21.07.2022 Справа № 908/1130/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву ТОВ "Керуюча компанія "Запоріжжя Наш Дім" (ЄДРПОУ 43037039) про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви
Заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Запоріжжя Наш Дім" (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, б. 5, оф. 137, код ЄДРПОУ: 43037039)
До осіб, які можуть отримати статус учасника справи
(Відповідача) Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, пр. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926)
(Третьої особи) Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, м. Запоріжжя, пр. Олександрівська, буд. 35; код ЄДРПОУ 42093239)
Ціна позову 129079,10 грн.
Без виклику представників сторін
19.07.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ТОВ "Керуюча компанія "Запоріжжя Наш Дім" від 18.07.2022 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022 вказану заяву розподілено судді Проскурякову К.В.
Заявник зазначає, що він планує звернутися до суду з позовною заявою до ПАТ "Запоріжжяобленерго" про припинення незаконних дій Відповідача та згодом третьої особи стосовно нарахування неіснуючого боргу Позивача. З посиланням на ст. ст. 136-140 ГПК України вважає, що до прийняття рішення суду по цій справі існує необхідність вжиття заходів, забезпечення позову у вигляді заборони оператору систем розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» на здійснення припинення постачання електричної енергії за договором №15628 від 17.08.2020 для ТОВ "Керуюча компанія "Запоріжжя Наш Дім" до закінчення розгляду справи у господарському суді, оскільки відключення електричної енергії є загрозою для припинення надання житлово-комунальних послуг населенню житлових будинків, які обслуговує Заявник в якості управителя житлових будинків.
В обґрунтування забезпечення позову заявник посилається на те, що листом №16111 від 04.07.2022 постачальник електричної енергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» повідомив Заявника про невиконання останнім умов договору №15628, та про відключення у зв'язку з цим Заявника від електропостачання з 03 серпня 2022 року о 9 годині. Відключенню за даним листом підлягають точки обліку за договором № 15628, а саме з 12 точок обліку 11 точок обліку є населення (електропостачання на комунальне навантаження та електропостачання ліфтів житлових будинків). До EIC-кодів ТКО споживача Керуюча компанія «Запоріжжя Наш Дім» ЄДРПОУ 43037039 (освітлення сходових клітин та живлення ліфтів) відносяться такі точки: 62Z3288228741558 (комунальне навантаження); 62Z9379980401943 (живлення ліфтів); 62Z7273977568904 (комунальне навантаження); 62Z8671075808419 (живлення ліфтів); 62Z3745075297803 (комунальне навантаження); 62Z5506164854460 (комунальне навантаження); 62Z1159531977424 (комунальне навантаження); 62Z6198299421818 (комунальне навантаження); 62Z2124316705647 (комунальне навантаження); 62Z6021818465810 (живлення ліфтів); 62Z2171539547969 (живлення ліфтів). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонено зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню внаслідок їх неоплати або оплати не в повному обсязі до скасування/припинення воєнного стану в Україні. Указом Президента України №64\2022 від 24.02.2022 р., затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022 р. на території України введено воєнний стан з 24.02.2022 р., який продовжено по теперішній час. Керуюча компанія «Запоріжжя Наш Дім» здійснює оплати за договором №15628 щомісячно, погашаючи поточні місячні платежі (згодом у позові буде це зазначено). Однак, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» ввело в оману Заявника та у своєму листі № 16111 від 04.07.2022 повідомило про наявність боргу за періоди, які було фактично сплачено заявником - ТОВ Керуюча компанія «Запоріжжя Наш Дім». Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову від 13.11.2018 № 1415 «Про видачу ПАТ "Запоріжжяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом». Згідно з п. 4 ця постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019. 19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 310 від 14.03.2018. Відповідач (ПАТ «Запоріжжяобленерго») є оператором систем розподілу електричної енергії, та відповідно до повідомлень Третьої особи (ТОВ «Запоріжжяелектропостачання») на підставі пп.2 п.7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312: « Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється…. електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі: заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником; ….. Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.». Відповідно до пп. 13 п.5.3.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії Постачальник універсальних послуг (яким є Третя особа ТОВ «Запоріжжяелектропостачання») зобов'язаний передавати операторам систем дані про покази розрахункових лічильників електричної енергії, отримані від споживачів. Дану вимогу правил постачальник не виконує, що спричинило майнову шкоду Заявнику у вигляді надуманої заборгованості за спожиту електричну енергію та загрозу подальшого відключення від постачання електричної енергії. Усі дані надавалися Заявником до оператора розподілу безпосередньо, але все одно виникла помилка. Відповідач - оператор систем розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі пп.2 п.11.5.2. за зверненням Третьої особи - електропостачальника (ТОВ «Запоріжжяелектропостачання») здійснює припинення постачання електричної енергії заявнику. Заявник, отримавши лист-попередження від третьої особи ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» №16111 від 04.07.2022 не погоджується із сумою заборгованості у розмірі 129 тис. 079 грн. 10 копійок та вважає що заборгованість відсутня, про що впродовж десяти днів подасть на розгляд суду позов про припинення незаконних дій. Відповідно до пп 13 п.5.3.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії Постачальник універсальних послуг (яким є Третя особа ТОВ «Запоріжжяелектропостачання») зобов'язаний передавати операторам систем дані про покази розрахункових лічильників електричної енергії, отримані від споживачів. Але, по факту за договором № 15628 це не виконується, постачальник лише переадресовує до оператора (ПАТ «Запоріжжяобленерго»), що є порушенням щодо надання послуг з постачання електричної енергії «Універсальна послуга». Заявником була здійснена службова перевірка, внаслідок якої встановлено незаконно нараховані кіловатт/години з боку оператора систем розподілу - Відповідача (ПАТ «Запоріжжяобленерго») у розмірі 54 188 кВт*год на загальну суму 91 тис.035 грн. 84 коп. (дев'яноста одна тисяча тридцять п'ять гривень 84 коп.), що відображається у рахунку ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» №55-15628/07Ф від 12.08.2021 року. Заявником встановлено, що оператором систем розподілу було допущено помилку та кіловат/години колишнього управителя житлових будинків у розмірі 54 188 кВт*год на загальну суму 91 тис.035 грн. 84 коп. (дев'яноста одна тисяча тридцять п'ять гривень 84 коп.) було включено до витрат Заявника, що спричинило заборгованість починаючи з серпня 2021 року. Фактично за 1 календарний місяць було нараховано майже річний об'єм споживання електричної енергії. Відповідно до ст.ст.5,10, 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управлінням будинком є житловою, до якої входить постачання електричної енергії на освітлення сходових клітин та електропостачання ліфтів. В даному випадку відключення електричної енергії є загрозою для припинення надання житлово-комунальних послуг населенню житлових будинків, які обслуговую Заявник (Позивач) в якості Управителя житлових будинків. Тому застосування господарським судом заходу із забезпечення позову у вигляді заборони на здійснення відключення є найбільш точним і правильним на думку Заявника. З огляду на воєнний стан в Україні, Урядом заборонено здійснювати припинення постачання електричної енергії споживачам (постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206), а тому з метою захисту прав Заявника та мешканців житлових будинків, просить застосувати вказані заходи забезпечення позову.
Розглянувши вказану заяву, дослідивши додані до неї заявником докази суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
До заяви про забезпечення позову від 18.07.2022р. Заявником додано лише:
- Лист №16111 від 04.07.2022 , яким постачальник електричної енергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» попередив Заявника про припинення (обмеження) електропостачання (розподілу) електричної енергії з 03 серпня 2022 року о 9 годині у зв'язку з невиконанням останнім умов договору №15628. В листі наведено перелік EIC-кодів ТКО споживача: 62Z3288228741558; 62Z9379980401943; 62Z7273977568904; 62Z8671075808419; 62Z3745075297803; 62Z5506164854460; 62Z1159531977424; 62Z6198299421818; 62Z2124316705647; 62Z6021818465810; 62Z2171539547969. А також вказано розмір заборгованості споживача за період з липня 2021р. по травень 2022р. включно, на загальну суму 129079,10 грн. Підставами припинення (обмеження) постачання електричної енергії у листі визначено: п.п 2 п 7.5 Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312; п.11.5.2. Кодекс систем розподілу, затверджений Постановою НКРЕКП від 14.032018р. № 310; Порядок забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам, затверджений Постановою КМУ від 27.12.2018р. № 1209; Постанова КМУ від 17.01.2000 р. №59, договір про постачання електричної енергії. Відповідно до п.7.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії; п. 11.5.23 Кодексу систем розподілу, відновлення постачання електричної енергії можливе виключно за умови погашення заборгованості та витрат енергопостачальника на виконання робіт з припинення та відновлення постачання електричної енергії;
- Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.07.2020 - 15.07.2022р. між ТОВ "Керуюча компанія "Запоріжжя Наш Дім" та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за договором 15628, який заповнено та підписано лише з боку ТОВ "Керуюча компанія "Запоріжжя Наш Дім" і яким зафіксовано наявність заборгованості на користь Заявника в сумі 1883,40 грн.
Отже, за наслідками дослідженням вказаних доказів судом встановлено, що вони не містять підтвердження доводів Заявника про те, що наведені у листі EIC-коди ТКО споживача, щодо яких попереджено про відключення електропостачання, є саме комунальним навантаженням та живленням ліфтів і які відносяться за твердженнями Заявника до послуги з управлінням будинком, тобто є житлово-комунальною послугою, а тому існує загроза припинення надання населенню житлово-комунальних послуг населенню житлових будинків, які обслуговує Заявник.
Доводи Заявника про те, що оператором систем розподілу було допущено помилку на загальну суму 91 тис. 035 грн. 84 коп. і фактично за 1 календарний місяць було нараховано майже річний об'єм споживання електричної енергії також жодним чином не підтверджені наданими первинними документами, а тому одноосібно підписаний Заявником акт взаємних розрахунків не може бути розцінений судом у якості допустимого та достовірного доказу вказаних Заявником обставин.
Заявником взагалі не додано до заяви від 18.07.2022р. Договору про постачання електричної енергії № 15628 з доказами того, що він стосується постачання електричної енергії до житлових будників, які він за його твердженнями обслуговує і щодо яких його попереджено про відключення від електропостачання.
Крім цього суд вважає, що визначений Заявником предмет майбутнього позову, з яким він планує звернутись до господарського суду, а саме про припинення незаконних дій Відповідача та згодом третьої особи стосовно нарахування неіснуючого боргу Позивача у сумі 129079,10 грн. не пов'язаний із запропонованими заходами забезпечення позову - забороною вчиняти дії щодо припинення електропостачання, оскільки у цій справі між сторонами виникне спір щодо розміру плати за спожиту електричну енергію, а не щодо відключення від електропостачання. При цьому суд враховує, що Заявник не згодний із нарахуванням суми боргу за липень 2021 року, тобто за період до введення воєнного стану, а тому мав своєчасно вживати заходи щодо врегулювання вказаних розбіжностей з постачальником електроенергії, а тому його посилання на введення з лютого 2022 року воєнного стану в Україні є безпідставними. Доказів того, що йому стало відомо про наявність заборгованості за липень 2021р. лише з листа від 04.07.2022р. № 16111 Заявником також не надано.
Враховуюче викладене суд констатує, що запропоновані Заявником заходи забезпечення позову не відповідають принципам розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Вони безпосередньо не пов'язані з предметом вказаних Заявником можливих позовних вимог і не свідчать про можливість утруднення виконання рішення в разі невжиття таких заходів. Заявником не наведено в чому саме полягає зв'язок між цим конкретним заходом на забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги та не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, які б могли свідчити про вчинення таких дій відповідачем.
Сама по собі можливість відключення електроустановок Заявника від електроспоживання не свідчить про те, що у разі прийняття рішення судом про задоволення майбутнього позову із визначеним Заявником предметом невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно унеможливити виконання рішення суду та ефективно захистити та поновити порушені майнові права та інтереси позивача, та не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. При цьому Заявник навіть не посилається в заяві на потенційну можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення у разі невжиття таких заходів щодо його забезпечення.
Отже, наведене не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України.
Крім цього, суд зазначає, що в порушення п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заява не містить пропозицій щодо зустрічного забезпечення, яке з огляду на запропоновані заходи забезпечення позову, предмет і ціну майбутнього позову, є обов'язковим, оскільки задоволення цієї заяви могло б завдати збитків відповідачеві, а тому їх відшкодування має бути забезпечено.
Також суд враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заявником не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "Керуюча компанія "Запоріжжя Наш Дім" від 18.07.2022 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви з покладенням судових витрат в цій частині на Заявника.
Керуючись ст.ст. 137, 138, 139, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні заяви ТОВ "Керуюча компанія "Запоріжжя Наш Дім" від 18.07.2022 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви відмовити.
2. Копію ухвали направити заявнику, відповідачу та третій особі.
3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст.255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.