ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 липня 2022 року Справа № 906/1367/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Дужич С.П.
секретар судового засідання Берун О.О.
за участю представників сторін:
позивача: представник Комар Д.Ю. - в порядку самопредставництва
відповідача: представник Гриченко Т.Л. - адвокат на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 19.04.22р. суддею Машевською О.П., у м.Житомирі, повний текст складено 02.05.22р. у справі № 906/1367/21
за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Квант"
до відповідача Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
про стягнення 1766036,00 грн
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2022 у справі №906/1367/21.
1.2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.04.2022 у справі №906/1367/21 задоволено позов Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Квант" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод". Стягнуто з відповідача на користь позивача 1766 036,00 грн основного боргу та 26490,00 грн судового збору.
2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Поставка виробу OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму - 2394 036,00грн відбулась 31.03.2011 за первинним документом - наказом №148/15 на відпуск товарно-матеріальних цінностей . Оплату проведено в сумі 628000,00грн. Залишок боргу за договором №57/11/2008 склав 1766036,00грн. Даний наказ №148/15 є належним доказом поставки - виробу OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму разом з ПДВ - 2394 036,00грн. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, умовою припинення у відповідача грошового зобов'язання на суму 1766036,00грн є його виконання.
2.2. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що поставка товару відбулася після закінчення строку дії договору, у зв'язку з укладенням сторонами додаткової угоди №1 - 07.05.2009 та додаткової угоди №3 - 30.06.2010.
2.3. Виконавши 31.03.2011 обов'язок передати виріб OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму - 2394 036,00грн, продавець за договором №57/11/2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 та додаткової угоди № 3 від 30.06.2010 в силу приписів статей 665 та 691 та 692 ЦК України отримав право отримати від покупця кошти за отриманий товар. Зобов'язання з оплати товару покупець виконав частково на суму 628000,00грн та не виконав на суму 1766036,00грн.
2.4. Права та обов'язки за договором в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 та додаткової угоди №3 від 30.06.2010 виникли та виконувалися щодо сторін договору, і саме їх виконання/невиконання створило відповідні правові наслідки для сторін договору, виникнення, зміну чи припинення правовідносини за договором. Позивач звернувся до покупця з претензіями від 10.10.2013 за №170-1218 та від 21.06.2018 за №170-226.
2.5. У 2014, 2015, 2016 та 2018 роках сторони двостороннім підписанням актів звіряння розрахунків підтверджували заборгованість в розмірі 1766036,00грн за договором №57/11/2008. Доводи відповідача в частині відсутності обов'язку особисто виконати грошове зобов'язання з оплати отриманого товару в сумі 1766036,00грн до отримання відповідної суми коштів від кінцевого покупця такого товару судом відхилено як безпідставні.
2.6. Щодо строків позовної давності судом першої інстанції, зазначено, що у підпункті 2.2.2. договору №57/11/2008 від 07.05.2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 сторони погодили, що залишок оплати за кожну отриману партію виробів з доробкою покупець перераховує протягом 10 днів після отримання покупцем відповідної партії виробів за умови отримання покупцем відповідної оплати від інозамовника. Оскільки участь третьої особи у грошовому зобов'язані не встановлена та навіть за умови її наявності, відповідач мав оплатити поставлений товар не пізніше 11.04.2011. Перебіг позовної давності за вимогою про стягнення 1766036,00грн у судовому порядку розпочався 12.04.2011 відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України.
2.7. Встановлюючи обставини звернення позивача з позовом в межах перебігу загальної позовної давності у три роки, суд звертається до наступної матеріальної норми - статті 264 ЦК України. Так, акт звірки розрахунків за 2018 рік сторони підписали за весь рік, тобто станом на 31.12.2018 відповідач визнав заборгованість за Договором №57/11/2008 від 07.05.2008 на суму 1766036,00грн. Перебіг позовної давності тривалістю у три роки розпочався заново з 01.01.2019. Позов подано в межах його перебігу - 16.12.2021. Оскільки судом застосовано правило ст. 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності, приписи ч.5 ст. 267 цього Кодексу, не застосовуються.
2.8. За висновком суду першої інстанції позивач довів обґрунтованість позовних вимог про стягнення боргу в сумі 1766036,00грн в межах перебігу строку позовної давності для їх задоволення по суті. Заперечення відповідача судом відхилено з наведених у рішенні суду мотивів.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2022 у справі №906/1367/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості 1766 036,00 грн; здійснити розподіл судових витрат з урахуванням прийнятого рішення у справі.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене при неповному та упередженому дослідженні матеріалів справи. Суд не встановив усіх обставин справи, не сприяв всебічному й повному з'ясуванню дійсних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, чим порушив норми процесуального та матеріального права щодо правил оцінки доказів та правових висновків, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
3.3. В даному спорі правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 57/11-2008 від 07.05.2008. До договору також укладалися Додатки, які є невід'ємними частинами до нього - Додаток №1 (Специфікація виробів), Додаток №2 - ціна договору, Додаток №3 - відвантаження виробів згідно календарного плану. Так, позивачем по справі вищезазначені додатки №1, №2, №3 до Договору не надано. Додатковою угодою №1 від 07.05.2009 внесено зміни щодо істотних умов Договору, а саме стосовно предмету договору (найменування виробу) та ціни договору (вартість одиниці виробу, загальна сума Договору). Додатковою угодою №3 від 30.06.2010 змінено п. 7.6. де зазначається, що договір діє до 31.12.2011.
3.4. Посилання позивача на наказ №148/15 від 31.03.2011 на відпуск товарно-матеріальних цінностей в кількості 18шт. виробів на суму 2 394 036,00 грн. (з ПДВ) та акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016, 2018, 2019 рік, листи № 530-452ф від 08.12.2009, № 530-503ф від 29.11.2010, № 530-671ф від 12.12.2011, претензії на ім'я відповідача за №170-1218 від 10.10.13, № 170-453 від 20.04.2017, № 170-226 від 21.06.2018, відповіді на претензії № 2211 від 01.11.2013, № 01-11/2314 від 06.08.2018 є безпідставними.
3.5. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що поставка товару відбулась в межах дії договору № 57/11/2008 від 07.05.2008 та укладених Додаткових угод. З урахуванням додаткової угоди №1 щодо строку дії договору, суд зробив висновок, що поставка виробів відбулась у межах договору № 57/11/2008, у зв'язку з укладенням сторонами додаткової угоди №1 - 07.05.2009 та додаткової угоди №3 - 30.06.2010. При цьому, застосував презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
3.6. Суд відхиляючи аргументи відповідача про те, що поставка товару відбулась після закінчення строку дії договору №57/11/2008, не надав правову оцінку саме позиції відповідача, а також з рахуванням норм цивільного та господарського законодавства. В п. 7.6 Договору сторони встановили термін його дії: «Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до моменту його остаточного виконання. але не більше ніж до 31.12.2008».
3.7. Апелянт зазначає, що в період дії договору починаючи з 07.05.2008 по 31.12.2008 сторони не вчинили жодних дій щодо виконання своїх зобов'язань за Договором. В зазначений період дії договору господарські відносини відповідно до його умов між сторонами не відбулись, що в свою чергу не потягнуло за собою створення відповідних правових наслідків для сторін, а новий договір поставки або ж додаткова угода про продовження строку дії в межах дії договору - сторонами не укладались. Після спливу дії основного Договору (31.12.2008) укладено 07.05.2009 додаткову угоду №1 та 30.06.2010 додаткову угоду № 3. В наказі №148/15 на відпуск товаро-матеріальних цінностей зазначена дата поставки виробів - 31.03.2011 на загальну суму 2 394 036,00грн. Поставка виробів 31.03.2011 відбулась поза межами дії договору, а саме, у спрощений спосіб, що відповідає приписам ст. 181, ч. 2 ст. 184 ГК України, ст. 206 ЦК України. Наведені доводи відповідача залишилися судом поза увагою та без належної правової оцінки. Суд невірно застосував норми матеріального права щодо дії договору.
3.8. Також апелянт зазначає, суд визнав наказ від 31.03.2011 №148/15 належним доказом такої поставки та послався на приписи ст. ст. 1, 3, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на ст. 19 ГК України.
3.9. При цьому, на підтвердження суми заборгованості по договору, суд послався на часткову оплату в сумі 628 000,00грн. Однак, даний факт не підтверджений жодними доказами в частині оплати і, по-суті, є припущенням суду, що суперечить нормам ГПК України. Наказ №148/15 за своїм змістом відноситься до первинних документів і повинен бути оформлений належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства.
3.10. З урахуванням вимог законодавства, відповідач/апелянт зазначає, наказ містить істотні недоліки, а тому не може вважатися первинним документом згідно Закону. Так, довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати ТМЦ від імені суб'єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску ТМЦ одержувачу. На момент розгляду справи в суді, оригінали документів щодо поставки виробів у відповідача не зберігайсь, а тому письмові докази поставлено під сумнів і заявлено письмове клопотання у відзиві на позов щодо огляду оригіналів документів. В даному наказі зазначено, що вироби отримав представник Замовника за довіреністю №313 від 31.03.2011, однак, позивач до позову її не надав. Даний наказ не є належним доказом на підтвердження здійснення господарської операції по договору № 57/11-2008 на суму 2 394 036,00 грн. Враховуючи, що інших доказів позивач до суду не надав, апелянт вважає, що суму заборгованості в розмірі 1766 036.00 грн. позивачем не доведено. Суд визначив, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог в межах перебігу строку позовної давності. Встановлюючи обставини звернення позивача з позовом в межах перебігу загальної позовної давності у три роки, суд звернувся до матеріальної норми - статті 264 ЦК України та послався на Акт звірки розрахунків за 2018 рік зазначивши, що перебіг позовної давності тривалістю у три року розпочався заново з 01.01.2019 і позов подано в межах його перебігу - 16.12.2021. При цьому, з визначенням дати початку строку позовної давності - 12.04.2011, суд не надав належну правову оцінку документам, які складались після зазначеного строку. Суд послався, як на підтвердження переривання строку позовної давності, лише на Акт взаємозвірки за 2018 рік. Акти звірки взаємних розрахунків наданих позивачем станом на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016, 2018, 2019 рік не підтверджують заборгованість, тому що не є доказом здійснення господарських операцій на суму що є предметом позову.
3.11. Суд не надав правову оцінку складеним актам та не спростував доводи відповідача, що дані акти не переривають строків позовної давності. Поставка виробів 31.03.2011 відбулась поза межами Договору у спрощений спосіб. Строк позовної давності розпочався з наступної дати поставки, тобто з 01.04.2011. Позивач з позовом про стягнення заборгованості звернувся до суду в грудні 2021 року поза межами строку позовної давності. Підстави для переривання строку позовної давності в порядку ст. 264 ЦК України - відсутні.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Квант" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2022 у справа № 906/1367/21 - залишити без змін.
