2021 про закупівлю товару від 09.08.2021.
У зв'язку з порушенням строків поставки просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 42 119,60 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.05.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
16.05.2022 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
22.06.2022 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, у разі задоволення позовних вимог вирішити питання про зменшення суми пені, враховуючи повне виконання відповідачем зазначеного договору.
29.06.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
18.07.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
22.07.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача по справі №910/3203/22.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
09.08.2021 року між військовою частиною 3078 Національної гвардії України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сефторг" (учасник) укладено договір №67/ВЗЗ-2021.
Відповідно до п.1.1 договору учасник зобов'язується у визначені договором строки поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару м'ясо свинини, м'ясо яловочини 1 категорії (ДК 021:2015-15110000-2 м'ясо).
Кількість товару за договором: м'ясо свинини І категорії - 200 000 кг, м'ясо яловичини І категорії - 180 000 кг.
Згідно з п.6.1 договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці. Строк поставки товару за цим договором складає не менше 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання учасником-переможцем письмової заявки.
Не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця учасник (представник учасника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки.
Заявка вручається під особистий підпис учаснику (представнику учасника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається учаснику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленмм на адрес учасника, зазначену в розділі 14 договору.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
На виконання умов договору 06.09.2021 позивачем було надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Сороці А.А., який діяв на підставі довіреності від 02.09.2021, заявку №78/8/2-1629 від 03.09.2021 про необхідність поставки товару на склад позивача: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А у визначені строки та в загальній кількості 180 000 кг, а саме:
- м'ясо свинини (заморожене) у кількості 80 000 кг, дата поставки товару товароодержувачу: 14.09.2021, 16.09.2021, 23.09.2021, 29.09.2021,
- м'ясо яловичини 1 категорії (заморожене) у кількості 100 000 кг, дата поставки товару товароодержуввачу: 09.09.2021, 14.09.2021, 16.09.2021, 23.09.2021, 29.09.2021.
Також, в заявці зазначено, що за порушення строку поставки товару зазначеного у 8.3 цього договору учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додтково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору та заявки №78/8/2-1629 від 03.09.2021 відповідачем поставлено товар, з порушенням строку, а саме:
- згідно з видатковою накладною №СФ-0030899 від 06.10.2021 року поставлено м'ясо яловичини (м'ясо яловичини першої категорії) у кількості 10 000,00 кг на суму 900 000,00 грн.,
- згідно з видатковою накладною №СФ-0031657 від 07.10.2021 року поставлено м'ясо яловичини (м'ясо яловичини першої категорії) у кількості 20 000,00 кг на суму 1 800 000,00 грн.
Також, 28.09.2021 позивачем було надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Сороці А.А., який діяв на підставі довіреності від 02.09.2021, заявку №78/8/2-18099 від 28.09.2021 про необхідність поставки товару на склад позивача: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А у визначені строки та в загальній кількості 128 000 кг, а саме:
- м'ясо свинини (заморожене) у кількості 20 000 кг до 05.10.2021, 20 000 кг до 12.10.2021, 20 000 кг до 19.10.2021, 24 000 кг до 26.10.2021,
- м'ясо яловичини 1 категорії (заморожене) у кількості 10 000 кг до 06.10.2021, 20 000 кг до 13.10.2021, 14 000 кг до 20.10.2021.
Також, в заявці зазначено, що за порушення строку поставки товару зазначеного у 8.3 цього договору учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додтково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору та заявки №78/8/2-1809 від 28.09.2021 відповідачем поставлено товар, з порушенням строку, а саме:
- згідно з видатковою накладною №СФ-0033838 від 19.10.2021 року поставлено м'ясо свинини (м'ясо свинини першої категорії) у кількості 20 000,00 кг на суму 1 346 000,00 грн.,
- згідно з видатковою накладною №СФ-0034268 від 21.10.2021 року поставлено м'ясо свинини (м'ясо свинини першої категорії) у кількості 20 000,00 кг на суму 1 346 000,00 грн.,
- згідно з видатковою накладною №СФ-0037443 від 09.11.2021 року поставлено м'ясо свинини (м'ясо свинини першої категорії) у кількості 4 000,00 кг на суму 269 200,00 грн.,
- згідно з видатковою накладною №СФ-0037459 від 09.11.2021 року поставлено м'ясо свинини (м'ясо свинини першої категорії) у кількості 20 000,00 кг на суму 1 346 000,00 грн.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач на виконання заявок поставив товар у місце постачання проте частина товару була поставлена з порушенням строків його поставки, який сторони узгодили.
Для врегулювання спору в досудовму порядку позивачем направлялись відповідачу претензії про сплату пені за порушення строків поставки №78/6-2351 від 30.11.2021 та №78/6-2256 від 18.11.2021.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 42 119,60 грн.
Відповідно до п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором.
Згідно з п.8.3 договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.
За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).
Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 42 119,60 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд у разі задоволення позивних вимог вирішити питання про зменшення суми пені, враховуючи повне виконання відповідачем зазначеного договору.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2020 року у справі №910/8698/19 зазначив, що відповідно до наведених у цій постанові положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) є саме правом, а не обов'язком суду.
Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів. При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідача). Водночас, всупереч наведеним у касаційній скарзі доводам, на іншого учасника справи (позивача) не покладався обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань: адже сам встановлений судом факт такого несвоєчасного виконання вже був достатньою підставою для застосування штрафних санкцій, а вимог щодо відшкодування шкоди позивач у цій справі не заявляв.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення розміру пені.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сефторг" (65089, м. Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 59-Е, кім. 11-А ідентифікаційний код 43717455) на користь військової частини 3078 Національної гвардії України (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, будинок 8-А, ідентифікаційний код 25574423) пеню в розмірі 42 119 (сорок дві тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 60 коп. та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий