про залишення апеляційної скарги без руху
25 липня 2022 року м. Харків Справа № 917/1631/21
Східний апеляційний господарський суд у складі судді Шевель О.В.,
дослідивши матеріали апеляційної скарги Полтавської обласної військової адміністрації (вх.№755 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2022, ухвалене суддею Іванко Л.А. у приміщенні Господарського суду Полтавської області 15.02.2022 об 11 год. 25 хв. (повний текст рішення підписано 25.02.2022) у справі №917/1631/21
за позовною заявою Полтавської обласної державної адміністрації, м.Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаванафтогазрозвідка", м. Полтава,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Полтавська обласна рада, м.Полтава,
про стягнення 625584,62 грн,
До господарського суду Полтавської області надійшов позов Полтавської обласної державної адміністрації до ТОВ "Полтаванафтогазрозвідка" про стягнення 625584,62 грн, з яких 526720,00 грн основний борг, 30391,02 грн - 3% річних, 68473,6 грн - інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.02.2022 у задоволенні позову відмовлено. Повний текст рішення підписано 25.02.2022, отже, останнім днем строку його апеляційного оскарження, у відповідності до ч.1 ст.256 ГПК України, є 17.03.2022.
16.05.2022, тобто після закінчення вказаного строку, Полтавська обласна військова адміністрація надіслала поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№755 П/2 від 21.07.2022), в якій просить вищевказане рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; розгляд апеляційної скарги здійснювати за участю Полтавської облдержадміністрації, заздалегідь повідомивши про дату та час проведення судового засідання.
Заявник у скарзі із посиланням на ч.2 ст.256 ГПК України зазначає, що копію оскаржуваного рішення отримано обласною державною адміністрацією 29.04.2022 (на підтвердження вказаних обставин до скарги додано копію рішення із вхідним штампом апарату Полтавської обласної державної адміністрації від 29.04.2022), тому вона має право на подання апеляційної скарги до 18.05.2022.
Разом з тим, клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження апелянтом не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст.256 ГПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Оскільки строк апеляційного оскарження, що обчислюється з дня складення повного судового рішення, заявником пропущено, то, як вбачається зі змісту вищенаведених приписів ч. 2 ст.256 ГПК України, він має порушити питання про поновлення вказаного строку.
Зазначений висновок кореспондується також з ч.1 ст.119 ГПК України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, у тому числі, в порядку ч.2 ст.256 ГПК України, можливе виключно за заявою учасника справи.
Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 19.03.2019 у справі №927/146/13-г, в якій суд зазначив, що законодавцем передбачено єдиний спосіб поновлення строку на апеляційне оскарження - шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно з ч.3, 4 ст.260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Отже, з метою усунення вищевказаних недоліків, заявнику слід надати суду клопотання про поновлення пропущеного строку подання скарги.
Також перевіркою матеріалів апеляційної скарги встановлено, що заявником не дотримано вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, згідно з яким до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
З урахуванням суми позову в даній справі та приписів Закону України "Про судовий збір", за подання апеляційної скарги має бути сплачено 14075,65 грн судового збору (про відповідне зазначає сам заявник у скарзі).
Однак апелянт не надав доказів сплати вказаної суми, натомість звернувся з клопотанням (вх.№3190 від 21.07.2022), в якому просить відстрочити сплату судового збору за подання Полтавською обласною військовою адміністрацією апеляційної скарги на рішення господарського суду в даній справі - до прийняття Східним апеляційним господарським судом рішення за результатом розгляду апеляційної скарги. Клопотання мотивовано тим, що фінансування облдержадміністрації, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, є обмеженим; Департамент фінансів облвійськадміністрації листом від 11.05.2022 (копію якого додано до клопотання) повідомив, що відповідні видатки на 2022 рік повністю розподілені між структурними підрозділами облдержадміністрації, резерв відсутній; Полтавська обласна військова адміністрація виконує видатки на потреби евакуйованого населення, фінансування заходів, спрямованих на відсіч збройній агресії Російської Федерації проти України, також, на думку заявника, введення в Україні воєнного стану є обґрунтованою підставою для прийняття рішення про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тобто, підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати визначені в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", яка надає суду право з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати лише за наявності викладених у вказаній статті умов - до яких не було внесено змін із введенням в Україні воєнного стану.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Однак предметом спору у даній справі справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів із метою забезпечення сплати судового збору.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 у справі № 28249/95 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду, зокрема, від 23.06.2022 у cправі № 904/7054/20, від 27.06.2022 у cправі № 921/730/19, від 01.07.2022 у справі № 904/5725/21, від 14.07.2022 у справі № 906/237/19 тощо.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені скаржником обставини в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору не можуть бути визнані підставою для такого відстрочення.
Отже, клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість.
Тому заявником має бути виконано вимоги п.2 ч.3 ст.258 ГПК України шляхом надання платіжного документа на підтвердження сплати 14075,65 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Як вбачається з апеляційної скарги, її надруковано на бланку Полтавської обласної військової адміністрації (із зазначенням, що скаргу подає позивач - Полтавська обласна державна адміністрація). Підписано апеляційну скаргу ОСОБА_1 із зазначенням посади: "директор Юридичного департаменту обласної військової адміністрації".
У переліку додатків вказано про наявність копій документів, що підтверджують самопредставництво, проте, як вбачається з цих документів, вони стосуються відповідних повноважень Олефіра А.О. щодо Полтавської обласної державної адміністрації.
А саме, відповідно до наданої заявником виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованої 29.04.2022, Олефір А.О. уповноважений вчиняти дії від імені юридичної особи - Полтавської обласної державної адміністрації, зокрема, діяти в судах України без окремого доручення керівника з правом підписувати і подавати документи по суті справи. До скарги також додано копію розпорядження від 26.04.2021 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Юридичного департаменту Полтавської обласної державної адміністрації та копію Положення про вказаний департамент, затвердженого Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації 19.12.2019 №922.
Доказів на підтвердження наявності у Олефіра А.О. повноважень щодо представництва Полтавської обласної військової адміністрації в суді матеріали апеляційної скарги не містять, так само як і інформації щодо процесуального статусу самої Полтавської обласної військової адміністрації в даній справі (в якій позивачем є Полтавська обласна державна адміністрація). У прохальній частині скарги, поданої від імені Полтавської обласної військової адміністрації, заявник просить "задовольнити апеляційну скаргу Полтавської обласної державної адміністрації", а у клопотанні про відстрочення сплати судового збору просить "відстрочити сплату судового збору за подання Полтавською обласною військовою адміністрацією апеляційної скарги".
Суд зазначає, що вищевказані недоліки мають бути усунені шляхом надання відповідного обґрунтування і доказів на підтвердження процесуального статусу особи, яка подає скаргу, та наявності у її представника відповідних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260, ГПК України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання Полтавської обласної військової адміністрації (вх.№3190 від 21.07.2022), про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації залишити без руху.
3. Встановити заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
4. Роз'яснити апелянту, що у разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, буде застосовано процесуальні наслідки, визначені статтями 174, 260, 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач О.В. Шевель