4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2022 у справі №906/1367/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2022 о 14:30 год.
4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2022 у справі №906/1367/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П., суддя Крейбух О.Г. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022).
4.4. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 задоволено заяву ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" про участь в судовому засіданні 13.07.2022 о 14:30 год. в режимі відеоконференції у справі №906/1367/21 поза межами приміщення суду, за допомогою додатку EASYCON.
4.5. В судовому засіданні 13.07.2022 представник відповідача (апелянта) підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задоволити. Надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просила скасувати оскаржуване рішення суду у даній справі від 19.04.2022, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
4.6. В судовому засіданні 13.07.2022 представник позивач заперечив доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
4.7. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2022 у справі №906/1367/21 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників відповідача (апелянта) та позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається із матеріалів справи, 07.05.2008 між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "Квант" (позивач, продавець) та Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" (відповідач, покупець) уклали Договір №57/11/2008, відповідно до умов якого продавець зобов'язався виготовити, а покупець провести оплату та прийняти на умовах цього Договору продукцію, що іменується далі по тексту договору "Вироби", в кількості та за цінами, що вказані в Додатку 1 (Специфікація Виробів), який складає невід'ємну частину цього Договору (надалі за текстом - Договір №57/11/2008).
7.3. У пункті 2 Договору №57/11/2008 сторони домовилися, що відвантаження виробів здійснюється зі складу продавця. Доставка виробів виконується самовивозом транспортом покупця за його власний рахунок.
7.4. Відповідно до пункту 2.1 Договору №57/11/2008 ціна на вироби вказана в Протоколі погодження ціни (Додаток №2), що складає невід'ємну частину цього Договору. Загальна сума Договору складає 4 600 000 (чотири мільйона шістсот тисяч) грн в тому числі ПДВ 766 666, 67 (сімсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 67 грн. Сума договору є незмінною і не підлягає перегляду протягом дії даного Договору.
7.5. Пунктом 2.2. Договору №57/11/2008 сторони погодили, що розрахунки проводяться наступним чином:
- 2.2.1. 460 000, 00 що складає 10% від загальної суми цього Договору, не пізніше 10 (десяти) днів з моменту підписання Договору обома сторонами;
- 2.2.2. залишок оплати за кожну отриману партію покупець перераховує не пізніше 10 (десяти) днів з моменту отримання покупцем відповідної партії готових виробів за умови отримання покупцем відповідної оплати від інозамовника.
7.6. Оплата проводиться шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця, який вказано в розділі "Юридичні адреси сторін" цього Договору (пункт 2.3. Договору №57/11/2008).
7.7. Сторони домовилися, що у випадку невиконання вимог п. 2.2.2 цього Договору покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки, але не більше 10% від суми, що підлягає переказу (пункт 2.4. Договору №57/11/2008).
7.8. Відповідно до пункту 2.5. Договору №57/11/2008 у випадку недотримання термінів і умов поставки виробів згідно календарного плану (Додаток №3 до Договору) продавець повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості не отриманої продукції, а за прострочення більше 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної суми
7.9. Відвантаження виробів згідно даного Договору виконується згідно календарного плану (Додаток №3 до Договору) (п. 3.1. Договору №57/11/2008).
7.10. Відповідно до обставини форс-мажору, гарантійні зобов'язання, вирішення спорів сторони обумовили у розділах 4-6 Договору №57/11/2008.
7.11. Строк дії Договору №57/11/2008, згідно п. 7.6. - з моменту підписання його обома сторонами і до моменту його остаточного виконання, але не більше, ніж до 31.12. 2008 (а.с. 9-10).
7.12. Матеріалами справи встановлено, що 07.05.2009 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору №57/11/2008 , якою виклали додаток №1 в новій редакції, згідно з яким продавець зобов'язався виготовити, а покупець провести оплату та прийняти на умовах цього Договору продукцію з доробкою програмного забезпечення, що іменується далі "Вироби" в кількості та за цінами, що вказані в додатку №1 до даної додаткової угоди (Специфікація №1 до Додаткової угоди №1).
7.13. Пунктом 2 Додаткової угоди №1 від 07.05.2009 сторони додали в розділ 1 Договору №57/11/2008 пункт 1.4., згідно з яким продавець за взаємною згодою сторін проводить доробку програмного забезпечення виробу OTS-20.03 в частині введення нової графіки, розміщення службової інформації на екрані відео-монітора VM-21 і відображення марки візування залежності від типу вибраної зброї.
7.14. У додатковій угоді №1 від 07.05.2009 сторони погодили підпункт 2.2.2. Договору №57/11/2008 в новій редакції: залишок оплати за кожну отриману партію виробів з доробкою покупець перераховує протягом 10 днів після отримання покупцем відповідної партії виробів за умови отримання покупцем відповідної оплати від інозамовника.
7.15. Пунктом 4 додаткової угоди №1 від 07.05.2009 сторони погодили додаток №2 в новій редакції, згідно з яким п. 2.1. замінено наступним змістом: ціна на вироби та на доробку вказана в Протоколі погодження ціни (додаток №2 до додаткової угоди №1), що складає невід'ємну частину Договору №57/11/2008. Вартість виробів, що виготовляється за Договором №57/11/2008 складає 5230080 грн (п'ять мільйонів триста двадцять тисяч вісімдесят грн) в т.ч. ПДВ -20% - 886 680грн (вісімсот вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят грн).
7.16. Пунктом 5 додаткової угоди №1 від 07.05.2009 сторони змінили п. 7.6. Договору №57/11/2008, вказавши, що договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009 (а.с. 11).
7.17. У специфікації, яка є додатком до додаткової угоди №1 від 07.05.2009 до Договору №57/11/2008 сторони погодили найменування продукції: виріб OTS- 20.03 з врахуванням доробки; одиниця виміру - шт; кількість, шт - 40; ціна, грн з ПДВ - 133 002, 00 грн; сума, грн з ПДВ - 5 320 080, 00 грн.
7.18. 30.06.2010 сторони уклали додаткову угоду №3 до Договору №57/11/2008, про якою змінили п.7.6 про строк дії договору - до 31.12.2011, а в частині розрахунків - до моменту остаточного виконання зобов'язань (а.с. 13).
7.19. 08.12.2009 ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" листом за №530-458ф повідомив ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" про готовність до відвантаження виробу OTS-20.03 згідно Договору №57/11/2008 в кількості 40 шт. (а.с. 21).
7.20. 29.11.2010 ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" листом за №530-503ф повторно повідомив ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" про готовність до відвантаження виробу OTS -20.03 в кількості 40 шт. згідно Договору №57/11/2008 та просив терміново забрати продукцію (а.с. 22).
7.21. 31.03.2011 на підставі наказу №148/15 на відпуск товарно-матеріальних цінностей продавець відпустив покупцю виріб OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму разом з ПДВ 2 394 036, 00 грн.
7.22. 12.12.2011 Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Квант" надіслало Державному підприємству "Житомирський бронетанковий завод" лист в якому просив терміново забрати виріб ОТS-20.03 згідно Договору №57/11/2008 у кількості 22 та погасити заборгованість у сумі 2111 436,00грн за поставлені вироби в кількості 18 шт. (а.с. 23).
7.23. 10.10.2013 ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" надіслало ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод" (станом на зазначену дату відбулася зміна назви юридичної особи покупця на Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод") претензію №170-1218 про зобов'язання прийняти товар та сплатити заборгованість за договором №57/11/2008 на суму 1766036,00грн. У претензії покупцю надано місячний строк для її розгляду та виконання (а.с. 24).
7.24. З матеріалів справи вбачається, ДП "Житомирський бронетанковий завод" у відповіді на претензію від 01.11.2013 за №2211 відмовився виконати її умови щодо прийняття товару, у зв'язку із закінченням строку дії договору №57/11/2008, водночас визнавши, що зобов'язання з оплати поставленого товару діє до повного виконання та буде виконане після отримання коштів з реалізації товару (а.с. 29).
7.25. У 2014, 2015, 2016 та 2018 роках сторони двостороннім підписанням актів звіряння розрахунків підтверджували заборгованість в розмірі 1766036,00грн за договором №57/11/2008 (а.с. 16-20).
7.26. У матеріалах справи міститься претензія ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" від 20.04.2017 №170-453 до ДП "Житомирський бронетанковий завод" про сплату заборгованості за двома договорами від 23.05.2006 №60/13-2006 на суму 575 000,00грн та від 07.05.2008 №57/11/2008 на суму 1766 000,00грн. Загальна сума боргу на станом 20.04.2017 становить 2 341 00,00грн. (а.с. 25-26).
7.26.1. Докази надіслання та отримання ДП "Житомирський бронетанковий завод" даної претензії, у матеріалах справи відсутні.
7.27. В подальшому, 21.06.2018 за №170-226 ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" надіслало ДП "Житомирський бронетанковий завод" претензію з вимогою сплатити заборгованість також за двома договорами від 23.05.2006 №60/13-2006 на суму 575 000,00 та від 07.05.2008 №57/11/2008 на суму 1766 036,00грн (а.с. 27).
7.28. Так, у відповіді на претензію від 06.08.2018 за №01-11/2314 ДП "Житомирський бронетанковий завод" наголосив, що оскільки не отримав остаточного розрахунку від інозамовника після відвантаження виробів, вважає зобов'язання з оплати таким, що не виникло за змістом п. 2.2.5. Договором № №60/13-2006. У даній претензії покупець зазначає лише про договір від 23.05.2006 №60/13-2006 (а.с. 30).
7.29. Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому у відповіді на пропозицію ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" укласти додаткову угоду до Договору №57/11/2008 від 12.03.2019 за №02/1021 ДП "Житомирський бронетанковий завод" зазначило, що правові підстави для її укладення відсутні, оскільки договір №27/11/2008 припинив свою дію із закінченням строку , на який його було укладено (а.с. 79).
7.30. При цьому, покупець також повернув продавцю без підпису акт звірки взаємних розрахунків за 2019 з посиланням на відсутність боргу в сумі 1766036,00грн станом на 31.12.2019 (а.с. 15).
7.30. В подальшому, у відповіді на вимогу ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" погасити заборгованість від 11.08.2021 за №02/1559 ДП "Житомирський бронетанковий завод" підтвердив, що за договором №57/11/2008 заборгованість списана за результатами перевірки підприємства податковими органами як безнадійна, відповідно до вимог Податкового кодексу України.
7.31. Враховуючи наведені обставини, 16.12.2021 Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "Квант" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" заборгованості за договором №57/11/2008 на суму 1 766 036, 00 грн.
7.32. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.12.2021 позовну заяву Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Квант" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/1367/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
7.33. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо сплати коштів за поставлений товар згідно порядку, умов та строків, визначених Договором №57/11/2008 від 07.05.2008.
7.34. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив у повному обсязі заявлені позовні вимоги. Зазначив, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, оскільки з моменту укладення та спливу терміну дії договору №57/11/2008 з врахуванням поставки виробів і звернення позивача до суду в грудні 2021 року пройшов значний строк протягом якого позивач не звертався до суду за захистом своїх прав. Одночасно вказав про факт списання кредиторської заборгованості.
7.34.1. У відзиві відповідач просив суд у разі, якщо за результатами розгляду справи суд дійде висновків про обґрунтованість позовних вимог, з урахуванням викладеного - відмовити у задоволені позову, застосувавши строки позовної давності.
7.34.2. Факт списання заборгованості свідчить про сплив строку позовної давності для стягнення такої заборгованості у судовому порядку. Оскільки строк позовної давності, який розпочався з наступної дати поставки виробів з 01.04.2011 закінчився з 01.04.2014, сплинув, відповідач просить застосувати відповідні наслідки та відмовити у позові з цієї підстави (заперечення на відповідь на відзив).
7.35. У відповіді на відзив позивач зазначив, що списання 30.03.2019 заборгованості, яка є предметом спору у даній справі, за результатами перевірки підприємства податковими органами як безнадійна є фактом визнання наявності такої заборгованості; доводи про сплив строку позовної давності у зв'язку із тим, що з моменту укладення та закінчення строку дії Договору №57/11/2008 від 07.05.2008 пройшов значний термін не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не враховує обставини початку перебігу позовної давності, які не пов'язуються з тими, що наводить відповідач, оскільки вчиненими діями останній визнавав борг , а позов подано до суду в грудні 2021; доводи відповідача про застосування до спірних відносин ст. 212 ЦК України щодо відкладальної обставини для виконання обов'язку провести розрахунок за Договором №57/11/2008 - отримання коштів від інозамовника, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач фактично ухилився як від оплати отриманих виробів, так і від їх повернення позивачу, як виробнику у разі відсутності поставки інозамовнику; вчинені 30.03.2019 дії щодо списання заборгованості у розмірі 1 766 036,00грн як безнадійної за нормами податкового законодавства доводять, що остання виникла та не залежала від обставин відкладального змісту
7.36. У заяві від 16.02.2022 позивач просив суд, у разі визнання того, що позовна давність була пропущена, вважати її такою, що пропущена з поважних причин.
7.37. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.02.2022, зокрема, витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області письмові пояснення по суті питання, яке виникло в ході вирішення спору.
7.38. На виконання вимог ухвал суду у цій справі та справі № 906/1367/21, Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області повідомило, що за результатами проведеної позапланової перевірки діяльності ДП "Житомирський БТЗ" у 2019 році за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 донараховано податку на прибуток в сумі 26032,5 тис. грн та застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 6508, 1 тис. грн, зменшено збитки на 77549,1 тис. грн, що відображено в акті №56/06-30-14-01/07620094 від 29.01.2019. За наданими підприємством до перевірки документами встановлено наявність кредиторської заборгованості перед ДП НДІ Квант (код ЄДРПОУ 14308138) відповідно договору від 01.01.2013 №60/13 в сумі 17660,0 тис. грн. В ході перевірки встановлено, що ДП "Житомирський БТЗ" занижено доходи від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначені за правилами бухгалтерського обліку, за рахунок не включення до їх складу простроченої кредиторської заборгованості всього в сумі 3979,0 тис. грн, в т.ч. по взаємовідносинах з ДП НДІ Квант в сумі 1766,0 тис. грн.
7.39. 19.04.2022 за результатами розгляду даного спору, судом першої інстанції ухвалено рішення (пункти 1.1-1.2. цієї постанови) з підстав, наведених у пунктах 2.1 - 2.8. цієї постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, прийняття та врахування доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції від 19.04.2022, із прийняттям нового рішення про відмову у позові, виходячи з наступного.
8.2. Згідно частини 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
8.3. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
8.4. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
8.5. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.6. Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
8.7. Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
8.8. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
8.9. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).
8.10. Частинами 1, 3, 7 статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
8.11. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.12. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору №57/11/2008 від 07.05.2008.
8.13. Господарськими судами встановлено, що договір №57/11/2008 від 07.05.2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 за правовою природою є договором поставки, оскільки виходячи з даних умов договору згідно з яким продавець зобов'язався (виготовити) доробити програмне забезпечення виробу OTS-20.03 в частині введення нової графіки, розміщення службової інформації на екрані відео-монітора VM-21 і відображення марки візування залежності від типу вибраної зброї, поставити виріб OTS- 20.03 з врахуванням доробки у кількості - 40 шт. на загальну сума, грн з ПДВ - 5 320 080, 00 грн., а покупець зобов'язався провести оплату та прийняти на умовах цього договору виготовлену продукцію.
8.14. Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення власного виробництва здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (частини 1, 3 ст. 264 ГК України).
8.15. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 ГК України).
8.16. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці визначаються специфікацією за згодою сторін (частини 1, 2 статті 266 ГК України).
