вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.07.2022м. ДніпроСправа № 904/9799/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Ярошенко Тетяни Орестівни, м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 115 316,59 грн.
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські елетромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Ярошенко Тетяни Орестівни суму грошових коштів у загальному розмірі 115 316,59 грн., що складається з: заборгованості у розмірі 109 264,90 грн., пені у розмірі 4 231,83 грн., 3% річних у розмірі 749,01 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 070,85 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу у строк до 05.02.2022 - відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу у строк до 25.01.2022 - відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
В зазначені строки сторони не подали витребувані судом документи.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою юридичною адресою.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", 07.01.2022 поштове відправлення № 4930019213414 прийняте підприємством поштового зв'язку до пересилання, станом на 27.06.2022 поштове відправлення № 4930019213414 знаходиться у точці видачі/доставки: 53208, м. Нікополь.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2022 продовжено строк розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в межах розумного строку.
27.06.2022 Господарським судом Дніпропетровської області зроблено запит до Дніпропетровської дирекції ПАТ "УКрпошта" про надання інформації про вручення/невручення адресату (відповідачу) поштового відправлення №4930019213414 та надати підтверджуючі документи.
12.07.2022 від Дніпропетровської дирекції ПАТ "Укрпошта" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь від 11.04.2022 № Б-60-1-22, у якому повідомив, що рекомендований лист з повідомленням про вручення №4930019213414 від 07.01.2022 на адресу: 53200, м. Нікополь, вул. Степова, 85 на ім'я Ярошенко Т.О., надійшов до відділення поштового зв'язку 53200 м. Нікополь 10.07.2022 та повернутий по закінченню терміну зберігання за зворотною адресою без приписки до виробничої документації, тому підтвердити дату повернення та місце знаходження не надається можливості.
Відповідачі правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористалися, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від них додаткових доказів не заявляли, як не заявили і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Господарський суд прийшов до висновку, що наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвали суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за їх адресою реєстрації, повинні були докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвали суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.
Отже, відповідачі вважаються такими, що повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1149/2020 від 09.11.2020 про реструктуризацію заборгованість, відповідно до умов якого (п. 2.1.1) боржник зобов'язався починаючи з 01.12.2020 щомісячно протягом 12 місяців перерахувати на рахунок позивача платіж реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати, з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання реактивної електроенергії та розподіл електричної енергії - 100%, відповідно до основного договору.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Тетяною Орестівною (далі - споживач, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", (далі - постачальник, позивач) укладено 15.04.2011 договір про постачання електричної енергії №1149 відповідно до п. 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 144,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.2.1 договору під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Пунктом 6 Постанови НКРЕ КП від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" визначено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Пунктом 4 Постанови встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
До укладення договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між власником мереж та/або ОСР/ОСП, та/або споживачем щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем.
В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.
Договір про постачання електричної енергії №1149 від 15.04.2011 з 01 січня 2019 року втратив чинність та набув чинність публічний договір (договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, що розміщений на офіційному веб-сайті АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") (далі - договір).
За умовами п. 2.3.5. Договору про постачання електричної енергії, Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії.
Враховуючи факт споживання відповідачем електричної енергії, станом на сьогодні між Відповідачем та Позивачем діє публічний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, умови якого розміщені на сайті Позивача. При цьому зазначаємо, що попередній Договір про постачання електричної енергії № 1149 від 15.04.2011 також продовжує свою дію в частині, що не врегульована договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Станом на 09.11.2020 у Відповідача утворилася заборгованість перед Позивачем за Договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в розмірі 262 242,90 грн.
Позивач зазначив, що споживачем було визнано наявну заборгованість в повному обсязі.
09.11.2020 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 1149/2020 від 09.11.2020 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого (п. 2.1.1.) Відповідач (Боржник) зобов'язався починаючи з 01.12.2020 щомісячно протягом 12 місяців перераховувати на рахунок Позивача (Кредитора) платіж з реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати, з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання реактивної електричної енергії та розподіл електричної енергії - 100%, відповідно до основного договору.
Відповідно до п. 2.1.2. Договору про реструктуризацію, сторони погодили, що сплата боргу зазначеного в п. 1.1. Договору буде проводитися Боржником згідно з графіком: одинадцять платежів в сумі 21 854,00 грн., починаючи з грудня до 25 числа кожного місяця, а дванадцятий платіж в сумі 21 848,90 грн. до 25 листопада 2021 року відповідно.
Відповідачем частково оплачено заборгованість по Договору про реструктуризацію, а саме:
1) 24.12.2020 в сумі 21854,00 грн.;
2) 25.01.2021 в сумі 21854,00 грн.;
3) 24.02.2021 в сумі 21854,00 грн.;
4) 22.03.2021 в сумі 21854,00 грн.;
5) 26.04.2021 в сумі 21854,00 грн.;
6) 25.05.2021 в сумі 21854,00 грн.;
7) 25.06.2021 в сумі 21854,00 грн.
Що разом складає 152 978,00 грн.
Тобто на даний час заборгованість боржника становить 109 264,90 грн., яка боржником не оплачена.
Відповідно до п. 3.4. Договору про реструктуризацію, у випадку прострочення Боржником на строк понад 10 днів від дати, до якої мав бути здійснений щомісячний платіж, Кредитор має право вимагати від Боржника дострокової оплати залишку заборгованості по Договору, а Боржник зобов'язаний здійснити таку оплату в 15-денний строк з моменту отримання вимоги. У випадку несплати боржником залишку заборгованості, спір передається на розгляд до господарського суду.
Позивачем було направлено на адресу Відповідача Вимогу № 47214/1001 від 04.11.2021, в якій Позивач просив оплатити суму заборгованості в розмірі 109 264,90 грн. у 15 денний строк.
Станом на дату подачі позову заборгованість у розмірі 109 264,90 грн. Відповідачем не оплачена, що і є причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Положеннями ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи слідує, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Взаємовідносини учасників ринку електричної енергії регулюються, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
За визначенням Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії - це транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії (ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. ст. 45, 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
В підпункті 3 п. 1 ст. 57 Закону України “Про ринок електричної енергії” (із змінами та доповненнями), пп.1) пп. 5.2.1 п. 5.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, зазначено, що позивач, як електропостачальник по договору, має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії” (із змінами та доповненнями), пп. 5.5.5. п. 5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, відповідач, як споживач електричної енергії по Договору, зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Пунктом 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" передбачено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанов
Згідно з п. 1.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - Правила), для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил. Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу/передачі (п. 2.1.5 Правил).
Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії викладений у додатку 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії.
З матеріалів справи слідує споживання Відповідачем електричної енергії, станом на сьогодні між Відповідачем та Позивачем діє публічний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, умови якого розміщені на сайті Позивача. При цьому зазначаємо, що попередній Договір про постачання електричної енергії № 1149 від 15.04.2011 також продовжує свою дію в частині, що не врегульована договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу, зокрема забезпечує недискримінаційний доступ до системи розподілу; надає послуги з розподілу електричної енергії з дотриманням встановлених показників якості надання послуг. При цьому має право, з-поміж іншого, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії .
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок розрахуватися за надані послуги.
Станом на 09.11.2020 у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за Договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в розмірі 262 242,90 грн.
Споживачем було визнано наявну заборгованість в повному обсязі.
09.11.2020 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 1149/2020 від 09.11.2020 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого (п. 2.1.1.) Відповідач (Боржник) зобов'язався починаючи з 01.12.2020 щомісячно протягом 12 місяців перераховувати на рахунок Позивача (Кредитора) платіж з реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати, з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання реактивної електричної енергії та розподіл електричної енергії - 100%, відповідно до основного договору.
Відповідно до п. 2.1.2. Договору про реструктуризацію, сторони погодили, що сплата боргу зазначеного в п. 1.1. Договору буде проводитися Боржником згідно з графіком: одинадцять платежів в сумі 21 854,00 грн., починаючи з грудня до 25 числа кожного місяця, а дванадцятий платіж в сумі 21 848,90 грн. до 25 листопада 2021 року відповідно.
Відповідачем частково оплачено заборгованість по Договору про реструктуризацію.
Тобто на даний час заборгованість боржника становить 109 264,90 грн., яка боржником не оплачена.
Відповідно до п. 3.4. Договору про реструктуризацію, у випадку прострочення Боржником на строк понад 10 днів від дати, до якої мав бути здійснений щомісячний платіж, Кредитор має право вимагати від Боржника дострокової оплати залишку заборгованості по Договору, а Боржник зобов'язаний здійснити таку оплату в 15-денний строк з моменту отримання вимоги. У випадку несплати боржником залишку заборгованості, спір передається на розгляд до господарського суду.
Так, Позивачем було направлено на адресу Відповідача Вимогу № 47214/1001 від 04.11.2021, в якій Позивач просив оплатити суму заборгованості в розмірі 109 264,90 грн. у 15 денний строк.
Станом на дату винесення рішення заборгованість у розмірі 109 264,90 грн. відповідачем не оплачена.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, правильність пред'явленої до стягнення суми основного боргу не оспорюється, доказів виконання грошових зобов'язань у обумовленому сторонами порядку і строки не надано.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 109 264,90грн. є доведеними позивачем, не спростовані відповідачем, відтак підлягають задоволенню.
Також, окрім суми основного боргу, позивачем пред'явлено до стягнення: пеню у розмірі 4 231,83 грн., 3% річних - 749,01 грн., інфляційні втрати - 1 070,85 грн.
Щодо стягнення пені.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Як встановлено судом, сторони у п. 3.5. Договору про реструктуризацію визначили, у випадку прострочення оплати щомісячного платежу Кредитор має право нарахувати пеню за весь час прострочення, а Боржник зобов'язаний її сплатити. Пеня нараховується у вигляді відсотків за кожен день прострочення від суми такого щомісячного платежу, який підлягає сплаті, але не сплачений Боржником, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на дату, коли повинен бути здійснений щомісячний платіж. Кредитор також має право нарахувати 3% річних та втрати від інфляції за весь період прострочення, а Боржник повинен сплатити таке нарахування.
Як вбачаться з доданого позивачем розрахунку, позивач нараховує пеню в розмірі 4 231,83 грн. за період з 26.07.2021 по 17.12.2021.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що такий розрахунок є арифметично вірним та підлягає задоволенню.
Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 749,01 грн. за період з 26.07.2021 по 17.12.2021 та інфляційних втрат у розмірі 1 070,85 грн. за період з серпня 2021 по жовтень 2021.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є вірними та підлягають задоволенню.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Положеннями частин 1, 3 статті 74, частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ярошенко Тетяни Орестівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; код ЄДРПОУ 23359034) основну заборгованість у розмірі 109 264,90 грн., пені у розмірі 4 231,83 грн., 3% річних у розмірі 749,01 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 070,85 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 25.07.2022.
Суддя В.Г. Бєлік