вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.07.2022м. ДніпроСправа № 904/917/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління", смт Біла Криниця Великоолександрівського району Херсонської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 52 306,80 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" на свою користь 52 306,80 грн. передоплати за договором поставки товару від 02.08.2021 №0208721-1.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням зобов'язань за договором від 02.08.2021 №0208721-1 в частині своєчасної та повної поставки товару.
Позивач зазначає, що ним здійснено 100% передплату за товар на підставі рахунку на оплату по замовленню №246 від 17.08.2021 на загальну суму 80 926,80 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 20.08.2021 №599. Відповідно до видаткової накладної №161 від 03.09.2021 позивачем отримано товару на суму 28 620,00 грн. Станом на сьогодні відповідачем непоставлений товар та не повернуто суму попередньої оплати у розмірі 52 306,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2022 у справі №904/917/22 яка була направлена на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" (49000, м. Дніпро, пров. Універсальний, буд. 6,) повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 23.06.2022 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2022 у справі №904/917/22 направлялась на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА", яка зазначена позивачем у позові, згідно з довідкою про доставку електронного листа копія ухвали надійшла до електронної скриньки відповідача 20.04.2022.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
02.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" (покупець) укладено договір поставки товару №020821-1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.
Відповідно до пунктів 1, 2 договору предметом постачання є (але не виключно) автомобільні запасні частини, мастила, комплектуючі для транспортних засобів вітчизняного та імпортного виробництва, що надалі іменується - товар, найменування, асортимент та кількість зазначаються в заявці покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, або електронної пошти.
Підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід'ємною частиною договору (пункт 1.3 договору)
Згідно з пунктом 2.1 договору найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару, вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що ціни на товар у постачальника встановлюються у гривнях і фіксуються в рахунках-фактурі на дату виставлення рахунку-фактури на кожну окрему партію товару. Ціна тари (упаковки) включена в ціні товару.
У відповідності з пунктом 3.3 договору загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що постачається на умовах даного договору згідно всіх видаткових накладних, підписаних з обох сторін.
Відповідно до пункту 9.2 договору, цей договір діє до 31.12.2021 включно, а частині не проведених взаєморозрахунків, до моменту проведення остаточних розрахунків між сторонами. Після закінчення зазначеного терміну якщо ні постачальник, ні покупець не заявили письмово про його зупинення, договір вважаться продовженим на кожний календарний рік.
17.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" виставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" рахунок на оплату по замовленню №246 на суму 80 925,80 грн. (а.с. 16).
20.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" здійснило оплату виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" рахунку №246 від 17.08.2021 у сумі 80 926,80 грн. згідно платіжного доручення №599 (а.с. 17).
03.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" товар по замовленню №246 на суму 28 620,00 грн. (а.с. 18).
17.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" звернулося із претензією до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" (вих. №309), в якій посилаючись на не поставку товару на суму 52 306,80 грн., вимагало повернути вказані кошти на рахунок товариства (а.с. 19).
Вказану претензію направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" 18.11.2021, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною (а.с. 20).
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 52 306,80 грн. суми передоплати за товар.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки товару №020821-1 від 02.08.2021, факт виставлення рахунку на оплату товару, оплати такого рахунку, факт поставки / непоставки товару в повному обсязі, наявність підстав для повернення передоплати.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що рахунок на оплату по замовленню №246 від 17.08.2021 на суму 80 926,80 грн. виставлений із зазначенням: "без договору", в платіжному дорученні №599 від 20.08.2021 вказано про оплату рахунку №246 від 17.08.2021.
Водночас, пунктом 3.8 договору передбачено, що будь-які грошові кошти покупця, які він одержав в період дії цього договору, сторони вважають такими, що надійшли на погашення тієї заборгованості покупця перед постачальником, що виникла раніше, відповідно до календарної черговості її виникнення. У випадку, якщо неможливо встановити за який конкретно товар здійснена оплата, то постачальник має право зарахувати таку оплату в рахунок погашення заборгованості за товар, що був поставлений раніше, а в разі переплати, така оплата зараховується в якості попередньої оплати за майбутні поставки товару.
Таким чином, хоч в рахунку на оплату №246 від 17.08.2021, платіжному дорученню №599 від 20.08.2021 і не зазначений договір №020821-1 від 02.08.2021, матеріалами справи підтверджується, що відносини між сторонами щодо поставки товару, вказаного у рахунку на оплату №246 виникли на підставі договору поставки товару №020821-1 від 02.08.2021.
Умовами договору поставки товару №020821-1 від 02.08.2021 не передбачений строк поставки товару.
Статтею 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.
Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" у претензії від 17.11.2021 за вих. №309 посилаючись на не поставку товару на суму 52 306,80 грн., вимагало повернути вказані кошти на рахунок товариства.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що договір діє до 31.12.2021 включно, а частині не проведених взаєморозрахунків, до моменту проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Враховуючи викладене, строк поставки товару за договором поставки товару №020821-1 від 02.08.2021, зазначений в рахунку на оплату №246 від 17.08.2021 та оплачений згідно з платіжним дорученням №599 від 20.08.2021 є таким, що настав.
Доказів поставки товару на суму 52 306,80 грн. (80 926,80 грн. - 28 620,00 грн.) відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 52 306,80 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 52 306,80 грн. попередньої оплати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" про стягнення 52 306,80 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АДА" (49024, м. Дніпро, провулок Універсальний, буд. 6, ідентифікаційний код 40047243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" (74112, Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Біла Криниця, вул. Привокзальна, буд. 1, ідентифікаційний код 36191005) 52 306,80 грн. попередньої оплати, 2 481,00грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.07.2022
Суддя Ю.А. Бажанова