8.17. Строк дії Договору №57/11/2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 та додаткової угоди № 3 від 30.06.2010 - до 31.12.2011, в частині а в частині розрахунків - до моменту остаточного виконання зобов'язань.
8.18. Так, поставка виробу OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму разом з ПДВ - 2394036,00 грн відбулась 31.03.2011 за наказом №148/15 на відпуск товарно-матеріальних цінностей. Оплату проведено в сумі 628000,00грн. Залишок боргу склав 1766036,00грн.
8.19. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу частина 6 статті 265 ГК України).
8.20. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
8.21. Згідно статей 663, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
8.22. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
8.23. Окрім того, управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини (частина 8 статті 193 ГК України).
8.24. Господарськими судами встановлено, що продавець виконавши 31.03.2011 обов'язок передати виріб OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму разом з ПДВ - 2394036,00 грн, за договором №57/11/2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 та додаткової угоди № 3 від 30.06.2010 в силу приписів статей 665 та 691 та 692 ЦК України отримав право отримати від покупця кошти за отриманий товар. Зобов'язання з оплати товару покупець виконав частково на суму 628000,00грн та не виконав на суму 1766036,00грн.
8.25. Тобто, права та обов'язки за договором №57/11/2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 та додаткової угоди № 3 від 30.06.2010 виникли та виконувалися щодо сторін договору, і саме їх виконання/невиконання створило відповідні правові наслідки для сторін договору, виникнення, зміну чи припинення правовідносини за договором.
8.26. Частинами 3, 8 статті 19 ГК України передбачено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
8.27. Згідно статей 1, 3, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарські операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб'єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.
8.28. За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02. 2020 у справі №909/146/19, від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 18.11. 2020 у справі № 920/61/19).
8.29. Наведений у статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
8.30. Однак у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція Верховного Суду у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19).
8.31. Позивачем було поставлено виріб OTS-20.03 в кількості 18 штук на загальну суму разом з ПДВ - 2394 036,00грн на підставі наказу від 31.03.2011 №148/15 на відпуск товарно-матеріальних цінностей, оскільки у 2011 році підприємством використовувалися бланки довідок на отримання ТМЦ для прийняття їх від свої контрагентів лише такого зразка, відповідно даний наказ від 31.03.2011 №148/15 позивача, за яким уповноважений представник відповідача за довіреністю №313 від 31.03.2011 - Данилюк Ю.К. отримав вказані вироби OTS-20.03 в кількості 18 штук, згідно договору №57/11/2008 є належним доказом такої поставки.
8.32. При цьому, відповідачем з урахування вказаної поставки згідно наказу було проведено часткову, авансову оплату в сумі 628000,00грн, що підтверджувалося відповідачем у суді апеляційної інстанції.
8.33. У додатковій угоді №1 від 07.05.2009 сторони погодили підпункт 2.2.2. Договору №57/11/2008 в новій редакції: залишок оплати за кожну отриману партію виробів з доробкою покупець перераховує протягом 10 днів після отримання покупцем відповідної партії виробів за умови отримання покупцем відповідної оплати від інозамовника.
8.34. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, умовою припинення у відповідача грошового зобов'язання на суму 1766036,00грн є його виконання.
8.35. Загалом глава 50 ЦК України "Припинення зобов'язання" не передбачає такої підстави для припинення грошового зобов'язання як сплив строку позовної давності, тим більше, за нормами Податкового кодексу України.
8.36. Згідно частини 2 статті 1 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
8.37. Натомість правило частини 1 статті 193 ГК України зобов'язує суб'єктів господарювання виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
8.38. Так, покупець зобов'язаний після прийняття товару сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України, ст. 655 ЦК України).
8.39. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
8.40. Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду ( частина 1 статті 222 ГК України).
8.41. Як уже зазначалося, у зв'язку із не виконанням з 11.04.2011 відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 1766036,00грн, після його поставки - 31.03.2011 (протягом 10 днів згідно договору), позивач в подальшому вимушений був звертатися до покупця з претензіями від 10.10.2013 за №170-1218 та від 21.06.2018 за №170-226. Окрім того, у 2014, 2015, 2016 та 2018 роках сторони двостороннім підписанням актів звіряння розрахунків підтверджували заборгованість в розмірі 1766036,00грн за Договором №57/11/2008 (а. с. 16-20).
8.42. Так, відповідач у відповіді (01.11.2013 №2211) на претензію від 10.10.2013, не заперечував факт заборгованості за договором №57/11/2008, однак використовуючи договірну умову п.2.2.5 запевняв позивача, що проведе остаточний розрахунок після отримання коштів від інозамовника, якому товар було відчужено. Даною претензією покупцю встановлено місячний строк на її виконання.
8.43. Відповідь ДП "Житомирський бронетанковий завод" від 06.08.2018 №01-11/2314 на претензію позивача щодо сплати заборгованості не стосується даного спору, оскільки у даній претензії покупець/відповідач зазначає лише про договір від 23.05.2006 №60/13-2006, так як між сторонами даного спору було укладено декілька договорів на поставку продукції (виробів) (а.с. 30).
8.44. Під час розгляду даного спору у суді першої та апеляційної інстанції відповідач не довів, що участь у виконанні ним грошового зобов'язання, що виникло з договору №57/11/2008 перед позивачем, приймає участь третя особа, іменована у п.2.2.5 "інозамовник" та чи була проведена останнім оплата за виріб OTS-20.03, який поставив відповідачу позивач.
8.45. Таким чином, строк виконання згідно претензії від 10.10.2013 та відповіді на неї 01.11.2013 настав 01.12.2013. Однак, відповідач у встановлений строк не виконав вимоги претензії продавця щодо сплати заборгованості.
8.46. Так, за загальним правилом боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором (стаття 527 ЦК України).
8.47. Частинами 1, 2 статті 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У будь-якому разі у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
8.48. З врахуванням викладеного, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача в частині відсутності обов'язку особисто виконати грошове зобов'язання з оплати отриманого товару в сумі 1766036,00грн до отримання відповідної суми коштів від кінцевого покупця такого товару.
8.49. За результатами розгляду даного спору, з урахуванням усіх обставин справи, умов договору №57/11/2008 від 07.05.2008 та норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, заявлені позовні вимоги про стягнення з ДП "Житомирський бронетанковий завод" 1766036,00грн заборгованості є підставними та обґрунтованими.
8.50. Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановлюючи обставини звернення позивача з даним позовом в межах перебігу загальної позовної давності у три роки, зазначає наступне.
8.51. За змістом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
8.52. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
8.53. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
8.54. Європейський суд з прав людини зазначив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечення юридичної визначеності і остаточності, захист потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігання несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
8.55. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
8.56. Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
8.57. Частинами 3, 4, 5 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
8.58. Тобто, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17-ц).
8.59. При цьому, необхідно зазначити, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.
8.60. Згідно статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
8.61. Таким чином, заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведеної статті процесуального законодавства (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №922/3121/19, від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 26.06.2018 у справі №522/15385/14-ц).
8.62. З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву, заявив клопотання про застосування позовної давності. Відповідач вважає, що позивач звернувся з позовом до суду поза межами строку позовної давності. У відзиві просив суд у разі, якщо за результатами розгляду справи суд дійде висновків про обґрунтованість позовних вимог, з урахуванням викладеного - відмовити у задоволені позову, застосувавши строки позовної давності.
8.63. Частинами 4,5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
8.64. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).
8.65. У підпункті 2.2.2. договору №57/11/2008 від 07.05.2008 в редакції додаткової угоди №1 від 07.05.2009 сторони погодили, що залишок оплати за кожну отриману партію виробів з доробкою покупець перераховує протягом 10 днів після отримання покупцем відповідної партії виробів за умови отримання покупцем відповідної оплати від інозамовника.
8.66. Під час розгляд даного спору, судами не встановлена участь третьої особи у грошовому зобов'язанні, відповідно відповідач мав оплатити поставлений товар не пізніше 11 квітня 2011 року. Перебіг позовної давності за вимогою про стягнення 1766036,00грн у судовому порядку розпочався 12.04.2011, згідно частини 5 статті 261 ЦК України.
8.67. З даним позовом позивач звернувся до господарського суду - 16 грудня 2021року.
8.68. Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
8.69. За змістом 264 ЦК України вбачається, що переривання перебігу позовної давності відрізняється від зупинення перебігу позовної давності тим, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов'язку (п. п. 101 та 102 постанови ВПВС від 29.06.21р. у справі № 904/3405/19).
8.70. Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість (п.50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2022 у cправі № 924/1263/19; п. 62 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
8.71. Як уже зазначалося, господарськими судами встановлено, що продукцію (виріб) за договором №57/11/2008 поставлено відповідачу/покупцю 31.03.2011, зобов'язання щодо оплати виникає в останнього протягом 10 днів після отримання покупцем відповідної партії виробів за умови отримання покупцем відповідної оплати від інозамовника.
8.71.1. Відповідач повинен був оплатити товар не пізніше 11.04.2011.
8.71.2. Перебіг позовної давності за вимогою про стягнення 1766036,00грн у судовому порядку розпочався 12.04.2011.
8.72. Разом з тим, серед іншого, 10.10.2013 ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" звернувся до ДП "Житомирський бронетанковий завод" з претензією №170-1218 про зобов'язання у місячний строк сплатити заборгованість за Договором №57/11/2008 на суму 1766036,00грн. (а.с. 24).
8.73. Так, ДП "Житомирський бронетанковий завод" у відповіді від 01.11.2013 за №2211 на вказану претензію відмовився виконати її умови щодо прийняття товару у зв'язку із закінченням строку дії Договору №57/11/2008, водночас визнавши, що зобов'язання з оплати поставленого товару діє до повного виконання та буде виконане після отримання коштів з реалізації товару (а.с. 29). Факт заборгованості за договором №57/11/2008 не заперечував, однак використовуючи договірну умову п.2.2.5 запевняв позивача, що проведе остаточний розрахунок після отримання коштів від інозамовника, якому товар було відчужено.
8.74. В даному випадку позивач звернувся до відповідача з претензією у межах трирічного строку.
8.75. Таким чином, перебіг позовної давності тривалістю у три роки для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу розпочався заново з 02.11.2013, враховуючи відповідь на претензію ДП "Житомирський бронетанковий завод" - 01.11.2013, в якій відповідач визнав наявну заборгованість за договору №57/11/2008 від 07.05.2008. Строк виконання зобов'язання згідно претензії від 10.10.2013 та відповіді на неї 01.11.2013 настав - 01.12.2013. Однак, відповідач у встановлений місячний строк не виконав вимоги претензії продавця щодо сплати заборгованості.
8.76. Позов же подано позивачем - 16.12.2021, із значним пропуском встановленого трирічного строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.
8.77. Згідно статті 264 ЦК України в даному випадку застосовується правило переривання строку позовної давності з моменту відповіді на претензію, а тому позич мав би звернутися з даним позов про стягнення з відповідача боргу за договором №57/11/2008 до суду - не пізніше 02.11.2013.
8.78. Вказані вище обставини щодо поданих претензій та відповіді них не були враховані судом першої інстанції застосовуючи статтю 264 ГПК України щодо переривання строків позовної давності.
8.79. При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що претензія позивача від 20.04.2017 №170-453 до ДП "Житомирський бронетанковий завод" про сплату заборгованості за двома договорами від 23.05.2006 №60/13-2006 на суму 575 000,00грн та від 07.05.2008 №57/11/2008 на суму 1766 000,00грн. не приймається до уваги судом, так як матеріали справи не містять доказів надіслання та отримання ДП "Житомирський бронетанковий завод" даних претензій.
8.80. Також, надіслала позивачем відповідачу претензія 21.06.2018 №170-226 про сплату заборгованості за договорами від 23.05.2006 №60/13-2006 та від 07.05.2008 №57/11/2008 була визнана відповідачем лише в частині договору 23.05.2006 №60/13-2006, що не стосується даного спору. У відповіді від 06.08.2018 №01-11/2314 на претензію позивача щодо сплати заборгованості ДП "Житомирський бронетанковий завод" зазначив лише про договір від 23.05.2006 №60/13-2006.
8.81. Судом першої інстанції помилково встановлено, що Акт звірки розрахунків за 2018 рік, який сторони підписали за весь рік, та у якому відповідач станом на 31.12.2018 визнав заборгованість за Договором №57/11/2008 від 07.05.2008 на суму 1766036,00грн., став підставою для переривання строку позовної давності та початку його перебігу заново з 01.01.2019. Адже сам по собі Акт звірки розрахунків не може бути доказом наявності чи відсутності заборгованості, якщо відсутні первинні бухгалтерські документи.
8.82. Відповідно і хибним є висновок, що даний позов подано 16.12.2021 - в межах строку позовної давності.
8.83. Згідно з положеннями вказаної норми у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
8.84. Поза увагою суду першої інстанції також залишилася та обставина, що податковим органом було здійснено планову документальну перевірку у 2019 році за перевіряємий період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та донараховано податку на прибуток в сумі 26032,5тис.грн та застосовано штрафну санкцію. В ході перевірки також встановлено, що відповідачем занижено доходи від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначені за правилами бухгалтерського обліку, за рахунок не включення до їх складу простроченої кредиторської заборгованості всього в сумі 3979,0тис.грн, в тому числі по взаємовідносинах з ДП НДІ Квант в сумі 1766,0тис.грн.
8.85. Здійснивши оцінку звернення позивача в контексті обставин початку перебігу строку позовної давності, та обставин щодо її переривання, враховуючи звернення позивача до суду з даним позовом 16.12.2021, апеляційний господарський прийшов до висновку, що позивачем порушено строки позовної давності при зверненні до суду за захистом свого порушеного права, відповідач заявив про сплив такого строку на право звернення до суду, відповідно у позові про стягнення з відповідача 1766 036,00грн основного боргу за договором 07.05.2008 №57/11/2008 слід відмовити позові через сплив позовної давності.
8.86. Позивачем не наведено обґрунтованих та підставних причин пропуску строку позовної давності, подана 16.02.2022 до суду першої інстанції заява про поновлення такого строку та визнання причин його пропуску - поважними, в даному випадку відхиляється суд апеляційної інстанції.
8.87. Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, не повно з'ясував вказані обставини, що мають значення у даній справі, та дійшов помилкового висновку про задоволення заявлених ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" позовних вимог про стягнення 1766 036,00 грн основного боргу за договором 07.05.2008 №57/11/2008.
8.88. Такі висновки суду першої інстанції, з урахуванням строків позовної давності, є передчасними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
8.89. Доводи викладені у апеляційній скарзі та озвучені представником позивача у судовому засіданні 13.07.2022 знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції враховуються, як обґрунтовані та підставні, що є наслідком задоволення апеляційної скарги.
8.90. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" слід задоволити, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2022 скасувати, прийняти нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 1766 036,00грн основного боргу.
8.91. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги за результатами її розгляду слід покласти на позивача (розділ 10 цієї постанови).
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 277 ГПК України.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.04.2022 у справі №906/1367/21, апелянт сплатив судовий збір у розмірі сумі 39735,81 грн. згідно платіжного доручення № 2384 від 16.06.2022.
10.3. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір",
10.4. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.5. Оскільки апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то у даному випадку витрати по сплаті судового збору у розмірі 26490,00 грн. за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
10.6. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі у розмірі 39735,81 грн слід покласти на позивача - ДП "Науково-дослідний інститут "Квант" та стягнути на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод".
10.7. На виконання даної постанови про розподіл судових витрат слід видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Житомирської області.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" від 23.05.22р. задоволити.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 19 квітня 2022 року у справі №906/1367/21 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Квант" (вул.Івана Федорова, 4, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 14308138) на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (вул.Дружби Народів, 1, смт.Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область, 12441, код ЄДРПОУ 07620094) 39735,81 грн - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/1367/21 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "22" липня 2022 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Дужич С.П.