пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 липня 2022 року Справа № 903/316/22
Суддя Господарського суду Волинської області Кравчук А.М., розглянувши заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»
про ухвалення додаткового рішення
по справі №903/316/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс”, м. Київ
до відповідача: Фермерського господарства “Гримікс”, смт. Любешів, Волинська обл.
про стягнення 104 553 грн. 18 коп.
встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 08.07.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства “Гримікс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кмпанія “Ніко-Тайс” 46 677 грн. 44 коп. заборгованості у вигляді індексації ціни товару, 22 328 грн. 91 коп. пені, 18 107 грн. 18 коп. відсотків за користування товарним кредитом та 2 067 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 89 180 грн. 69 коп. (вісімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят грн. 69 коп.). У позові на суму 17 439 грн. 65 коп. відмовлено.
18.07.2022 на адресу суду надійшла заява ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» від 13.07.2022 №13-1/07 про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в сумі 16 782 грн. 49 коп.
У статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” до Фермерського господарства “Гримікс” про стягнення 104 553 грн. 18 коп. розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу підлягає розгляду у тому ж порядку.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
05.10.2021 між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (замовник) та адвокатом Грищенко О.М. (виконавець) укладено договір №05-10-2021-9 про надання адвокатських послуг (правової допомоги). Згідно умов договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ФГ “ГРИМІКС”, які виникли у зв'язку із несвоєчасним та неналежним виконанням грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року, а також угоди №15-11/12-127 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржника обрахованого відповідно до норм чинного законодавства України розміру заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсу різниці), пені, відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником перед замовником зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року, а також угоди №15-11/12-127 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором (п. 1.1). Правова допомога за цим договором вважаються наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги (п.1.2). Сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 900,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону та/або Радами Адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт) (п. 3.1). Замовник повинен сплатити: 100% від вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції за результатами завершення розгляду судом позовних вимог замовника до ФГ “ГРИМІКС” про стягнення донарахованої заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року (п.3.2. договору). Сторони погодили та визначили, що розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника у відповідності до пункту 1.1., 2.1. договору) визначається на рівні, що не перевищуватиме 12% від розміру грошових коштів, котрі підлягають до примусового стягнення згідно відповідного рішення суду за позовом замовника.
05.10.201 сторони підписали акт прийому-передачі документів.
Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 13.07.2022 за період із 05.10.2021 по 12.07.2022 виконавець передав, а замовник прийняв такі виконані роботи та надані послуги:
1. Зустріч із замовником з метою з'ясування обставин справи, які виникли у зв'язку із несвоєчасним та неналежним виконанням ФГ “ГРИМІКС” грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року, а також угоди №15-11/12-127 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року (1 год.);
2. Організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань позовної заяви вих№22-2/04 від 22.04.2022 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до ФГ «Гримікс» про стягнення заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30.04.2010. Підготовка щодо подання до Господарського суду Волинської області позовної заяви вих№22-2/04 від 22.04.2022 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до ФГ «Гримікс» про стягнення заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30.04.2010 (7 годин) із врахуванням такого:
- надання консультації із питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між замовником та ФГ “ГРИМІКС”, які виникли у зв'язку із несвоєчасним та неналежним виконанням грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року, а також угоди №15-11/12-127 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року;
- здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються даного майнового спору, надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідок із правових питань, що виникають у діяльності замовника, пов'язаної із порушенням ФГ “ГРИМІКС” (ідентифікаційний код 35298132) умов проведення виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року;
- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються позовних вимог ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС” до ФГ “ГРИМІКС” про стягнення заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року;
- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, здійснення нарахування заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ “ГРИМІКС” перед замовником зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року, а також угоди №15-11/12-127 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, а також визначення реквізитів для сплати/перерахування судового збору;
- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту позову та наповнення його правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань позовної заяви вих. №22-2/04 від 22 квітня 2022 року з приводу порушення ФГ “ГРИМІКС” умов проведення виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року, та знайшли своє відображення у поданій замовником відповідній позовній заяві вих.22-2/04 від 22.04.2022. Підготовка, із врахуванням вимог ГПК України, щодо подання до Господарського суду Волинської області позовної заяви вих.22-2/04 від 22.04.2022, в тому числі й формування додатків до позовної заяви;
- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо технічного розроблення, та виготовлення примірника позовної заяви вих.22-2/04 від 22.04.2022 з додатками до нього для ФГ “ГРИМІКС” та в силу необхідності обов'язкових вимог норм ГПК України, направлення його на адресу ФГ “ГРИМІКС”;
- організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обґрунтувань, пояснень, клопотань, тощо, котрі направлені на підтвердження вимог позовної заяви вих. №22-2/04 від 22 квітня 2022 року ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС”” до ФГ “ГРИМІКС” про стягнення заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язань; згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року, котрі були подано до суду в період із 10 травня 2022 року по 05 липня 2022 року;
3. Додаткова оплата (гонорар успіху) адвоката на підставі пункту 3.8. договору №05-10-2021/9 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05 жовтня 2021 року у зв'язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі №903/316/22 за позовною заявою вих. №22-2/04 від 22 квітня 2022 року ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС” до ФГ “ГРИМІКС” про стягнення заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року - 9 582,49 грн. (= 87 113,53 стягнуті кошти згідно рішення х11%).
Загальна вартість вказаних послуг складає 16 782 грн. 49 коп. Сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 900 грн. 00 коп., гонорар успіху становить 9 582 грн. 49 коп.
У наданому позивачем акті зазначено окремо такі види робіт, як зустріч із замовником з метою з'ясування обставин справи; організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо технічного розроблення та виготовлення примірника позовної заяви, які не потребують спеціальних знань, не є послугами з надання правничої допомоги з огляду на положення статті 123 ГПК України. Заявник не довів необхідність надання таких послуг саме адвокатом.
Тому такі витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, такі види робіт не потребують наявності юридичних знань та можуть бути виконані будь-якою особою з співробітників юридичної особи, а відтак, включення даних послуг до витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим.
Витрати щодо наданих послуг, а саме організації, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обґрунтувань, пояснень, клопотань тощо, котрі направлені на підтвердження вимог позовної заяви, та були подані до суду в період із 10 травня 2022 року по 05 липня 2022 року, також не підлягають задоволенню, оскільки єдиним документом, поданим позивачем після подання позовної заяви, є супровідний лист від 05.07.2022 №05-1/07 про долучення специфікації №1 від 30.04.2010 до договору, яка помилково ним не долучена до додатків позовної заяви, про що Господарським судом Волинської області складено акт від 05.07.2022 про відсутність вказаних у додатку до позовної заяви документів. Таким чином, супровідним листом від 05.07.2022 представник позивача уточнив недоліки, які зазначені в позовній заяві.
Інші клопотання, пояснення позивача на адресу суду не надходили, у зв'язку з чим нарахування позивачем вищевказаних послуг є безпідставним.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (постанова об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 “суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони” та “суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання” не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що “під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Що стосується стягнення "гонорару успіху" суд, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, та встановивши, що такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові КГС ВС від 24.06.2021 у справі №922/902/19.
Як встановлено матеріалами справи, у вартість витрат на професійну правничу допомогу позивачем включено винагороду на суму 9 582 грн. 49 коп., яка визначається як 11% від фактично задоволених майнових вимог. Таким чином, ці витрати не обумовлені виконанням адвокатом будь-яких конкретних послуг, тобто є гонораром, який був визначений лише на власний розсуд сторонами договору про надання правової допомоги, а тому не може бути визнаний судом як об'єктивно необхідні витрати позивача на правничу допомогу у зв'язку із розглядом цієї справи. Виходячи із таких міркувань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування позивачеві цих витрат.
При цьому судом враховано, що визначений позивачем розмір гонорару успіху є більшим від суми наданих адвокатських послуг, пов'язаних з даним позовом.
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Суд зазначає, що справа сторін не є складною, оскільки стосується стягнення індексації ціни товару, пені та відсотків за користування товарним кредитом на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 року та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити, а відтак, вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, здійснення розрахунку не потребувало витрачення для вказаних дій більш, ніж 5-ти годин робочого часу.
Судом також враховано наявність судових справ №5004/442/11, №911/4532/12 щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат, в тому числі відшкодовані витрати на правову допомогу, у даній справі суми лише донараховані за інший період.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Враховуючи вищевикладене, принципи диспозитивності та змагальності, виходячи із засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що підставними, підтверджені належними доказами та підлягають до стягнення з відповідача 4 500 грн. 00 коп. витрат на професійну допомогу.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» від 13.07.2022 №13-1/07 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Гримікс” (вулиця Лісна,1 смт.Любешів, Волинська обл., код ЄДРПОУ 35298132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” (проспект Академіка Глушкова, 40, оф.315, місто Київ, код ЄДРПОУ 38039872) 4 500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті вимог заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук